14 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання права на проживання, зобов'язання надати дозвіл на реєстрацію за фактичним місцем проживання та укладення договору найму жилого приміщення за касаційною скаргою представника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року,
У червні 2015 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (далі - КЕВ м. Львова) звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просив веселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірна квартира належить до житлового фонду Міністерства оборони України та знаходиться на його обліку, є відомчим постійним житлом.
Відповідачі, які є членами сім'ї померлого військовослужбовця Збройних Сил України старшого прапорщика запасу ОСОБА_7, вселилися у вказану квартиру на підставі рішення житлової комісії Львівської КЕЧ району, оформленого протоколом № 57 від 30 грудня 2003 року, проте ордер на вселення не отримували, відтак повинні бути виселені без надання іншого житла.
Враховуючи викладені обставини, КЕВ м. Львова просив його позов задовольнити.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зустрічним позовом, у якому просили визнати за ними право на проживання у спірній квартирі, зобов'язати КЕВ м. Львова надати дозвіл на їх реєстрацію за цією адресою та укласти з ними договір житлового найму.
Позов мотивували тим, що вони проживають у цій квартирі з 4 квітня 2004 року та регулярно вносять плату за комунальні послуги.
За час проживання у цій квартирі у ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_4, який також в ній проживає.
Їхній батько ОСОБА_7 був учасником бойових дій, з 10 травня 1993 року перебував на квартирному обліку у Львівському гарнізоні та після звільнення в запас був включений до списку позачергового отримання житла. Станом на 25 вересня 2002 року їхня сім'я перебувала у цьому списку під номером 11.
Рішенням житлової комісії Львівського гарнізону ЗОК від 30 грудня 2003 року виділено житловій комісії КЕВ м. Львова площу для забезпечення військовослужбовців, які користуються правом на позачергове одержання житлових приміщень, а саме: спірну квартиру для забезпечення сім'ї померлого військовослужбовця старшого прапорщика запасу ОСОБА_7
4 квітня 2004 року їм видано договірне свідоцтво № НОМЕР_1, у якому вказано, що Львівська КЕЧ надає право тимчасового проживання у спірній квартирі ОСОБА_5 з братом ОСОБА_4 до надання ордеру та укладення договору найму даного жилого приміщення чи обґрунтованої зміни рішення житлової комісії.
ОСОБА_5 неодноразово зверталася до керівництва КЕВ м. Львова щодо отримання ордера та укладення договору найму, проте питання залишилося невирішеним.
Крім того, вони зверталися з письмовою заявою до Сихівського РВ ГУ ДМС України у Львівській області з приводу реєстрації за місцем проживання, однак у реєстрації відмовлено в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право на проживання в спірній квартирі.
Також вони зазначали, що КЕВ м. Львова звернувся до суду з первісним позовом із пропуском строку позовної давності.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просили їхній позов задовольнити.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 року, у задоволенні позовів КЕВ м. Львова та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовлено.
У касаційній скарзі представник представник ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій в частині відмови у зустрічному позові та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення їхнього позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. 61 ЖК Української РСР, оцінивши докази відповідно до ст. 212 ЦПК України, з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права користування спірним жилим приміщенням, оскільки вони не отримували ордер на вселення в квартиру та є зареєстрованими за іншою адресою: АДРЕСА_1.
Колегія суддів погоджується із такими висновками.
Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, порядку збирання та надання суду.
Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2016 рокузалишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіВ.І. Журавель
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик