14 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні коштами та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 лютого 2016 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним вище позовом, посилаючись на те, що 20 серпня 2009 року на його ім'я було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»).
Однак на початку січня 2015 року відповідач зазначений рахунок заблокував.
Він неодноразово звертався до банку із заявами щодо роз'яснення причин блокування його рахунку, проте відповіді так і не отримав.
Враховуючи те, що він позбавлений можливості вільно розпоряджатися власними грошовими коштами, просив визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати останнього усунути перешкоди у використанні коштів на картковому рахунку, відкритому на його ім'я, надати письмове підтвердження про його розблокування та видати наявні на ньому кошти в сумі 23 160 грн 16 коп.
Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк» у частині блокування карткового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_4, неправомірними.
Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди для використання коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 та надати письмове повідомлення про його розблокування.
Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_4 наявні на картковому рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 лютого 2016 року заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2015 року скасовано в частині зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» видати позивачеві наявні на картковому рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 наявні на картковому рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 23 160 грн 16 коп.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого фактично погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 526, 1066, 1074 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705, оцінивши докази відповідно до ст. 212 ЦПК України, з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що банк, заблокувавши картковий рахунок позивача, обмежив права останнього щодо розпорядження власними грошовими коштами.
При цьому, скасовуючи рішення місцевого суду в частині зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_4 наявні на картковому рахунку грошові кошти та ухвалюючи нове рішення у цій частині про стягнення з банку на користь позивача 23 160 грн 16 коп., суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що, обраний судом першої інстанції спосіб захисту права унеможливить виконання рішення, до того ж, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 фактично просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» конкретну грошову суму, яка знаходиться на його рахунку.
Колегія суддів погоджується із такими висновками.
Як убачається з матеріалів справи, банк визнав, що зупинив фінансові операції позивача у зв'язку з тим, що він внесений до списку шахраїв в електронних операціях, його доступ до коштів обмежено до розгляду Спеціально уповноваженим органом заяви клієнта про вчинення ним злочину (а.с. 66).
Крім того, в апеляційній скарзі, посилаючись на ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі - Закон), банк указував, що у даному випадку він правомірно здійснив зупинення проведення фінансових операцій позивача через здійснення ним незаконної фінансової операції по крадіжці коштів з карткового рахунку на свою користь (а.с. 88).
Проте у матеріалах справи відсутні докази, яку саме незаконну операцію на яку суму і коли було здійснено ОСОБА_4
Крім того, за змістом ч. 1 ст. 17 Закону зупинення фінансових операцій, які містять ознаки, передбачені ст. ст. 15 і 16 цього Закону, здійснюється на строк до двох робочих днів. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до ч. 1 цієї статті на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний невідкладно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства.
Також ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2016 року зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» надати до апеляційного суду відомості про дату, підстави блокування карткового рахунку № НОМЕР_1, відкритого 20 серпня 2009 року на ім'я ОСОБА_4; відомості про здійснення первинного фінансового моніторингу щодо блокування цього рахунку, а також витяг з нього щодо руху коштів за період із 1 січня 2015 року по 29 жовтня 2015 року включно.
Однак банк указаних вище вимог Закону та ухвали суду не виконав.
Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, порядку збирання та надання суду.
Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2015 року з урахуванням змін, внесених рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 лютого 2016 року, та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіВ.І. Журавель
С.Ф. Хопта
С.П. Шетлик