06 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Гулька Б.І., Журавель В.І., Хопти С.Ф.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до відокремленого підрозділу «Криворізькі магістральні електричні мережі» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року,
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив визнати незаконним наказ відокремленого підрозділу «Криворізькі магістральні електричні мережі» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ВО «Криворізькі магістральні електричні мережі» ДП «НЕК «Укренерго») від 05 грудня 2014 року № 279-к про його звільнення, поновити його на роботі, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 29 січня 2001 до 08 грудня 2014 року він працював провідним інженером з функціями протиаварійної роботи та технічного нагляду у ВО «Криворізькі магістральні електричні мережі» ДП «НЕК «Укренерго». 05 грудня 2014 року під впливом психічного та морального примусу керівництво підприємства змусило його написати заяву про звільнення за власним бажанням. 05 грудня 2014 року відповідачем видано наказ про його звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.
Оскільки він не погоджується із звільненням з роботи та підставою звільнення, просив позов задовольнити.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, оцінивши докази, подані сторонами (ст. 212 ЦПК України), виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 233 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позову, відмовив у задоволенні позовних вимог за недоведеністю. Зокрема, суд зазначив, що припинення трудових відносин з ОСОБА_4 проведено з дотриманням норм трудового законодавства на підставі заяви позивача. Факт неправомірних дій відповідача не підтверджений доказами.
У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Висновки апеляційного суду є правильними, відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують і зводяться до оцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції в розумінні ст. 335 ЦПК України.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Б.І. Гулько
В.І. Журавель
С.Ф. Хопта