Ухвала
іменем україни
13 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ЄвтушенкоО.І., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку,
за касаційною скаргою Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», подану представником Рудєвським Віктором Валентиновичем, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року,
У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який уточнив у серпні 2015 року, до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (далі - ДП «Завод імені В.О. Малишева») про стягнення заробітної плати у розмірі 135 грн. 17 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 вересня 2014 року по 19 серпня 2015 року у розмірі 34 252 грн. 80 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 9 липня 2014 року ОСОБА_4 працював на посаді заступника начальника юридичного відділу в ДП «Завод ім. В.О. Малишева». Наказом начальника відділу кадрів № 173 від 12 вересня 2014 року його звільнено з посади за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення його з роботи ДП «Завод ім. В.О. Малишева» не виплатило йому всіх сум, що належали йому від підприємства. Згідно довідки ДП «Завод ім. В.О. Малишева» від 17 квітня 2015 року № 577 заборгованість підприємства перед ним по виплаті заробітної плати складає 135 грн. 17 коп.
При цьому посилався на те, що у день звільнення його з роботи з ним не було проведено остаточний розрахунок та не було виплачено йому заробітну плату в сумі 7 864 грн. 22 коп. Заборгованість по заробітній платі виплачувалась позивачу частинами на його банківську картку, а саме: - 2 жовтня 2014 року в сумі 3685 грн 75 коп, 31 жовтня 2014 року в сумі 925 грн 45 коп, 17 грудня 2014 року в сумі 908 грн 58 коп, 24 грудня 2014 року в сумі 2 344 грн 44 коп.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у розмірі 135 грн. 17 коп., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» в дохід держави судовий збір у розмірі 197 грн. 31 коп.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2015 року в частині стягнення з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп. змінено. Стягнуто з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 24 565 грн. 32 коп., без урахування податків та інших обов'язкових платежів. Це ж рішення суду в частині стягнення з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь держави судового збору у розмірі 197 грн. 31 коп. - скасовано. Стягнуто з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» в дохід держави судовий збір у сумі 247 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ДП «Завод імені В.О. Малишева» Рудєвський В.В. просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення позивача з роботи відповідач не виплатив йому всіх сум, що належали йому від підприємства, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачена заробітна плата у розмірі 135 грн. 17 коп., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп. При цьому, суд виходив з того, що середньоденна заробітна плата позивача до звільнення його з роботи становила 149 грн. 71 коп., час затримки виплати заробітної палати становив 186 робочих днів, а середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку становить 27 846 грн. 06 коп.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_4середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп. та стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 24 565 грн. 32 коп., без урахування податків та інших обов'язкових платежів, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не враховано середній заробіток ОСОБА_4 за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з роботи за період з 15 вересня 2014 року по 19 серпня 2015 року , який становить 24 565 грн 32 коп (104 грн 98 коп х 234 дні = 24565 грн 32 коп).
З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника відділу кадрів № 31 від 17 лютого 2014 року ОСОБА_4 було прийнято на посаду провідного юрисконсульта в ДП «Завод ім. В.О. Малишева».
Наказом начальника відділу кадрів № 127 від 9 липня 2014 року ОСОБА_4 переведено на посаду заступника начальника юридичного відділу ДП «Завод ім. В.О. Малишева».
Наказом начальника відділу кадрів №173 від 12 вересня 2014 року ОСОБА_4 звільнено з посади заступника начальника юридичного відділу ДП «Завод ім. В.О. Малишева» за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с.5).
У день звільнення позивача з роботи ДП «Завод ім. В.О. Малишева» не виплатило йому заробітну плату у розмірі 7 864 грн. 22 коп.
Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_4 була виплачена ДП «Завод ім. В.О. Малишева» частинами на його банківську картку, а саме: 2 жовтня 2014 року у розмірі 3685 грн 75 коп., 31 жовтня 2014 року у розмірі 925 грн. 45 коп., 17 грудня 2014 року у розмірі 908 грн. 58 коп., 24 грудня 2014 року у розмірі 2 344 грн. 44 коп.
Крім того, у грудні 2014 року ДП «Завод ім. В.О. Малишева» нарахувало ОСОБА_4 компенсацію за затримку виплати заробітної плати у сумі 135 грн. 17 коп., яка по теперішній час позивачу не виплачена та перерахована до банку на депонент (а. с. 37).
Із матеріалів справи вбачається, що за липень 2014 року заробіток ОСОБА_4 становив 4 498 грн. 11 коп., у склад якого входили: доплата за відсутніх за травень 214 року - 640 грн.; заробітна плата за відпрацьований час (оклад) 2 024 грн. 35 коп.; оплата за відрядження - 333 грн. 76 коп.; премія за особливо важливе завдання 1500 грн.
За серпень 2014 року заробіток ОСОБА_4 становив 2 280 грн, у склад якого входила заробітна плата за відпрацьований час (оклад) (а. с. 98-100).
Таким чином, у розрахунок середнього заробітку позивача, як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку при звільненні, не входять доплата за відсутніх за травень 2014 року у розмірі 640 грн., оплата за відрядження у розмірі 333 грн 76 коп., премія за особливо важливе завдання у розмірі 1 500 грн.
Середня заробітна плата ОСОБА_4 за два місяці, що передували його звільненню, становить 4304 грн 35 коп (2024 грн 35 коп + 2 280 грн).
У липні 2014 року позивачем відпрацьовано 21 робочий день, а у серпні 2014 року відпрацьовано 20 робочих днів, а всього 41 робочий день.
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 104 грн. 98 коп. (4304 грн 35 коп : 41 день =104 грн 98 коп).
В уточнених позовних вимогах позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 вересня 2014 року по 19 серпня 2015 року.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 4 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», оплаті підлягає: у вересні 2014 року - 12 днів; у жовтні 2014 року - 23 дні; у листопаді 2014 року - 20 днів; у грудні 2014 року - 23 дні, а всього 78 робочих днів.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 9 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», оплаті підлягає: у січні 2015 року - 20 днів; у лютому 2015 року - 20 днів; у березні 2015 року - 21 день; у квітні 2015 року - 21 день; у травні 2015 року -18 днів; у червні 2015 року - 20 днів; у липні 2015 року - 23 дні, у серпні 2015 року -13 днів, а всього 156 робочих днів.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, (далі - Порядку) середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому, згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.
Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середнього заробітку як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Абзацом першим пункту 3 розділу III Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками -почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Підпунктом «в» абзацу першого пункт 4 Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються, зокрема - компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 27 846 грн. 06 коп., та стягнути з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 24 565 грн. 32 коп., без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про зміну в частині рішення суду першої інстанції, оскільки, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4 підлягає стягненню за період з 15 вересня 2014 року по 19 серпня 2015 року, тобто в межах заявлених ним вимог, а доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права.
Таким чином, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року, яким частково змінено рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», подану представником Рудєвським Віктором Валентиновичем, відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року, яким частково змінено рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.І. Євтушенко
І.М.Завгородня
О.М.Ситнік