Ухвала
іменем україни
7 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 і ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , такої, що судимості не мала,
за участю прокурораОСОБА_6 ,
З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернулась захисник засудженої - адвокат ОСОБА_7 з вимогами про перевірку судових рішень щодо ОСОБА_5 .
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 жовтня 2015 року ОСОБА_5 засуджено за:
- ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки;
- за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що належить засудженій.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_5 визначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що належить засудженій.
Згідно зі ст. 54 КК України, ОСОБА_5 позбавлено 9 рангу 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування.
У вироку вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 9 грудня 2015 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні злочинних дій за наступних обставин.
ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді Сядринського сільського голови Корюківського району Чернігівської області, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 4 категорії 9 рангу та згідно примітки 2 до ст. 368 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище, надала згоду ОСОБА_8 , який звернувся до неї 12 березня 2015 року з приводу можливості отримання ним дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки за рахунок державної власності в центральній частині с. Сядрине, тобто в адміністративних межах Сядринської сільської ради, та подальшого набуття у власність вказаної земельної ділянки. При цьому, ОСОБА_5 висловила прохання надати їй особисто за вчинення зазначених дій неправомірну вигоду в розмірі 1 000 доларів США.
Погодившись на такі умови, ОСОБА_8 того ж дня 12.03.2015 року подав ОСОБА_5 заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території с. Сядрине, після чого ОСОБА_5 , використовуючи своє службове становище, з метою особистого збагачення, переслідуючи корисливий мотив, достовірно знаючи про те, що на сорок четвертій сесії шостого скликання Сядринської сільської ради, засідання якої відбулося 16 липня 2014 року, питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 на території с. Сядрине не виносилося і не розглядалося, перебуваючи у власному помешканні по АДРЕСА_1 , на особистому комп'ютері виготовила рішення сорок четвертої сесії шостого скликання Сядринської сільської ради, датоване 16 березня 2015 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Сядринської сільської ради, підписала його як сільський голова, та поставила відбиток печатки Сядринської сільської ради, надавши йому статус офіційного документу, який засвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, тим самим, будучи службовою особою, склала завідомо неправдивий офіційний документ, що містить інформацію, яка не відповідає дійсності, та який 23 березня 2015 року передала ОСОБА_8 , тобто видала його.
У подальшому, 23 березня 2015 року приблизно о 15 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні ресторану «Авеню 33» по проспекту Миру, 33 у м. Чернігові, умисно одержала від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 1 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України складає 23 149,87 грн., за видачу йому рішення сорок четвертої сесії шостого скликання Сядринської сільської ради, датованого 16 березня 2015 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Сядринської сільської ради. Безпосередньо після цього ОСОБА_5 була викрита на місці вчинення злочину працівниками міліції.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, зокрема права ОСОБА_5 на захист просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Захисник наголошує, що за наявності прохання засудженої про розгляд її апеляційної скарги виключно у її присутності, та завчасного повідомлення ОСОБА_5 про неможливість з?явитись у судове засідання, апеляційний суд, порушуючи її право на захист, розглянув провадження у її відсутності.
Крім того, захисник стверджує, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд безпідставно не визнали визнання вини та щире каяття за обставину, що пом?якшує ОСОБА_5 покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав судове рішення законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 129 Конституції України забезпечення обвинуваченому права на захист є одним із основних засад судочинства.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Системне тлумачення ч.ч. 2, 3 ст. 401 КПК України свідчить про обов?язок суду апеляційної інстанції належно повідомити учасників судового провадження про призначення апеляційного розгляду.
Апеляційним судом було порушено зазначені вимоги закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, засуджена ОСОБА_5 в апеляційній скарзі заявила клопотання про розгляд такої скарги виключно в її присутності.
Суддею 30 листопада 2015 року було відкрито апеляційне провадження про що сторони було повідомлено 1 грудня 2015 року, а 4 грудня цього року закінчено підготовчі дії та призначено справу до апеляційного розгляду на 9 грудня 2015 року.
Матеріали провадження не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_5 було належно повідомлено про апеляційний розгляд її скарги, зокрема що вона отримала відповідне повідомлення.
Наявну у провадженні телефонограму від ОСОБА_5 (а.с. 162) колегія суддів не розцінює як таку, що підтверджує дотримання апеляційним судом права на захист ОСОБА_5 , зокрема вимог закону щодо належного повідомлення особи про апеляційний розгляд.
З урахуванням того, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити всі доводи апеляційної та касаційної скарг, та в залежності від встановленого, з дотриманням усіх вимог закону, ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 9 грудня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11