Ухвала
іменем україни
01 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Попович О.В., СавченкоВ.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Жердівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, управління Держземагенства у Броварському районі Київської області про визнання недійсними рішення сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану його представником - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2015 року,
У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Жердівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, управління Держземагентства у Броварському районі Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,2550 га, розташованої в с. Підлісся Броварського району Київської області. 28 квітня 2011 року він уклав договір з ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на виготовлення проектно-технічної документації на вказану земельну ділянку. У ході виконання замовлення на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку спеціалістами вказаного встановлено накладання земельної ділянки на іншу земельну ділянку, що стало перешкодою для присвоєння кадастрового номера його земельній ділянці. З метою встановлення причини накладення земельних ділянок він звернувся до Головного управління Держкомзему у Київській області, спеціалістами якого проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та виявлено накладання його земельної ділянки з південної сторони накладається на суміжну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на підставі рішення Жердівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2007 року та державного акта на право власності на земельну ділянку. Ширина накладання становить 3,60 м, у результаті чого площа ділянки зменшується на 0,0375 га. Рішення про передачу у власність останньому земельної ділянки площею 0,2025 га прийнято сільською радою у 2007 році, у той час як його батько набув право власності на земельну ділянку ще 17 жовтня 1997 року. Отже, приймаючи рішення про безкоштовну передачу земельної ділянки ОСОБА_4, Жердівська сільська рада передала останньому у власність частину земельної ділянки, яка належить йому на праві власності в порядку спадкування. Крім того, при оформленні спірного державного акта на право власності на земельну ділянку межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами не погоджувалися. В акті про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки підроблено його підпис. Ураховуючи ту обставину, що оскаржуваним рішенням сільської ради порушується його право власності на земельну ділянку і це рішення суперечить актам цивільного законодавства щодо непорушності права власності, воно підлягає визнанню недійсним, як і виготовлений на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним рішення Жердівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2007 року про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки у розмірі 0,2025 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Визнано недійсним виданий на ім'я ОСОБА_4 державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,2025 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1
У касаційній скарзі, поданій представником ОСОБА_5, ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що при передачі сільською радою ОСОБА_4 у власність земельної ділянки передано і частину земельної ділянки, яка вже знаходилась у власності ОСОБА_3, тому дійшов висновку про визнання недійсними рішення Жердівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2007 року про передачу відповідачу земельної ділянки площею 0,2025 га для обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1, та державного акта про право власності на землю, виданого на підставі зазначеного рішення.
Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Судом установлено, що рішенням Жердівської сільської ради народних депутатів від 31 березня 1994 року ОСОБА_7, батьку позивача, надано земельну ділянку площею 0,2550 га в с. Підлісся Жердівської сільської ради Броварського району Київської області для обслуговування житлового будинку.
Право власності на вказану земельну ділянку на ім'я ОСОБА_7 підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 17 жовтня 1997 року.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 листопада 1999 року ОСОБА_3 належить Ѕ частина земельної ділянки площею 0,255 га, наданої для обслуговування житлового будинку в с. Підлісся Броварського району Київської області.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2006 року за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 на іншу Ѕ частину вищевказаної земельної ділянки, площею 0,2550 га.
Судом також установлено, що рішенням Жердівської сільської ради від 25 червня 2007 року ОСОБА_4 передана земельна ділянка площею 0,2025 га з постійного користування у приватну власність, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
23 травня 2008 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,2025 га, за адресою: АДРЕСА_1 Київської області.
31 серпня 2010 року ОСОБА_4 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_5
Заявляючи вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, позивач указував про наявність накладання його земельної ділянки на суміжну земельну ділянку та зменшення у зв'язку із цим площі на 0,0375 га та непогодження з ним меж земельної ділянки суміжним землекористувачем.
Положеннями статей 116, 118 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою № 6-93цс13 від 23 жовтня 2013 року).
Відповідно до пункту г) частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Визнаючи недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку, суд апеляційної інстанції не зазначив, в чому полягає порушення прав ОСОБА_3 щодо непогодження з ним меж земельної ділянки.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція), яка була чинною на час видачі спірного державного акта, межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.
Згідно з п. 2.4 Інструкції перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі земельної ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.
Положеннями статті 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.
Таким чином, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає як перевірку того, чи є земельна ділянка вільною, чи не належить вона іншому власнику чи користувачеві та чи не накладаються межі вказаної земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.
Крім того, згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В силу статей 321, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених статтею 346 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України обставини справи з'ясував неповно, не встановив, які права ОСОБА_3 порушено внаслідок неузгодження меж спірних земельних ділянок та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4, не встановив схему та точні розміри і координати накладання земельних ділянок, не з'ясував внаслідок чого відбулося таке накладання. Пославшись в обґрунтування своїх висновків на наданий позивачем висновок експерта Українського центру судових експертиз, не врахував, що зазначеним висновком точні розміри і координати накладання земельних ділянок не встановлені. У порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив сторонам право заявити клопотання про проведення судової землевпорядної експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.
Крім того, визнаючи недійсним рішення органу місцевого самоврядування від 25 червня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки, апеляційний суд не навів мотиви ухвалення такого рішення, пославшись лише на відсутність погодження зовнішніх меж земельної ділянки з суміжним землекористувачем та факт накладання земельних ділянок. Разом з тим, суд не зазначив в оскаржуваному рішенні докази, якими спростовуються правомірність набуття ОСОБА_9 права власності на спірну земельну ділянку.
Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО.П. Касьян Головуючий
Судді:В.І. Амелін Т.П. Дербенцева О.В. Попович В.О. СавченкоСудді: В.І. Амелін