УхвалА
іменем україни
13 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 21 серпня 2015 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі - ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто») укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність предмет лізингу - транспортний засіб «GeeliEmgrand» та передати йому у користування у строк та на умовах цього договору. В усній формі відповідач повідомив його про те, що він повинен сплатити авансовий платіж у розмірі 33 600 грн шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу та передано у користування предмет лізингу.
Позивач указував про те, що в день укладення договору він сплатив товариству 33 600 грн, при цьому відповідачем не було роз'яснено призначення платежу, який виявився адміністративним платежем товариству за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору. Таким чином, його введено в оману, умови договору є несправедливими, оскільки він вважав, що вказаний платіж є складовою вартості автомобіля, крім того, предмет лізингу йому передано не було.
Також, вказаний договір було укладено внаслідок нечесної підприємницької діяльності з боку відповідача, що згідно зі ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати договір фінансового лізингу від 21 серпня 2015 року недійсним та стягнути з відповідача на його користь 33 936 грн.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 21 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто».
Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_4 сплачені останнім 21 серпня 2015 року грошові кошти у розмірі 33 600 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суди, вірно застосувавши положення ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові Верховного суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, які у силу ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковим для усіх судів України.
Ураховуючи викладене, суди на підставі вищевказаних вимог закону вірно зазначили факти, на підставі яких визнано підприємницьку практику відповідача нечесною, умови договору несправедливими, а саме лізингоодержувач не має права відмовитись від запропонованого та повинен погодитись на пропозицію відповідача, у разі його відмови договір може бути розірвано. Договором передбачено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж, поставку предмета лізингу. При цьому в зазначених вище випадках адміністративний платіж лізингоодержувачу не повертається. Таким чином, лізингодавець за невиконання договірного зобов'язання не несе відповідальності перед лізингоодержувачем, а одержує від нього вигоду.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що договором передбачено подорожчання предмету лізингу, проте обов'язку лізингодавця щодо повернення сплаченого авансового платежу у випадку придбання товару за нижчою ціною не передбачено. Отже, такі умови договору суттєво обмежують права позивача, як споживача та звужують обов'язки відповідача.
Судами вірно вказано про те, що у порушення вимог ст. 808 ЦК України в п. 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності справності предмета лізингу тощо. За вказаними зобов'язаннями відповідає продавець, вибір якого здійснюється лізингодавцем.
Таким чином, висновки судів про наявність правових підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» відповідає вищевказаним нормам матеріального права.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішення не впливають
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»відхилити.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д.Д. Луспеник
В.І.Журавель
С.Ф.Хопта