06 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ в складі:
головуючого Остапчука Д.О.,
суддів: Колодійчука В.М.. Попович О.В.,
МостовїГ.І., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Рожнятівської районної державної адміністрації, голови Рожнятівської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2015 року,
У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом та зазначав, що розпорядженням голови Рожнятівської районної державної адміністрації (далі - Рожнятінська РДА) від 22 травня 2012 року був призначений на посаду директора територіального центру соціального обслуговування Рожнятівської РДА на умовах трудового контракту до 22 травня 2015 року. Розпорядженням голови Рожнітівської РДА від 31 липня 2014 року № 177-к його звільнено з посади директора територіального центру соціального обслуговування за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Своє звільнення з роботи позивач вважав незаконним, посилаючись на те, що не допускав порушень трудової дисципліни, під час звільнення з роботи перебував на лікарняному, просив поновити його на посаді директора територіального центру соціального обслуговування Рожнятівської районної державної адміністрації, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та 10 000 моральної шкоди.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2015 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Рожнятівської РДА.
Стягнуто з Рожнятівської районної адміністрації в дохід держави 243 грн 60 коп.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі допущено до негайного виконання.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2015 року рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову про поновлення на роботі.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2015 року, залишити в силі рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2015 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.
Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені і рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції і не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення (стаття 335 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина 1 статті 11 ЦПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині поновлення на роботі суд першої інстанції виходив з того, що за підпунктом «б» п. 23 трудового контракту передбачено його дострокове розірвання в разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків, в результаті яких настали значні наслідки (понесені значні матеріальні збитки, виплачено штрафи і т.п.). Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п. 1 ст. 41 КЗпП України керівником не було зазначено в чому виявилося це порушення, які значні негативні наслідки настали для територіального центру соціального обслуговування.
Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про поновлення на посаді, суд апеляційної інстанції виходив з характеру проступку та обставин, за яких його вчинено, зокрема, умисного, безпричинного невиконання позивачем трудових обов'язків, передбачених трудовим договором (контрактом) щодо відмови виконати розпорядження голови Рожнятівської районної державної адміністрації від 23 липня 2014 року про можливе через два місяці наступне звільнення працівників центру з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Істотними наслідками порушення позивачем трудових обов'язків, а саме, обов'язків понесення додаткових витрат з державного бюджету, пов'язаних з несвоєчасним виконанням розпорядження голови Рожнятівської районної державної адміністрації від 23 липня 2014 року про можливе через два місяці наступного звільнення працівників центру з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
З висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам по справі.
При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ту обставину, що ОСОБА_4 за невиконання розпорядження Рожнятівської районної державної адміністрації від 23 липня 2014 року про можливе через два місяці наступне звільнення працівників центру з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України було притягнуто 29 липня 2014 року до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а.с. 7), а 31 липня 2014 року було звільнено за п. 1 ст. 41 КЗпП України - за невиконання своїх трудових обов'язків.
Пункт 1 статті 41 КЗпП України передбачає звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, а не за невиконання своїх трудових обов'язків.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_4 згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України апеляційний суд не зазначив в чому саме полягає це порушення, які значні негативні наслідки настали для територіального центру соціального обслуговування внаслідок дій ОСОБА_4
Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Визначення ступеню тяжкості правопорушення керівника в кожному конкретному випадку належить до компетенції осіб, що наділені правом призначення та звільнення даної категорії працівників. Однак, так як обов'язковою ознакою підстави звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є грубість порушення, необхідно передбачити, яку шкоду завдало (могло завдати) таке порушення. Найбільш ґрунтовним аргументом для суду в даному випадку буде доведення причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим одноразовим порушенням трудових обов'язків і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення.
Згідно з позицією Верховного суду України, яка була викладена в Ухвалі від 21 липня 2010 р., характер проступку та обставини, за яких його вчинено, не свідчать про те, що таке порушення трудових обов'язків є грубим. Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції не вірно визначився з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, не правильно з'ясували обставини по справі, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, надав правомірну оцінку незаконного звільнення ОСОБА_4, на законних підставах поновив його на посаді. В цій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і з такими висновками погоджується суд касаційної інстанції.
Однак, при розгляді справи судом першої інстанції не розглянуті позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, відповідно до ст. 338 ЦПК України касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2015 року підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2015 року підлягає скасуванню, оскільки судом не були розглянуті половні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, а справа в цій частині підлягає направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2015 року скасувати.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2015 року скасувати в частині не розгляду судом позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.О. Остапчук
Судді В.М.Колодійчук
Г.І.Мостова
О.В.Попович
В.О.Савченко