Ухвала
22 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О., Кузнєцова В.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення донарахованих відсотків, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року,-
вс т а н о в и л а:
У липні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення з відповідачів солідарно 5 638,78 доларів США, що еквівалентно 122 080,78 грн, та судового збору у сумі 1 220,81 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 26 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого він є, та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, на підставі якого позичальник отримав 20 000 доларів США строком до 15 березня 2015 року зі сплатою 24% річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 березня 2008 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки.
Позивач стверджував, що відповідачі не сплатили заборгованість за кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 18 червня 2015 року наявна заборгованість, яка складається із заборгованості за відсотками у сумі 5 313,20 доларів США та підвищені відсотки у сумі 325,58 доларів США за користування кредитом понад встановлений строк.
Ухвалою суду від 27 листопада 2015 року провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за процентами, нарахованими до 4 лютого 2013 року, закрито.
У грудні 2015 року позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по донарахованих відсотках за період з 05 лютого 2013 року по 14 березня 2015 року у розмірі 3 074,85 доларів США, з яких 2 749,26 доларів США - відсотки, 325,58 доларів США - підвищені відсотки.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по донарахованих відсотках за період з 05 лютого 2013 року по 14 березня 2015 року у розмірі 3 074 долари 85 центів, що складає із заборгованості за відсотками у розмірі 2749,26 доларів США, підвищених відсотків у розмірі 325,58 доларів США солідарно.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_5, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_5 про стягнення донарохованих відсотків відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судами встановлено, що 26 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, на підставі якого позичальник отримав 20 000 доларів США строком до 15 березня 2015 року зі сплатою 24% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 березня 2008 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки.
Статтею 5 кредитного договору сторони погодили погашення основної суми кредиту та сплату процентів здійснювати у формі щомісячних ануїтетних платежів у строки та сумах, визначених у додатку № 1 до договору, а позичальник зобов'язався сплачувати щомісячні платежі. Згідно додатку № 1 до кредитного договору сума щомісячного платежу становить 494,57 доларів США, а дата сплати визначена, як кожне 15 число місяця.
Відповідно до ст. 6.6 кредитного договору кредитор може достроково витребувати погашення всієї суми кредиту за цим договором у разі затримки сплати частини кредиту та/або процентів за його користування принаймні за один календарний місяць.
Згідно ст. 2.4. кредитного договору за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана у додатку № 1 до договору та складає 72% річних.
У зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість та право позивача на пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 05 лютого 2013 року по 14 березня 2015 року заборгованість за процентами складає 2 749,26 доларів США, за підвищеними процентами заборгованість складає 325,58 доларів США за період з 15 березня 2014 року по 14 березня 2015 року.
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення донарахованих відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що, оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 у межах строку позовної давності.
Крім того, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_5, правильно виходив із того, що порука є припиненою відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки вимога про дострокове повернення кредиту була пред'явлена боржнику у грудні 2009 року, а вимога до поручителя була пред'явлена тільки у квітні 2013 року, тобто з пропуском встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова
С.О. Карпенко
В.О. Кузнєцов