15 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Кузнєцова В.О., Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.-
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Хмельницького відділення № 880 публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк Володимира Івановича про визнання недійсним та таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області від 21 грудня 2015 року,
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Хмельницького відділення № 880 Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - Хмельницьке відділення № 880 ПАТ «Укрсоцбанк»), Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І. про визнання недійсним та таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 21 грудня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 проситьухвалені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суд першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 06 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та Акціонерним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №880/249-РК37 за умовами якого банк надав позичальникові кредит в розмірі 237 тис. доларів США під 13,5% річних та комісій, строком до 05 листопада 2017 року.
Для забезпечення кредитних зобов'язань в цей же день між сторонами був укладений договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за №5940, та додаткові договори від 25 грудня 2007 року № 6810 від 21 березня 2010 року, №548 від 05 липня 2010 року № 5810, відповідно до яких ОСОБА_4 передав в іпотеку банку приміщення на першому поверсі площею 147,3 кв.м за адресою вул. Подільська,93, м. Хмельницький.
Оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса від 02 квітня 2015 року встановлено, що сума основного несплаченого боргу відповідача становить 355 746,65 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 03 жовтня 2014 року 12,940496 грн за 1 долар США 4 603 538,16 грн.
Частиною 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
Пунктом 2.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
За змістом п. 3.1, 3.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку та ст. 87 Закону України «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог відповідно до вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України, суди попередніх інстанцій, визначившись вірно з характером спірних правовідносин, встановивши в повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судами обґрунтовано взято до уваги, що на підставі рішення Третейського суду Асоціації українських банків від 16 грудня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист про стягнення заборгованості в сумі 2 399 583, 41 грн і з приводу цього відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості, яка на даний час не погашена.
Апеляційним судом також зауважено, що в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представником позивача підтверджено, що фактично за позивачем на час вчинення виконавчого напису заборгованість становила 355 746,65 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на момент звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису 03 жовтня 2014 року 12,940496 грн. за 1 долар США 4 603 538,16 грн, і такий розмір не оспорюється відповідачем.
Наявність невиконаного боржником рішення третейського суду не перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки і не є подвійним стягненням заборгованості з боржника.
Також слід зазначити, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору керувались положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5, яка на момент вчинення виконавчого напису втратила чинність, натомість діяв Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, проте неправильне застосування судами згаданої Інструкції не вплинуло на правильність висновків судів.
Доводи касаційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів, і не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області від 21 грудня 2015 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області від 21 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.О. Кузнєцов
Т.Л. Ізмайлова
М.І. Наумчук