06.04.2010
Справа №2-а-296/2010р.
06 квітня 2010р. Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Румянцевої Н.О. при секретарі Ляшик С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату( далі - МОВК) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ( далі - ГУ ПФУ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії та виплатити недоотриманну суму пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до МОВК та ГУ ПФУ з вимогою здійснити перерахунок пенсії. В обґрунтування вимог позивач посилалась на те, що він отримує пенсію з 1989року. У 2005році йому був зроблений перерахунок пенсії. При зверненні до комісаріату із заявою про донарахування розміру його пенсії у відповідності до нормативно-правових актів прийнятих у 1992-2004роках, з урахуванням надбавок і премій , йому було відмовлено. Вважає дії відповідача неправомірними, просить зобов'язати зробити донарахування та виплату йому пенсії з урахуванням: щомісячної надбавки у розмірі 40% посадового окладу (Указ Президента №847/99 від 14 липня 1999р.); щомісячної надбавки у розмірі 100% посадового окладу (Указ Президента №173 від 23 лютого 2003р.); щомісячної відсоткової надбавки за безперервну службу (Указ Президента №389/2003 від 05 травня 2003р.); 33,3% премії згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000р. №829.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник МОВК у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив..
Представник ГУ ПФУ у судове засідання зявився, позовні вимоги не визнає, просив позов не задовольняти.
Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що поданий позов не підлягає задоволенню виходячи з такого.
ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, звільнений з військової служби з 11.10.1989 року, на момент звільнення його загальна вислуга років склала 26 років, нарахування і виплата пенсії позивачу з 1989р. здійснюється відповідно до положень Закону України від 09 квітня 1992р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Згідно положень ст.ст.43, 63 цього Закону для обчислення пенсії враховувалися оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, надбавки за вислугу років, за вчене звання і вчену ступень, кваліфікацію і умови служби, у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України, а при підвищенні грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців - провадився перерахунок вже призначених пенсій.
З матеріалів справи вбачається, та сторони не заперечують проти того, що позивач був звільнений зі Збройних Сил на пенсію до 2005року, є військовим пенсіонером, з 1 січня 2005 року зроблено перерахунок його пенсії.
Позивач просить про здійснення такого перерахунку за попередні періоди з 1992року по 2005рік.
Проте, законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачене перерахунку раніше призначених пенсій в зв'язку з запровадженням після звільнення військовослужбовця нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премії.
Закон України від 15 червня 2004 року №1769-ІV "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органі Внутрішніх Справ та деяких інших осіб" (далі - Закон №1769-ІV), який набув чинності 1 січня 2005 року, не має зворотньої сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають (пункт 8 Постанови N 4 Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року).
Позивач виходе з того, що право на перерахунок раніше призначеної пенсії було передбачене статтею 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262- XІІ/ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів Внутрішніх Справ та деяких інших осіб" /далі - Закон №2262-XІІ/. А Закон №№1769-ІV обмежив у часі право на перерахунок пенсії тим пенсіонерам, які звільнилися зі служби до встановлення цих надбавок, дозволивши виплачувати перераховану пенсію лише з 1 січня 2005 року, і то частково. Позивач також посилається про те, що закон №1769-ІV в цій частині звузив зміст та обсяг існуючих прав і свобод цієї категорії пенсіонерів, а тому не відповідає статті 22 Конституції України і не може застосовуватись відносно його. Позивач також вказує про принцип верховенства права та Конституцію України, яка має вищу юридичну силу.
Разом з тим:
Відповідно до статті 63 Закону №2262-XІІ в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 (далі - Постанови 393) перерахунок раніше призначених пенсі військовослужбовцям проводився в зв'язку зі зміною (що сталися після звільнення їх зі служби) розмірів грошового забезпечення, виходячи з якого вони обчислювались.
Тобто, підставою перерахунку пенсії за цією нормою до 1 січня 2006 року було збільшення розміру тих складових грошового забезпечення, які пенсіонер отримував до звільнення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років тощо).
З 2005року пенсія перерахована та виплачується в повному обсязі, сторони не заперечують проти того, що відповідно до статті 63 Закону №2262-XІІ ОСОБА_1 систематично перераховували пенсію в зв'язку зі збільшенням окладів та надбавок, які він отримував під час служби.
Введення відповідним категоріям військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій не було на той час підставою для перерахунку призначених раніше пенсій.
Новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій та відповідна зміна редакції частини 3 статті 63 Закону №2262-XІІ встановлено Законом України від 16 грудня 2004 року №2255-ІV "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців (далі - Закон №2255-ІV).
Нова редакція частини 3 статті 63 Закону N№2262-XІІ умовою перерахунку пенсії передбачає не тільки зміну розміру грошового забезпечення, яке було раніше, а й введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
Таким чином, пункт 2 Прикінцевих Положень Закону №1769-ІV встановлює право пенсіонера на перерахунок пенсії за нових умов з 1 січня 2005 року (бо такого права в них до 1 січня 2006 року не було), а не обмежує у часі право на перерахунок раніше призначених пенсій.
Тому цей закон неможна вважати таким, що звужує зміст та обсяг існуючих прав та свобод, а тому й таким, що не відповідає статті 22 Конституції України.
Не є обгрунтованими й посилання позивача про те, що застосування щодо його Законів №№1769-ІV та 2255-ІV є порушенням інших конституційних засад, а саме - принципів рівності та справедливості у регулюванні пенсійних відносин.
Так, нові види грошового забезпечення (надбавки, премії, тощо) було введено Указами Президента України протягом 1999-2003 років. При цьому враховувалися зміни умов служби в процесі реформування та зменшення чисельності Збройних Сил України, зниження матеріального забезпечення та послаблення соціального захисту цієї категорії громадян. Деякі надбавки і премії встановлювалися відповідно до особистого вкладу в загальний результат роботи та високі результати в службовій діяльності. Тому різниця у розмірах пенсій тих військовослужбовців, які звільнилися зі служби у різні роки, сама по собі не може вважатися порушенням принципу рівності та справедливості.
Разом з тим, керуючись саме цими принципами, держава не тільки визнала наявність диспропорції у розмірах пенсії залежно від часу виходу на пенсію, але й визначила шляхи їх усунення встановленням нового порядку перерахунку пенсій Законами №№1769-ІV та 2255- ІV.
Більше того, фактична зміна за судовим рішенням визначеного державою у встановленому для цього порядку перерахунку пенсії (про що, власне, й просить позивач) призведе до порушення принципу рівності і принципу справедливості.
По-перше, в Указах Президента України від 14 липня 1999 року №847 та від 5 травня 2003 року №389 зазначені лише граничні розміри додаткових надбавок. За останнім Указом право встановлювати таку надбавку та визначати її конкретний розмір надано Міністру Оборони України та керівникам інших міністерств. Встановлення ж розміру таких виплат судом на підставі лише вимог позивача про їх максимальний розмір Указами Президента не передбачено.
По-друге, пунктом 7 Постанови 393 передбачено, що пенсія обчислюється з додаткових видів грошового забезпечення за їх середньомісячним розміром, який визначається чи за 24 останні календарні місяці перед звільненням на пенсію, чи за будь-які 60 календарних місяця служби підряд. Перерахунок пенсій позивачу за встановленим судом, але не середньомісячним розміром поставить цю категорію пенсіонерів у більш вигідні, а тому й нерівні, умови з тими пенсіонерами, які вийшли на пенсію після запровадження цих надбавок і отримували їх під час служби.
Керуючись ст.ст.86,161-163 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії та виплатити недоотриманну суму пенсії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через місцевий суд шляхом подання заяви протягом 10 днів з дня її проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.О. Рум'янцева