11.07.2016 року Справа № 904/2203/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)
суддів: Березкіна О.В., Чус О.В.
секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.
Зміна складу колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 11.07.2016 року.
Представники сторін:
від позивача: Діденко Р.А., довіреність №5 від 18.03.2016 р., представник;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 року у справі № 904/2203/16
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інвест-Проект",
м. Київ
до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 8 213 473,27 грн.
1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016р. по справі №904/2203/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "Інвест-Проект" заборгованість у сумі 7 337 696,90 грн., пеню у сумі 756 982,12грн., три відсотка річних у сумі 53 170,71грн., втрати від інфляції у сумі 65 623,54грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 123 202,10грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.
Не погодившись із зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочку виконання судового рішення, оскільки на даний момент своєчасне виконання рішення суду з боку відповідача є вкрай ускладненим, у зв'язку з тяжким фінансовим станом. Негайне виконання рішення суду в частині виплати суми боргу неминуче призведе до призупинення його господарської діяльності і, як наслідок, до значних матеріальних збитків.
Представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
11.07.2016р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представнику відповідача станом на 11.07.2016р. не надано додаткові докази, які він зажадав при підготовці апеляційної скарги.
Представник позивача заперечує проти задоволення зазначеного клопотання та вважає за можливе розпочати розгляд справи за відсутності скаржника.
Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, виходить з наступного.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Статтею 77 ГПК України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, та не ставиться в залежність від наявності клопотання сторони тощо.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Наведені відповідачем причини для відкладення розгляду справи не є поважними. Відповідачем не наведено які саме докази він мав отримати та надати апеляційному суду, які саме обставини такі докази можуть підтвердити чи спростувати, а також причини їх не подання господарському суду першої інстанції, тому відповідне клопотання відхиляється.
У судовому засіданні 11.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:
22 грудня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "Інвест-проект" та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" був укладений договір поставки №665, відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити брухт і відходи чорних металів - метали чорні вторинні за видами і підвидів, передбачені ДСТУ 4121-2002, брухт і відходи кольорових металів і сплавів, передбачені ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93).
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 (п.9.1. договору).
Згідно п.2.1. договору ціна товару вказується в специфікаціях або додаткових угодах, оформлених у вигляді Додатків до цього договору, без урахування податку на додану вартість, який нараховується в порядку, передбаченому розділами V і ХХ Податкового кодексу України. Ціна товару визначається з урахуванням умов поставки, зазначених у специфікаціях або додаткових угодах до нього та не включає в себе вартість доставки товару та винагороду експедитора. Специфікації та додаткові угоди є невід'ємною частиною даного договору.
Загальна сума договору визначається кількістю і вартістю товару, що поставляється за даним договором і становить орієнтовно 5 000 000,00грн. (п.2.2. договору). Загальна сума не включає податок на додану вартість, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України (п.2.3.).
Сторонами підписана Специфікація до договору поставки продукції.
Згідно п. 16 Специфікації доставку товару здійснює експедитор ТОВ "Карготранс" згідно договору про організацію перевезень вантажів №1050/11 від 26.12.2011, експедитор ТОВ "Металургтранс" згідно договору №131ТЕО/932 від 24.11.2011 та експедитор ТОВ "Універсалтрассервіс" згідно договору №738 від 09.09.2013.
Термін поставки товару, як зазначено в п.23 Специфікації, - січень 2016 року.
Поставка товару здійснюється постачальником на умовах, зазначених у специфікаціях до даного договору. Кожна партія товару передається на підставі акту приймання металів чорних (вторинних) або акту прийняття брухту і відходів кольорових металів (акт приймання) (п.3.1. договору).
Загальна кількість товару, що поставляється становить орієнтовно 2 000 тон (п.3.2. договору).
Датою поставки, у разі постачання товару залізничним транспортом, приймається дата оформлення акту приймання (або накладної). Датою поставки, у разі постачання товару залізничним транспортом, приймається дата передачі товару перевізнику, яка відображається в залізничних накладних. Акт приймання (або накладна) оформлюється покупцем відповідно до п.5.2. даного договору (п.3.10. договору).
Згідно п.3.11 договору датою переходу права власності від постачальника до покупця є дата поставки товару відповідно до умов п.3.10. договору.
Відповідно до п.4.1. договору покупець здійснює оплату вартості поставленого товару, з урахуванням поставки на поточний рахунок постачальника протягом семи банківських днів з моменту надходження товару до покупця на підставі Акту приймання.
22.12.2015 №665 позивач поставив відповідачу протягом січня-лютого 2016 року продукцію на загальну суму 23 337 696,9грн., що підтверджується відповідними Актами приймання металів чорних (вторинних). (а.с.38 - 156, том 1)
Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплатив на рахунок позивача 16 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
№262 від 12.01.2016 на суму 1 000 000,00грн.,
№348 від 13.01.2016 на суму 1 000 000,00грн.,
№407 від 14.01.2016 на суму 2 500 000,00грн.,
№443 від 15.01.2016 на суму 3 000 000,00грн.,
№551 від 18.01.2016 на суму 1 500 000,00грн.,
№572 від 19.01.2016 на суму 1 000 000,00грн.,
№698 від 21.01.2016 на суму 1 000 000,00грн.,
№748 від 22.01.2016 на суму 2 000 000,00грн.,
№829 від 25.01.2016 на суму 1 000 000,00грн.,
№869 від 26.01.2016 на суму 1 000 000,00грн.,
№917 від 27.01.2016 на суму 1 000 000,00грн.
Залишок несплаченої суми становить 7 337 696,9грн. (23 337 696,9грн. - 16 000 000,00грн.).
Позивач посилався на несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, що спричинило спір.
5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 1 ст. 202, п. 1ст. 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено що, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 зазначеного кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору поставки від 22.12.2015 №665 позивач поставив відповідачу протягом січня-лютого 2016 року продукцію на загальну суму 23 337 696,9грн., що підтверджується відповідними Актами приймання металів чорних (вторинних). (а.с.38 - 156, том 1)
Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплатив на рахунок позивача 16 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у справі (а.с. 26-36 т. 1)
Залишок несплаченої суми становить 7 337 696,9грн. (23 337 696,9грн. - 16 000 000,00грн.).
Згідно положень ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів повної чи часткової сплати заборгованості відповідачем не надано ані господарському суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна умов не допускається. За ст. 526 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .
В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, про що зазначено в ст. 625 ЦК України.
Матеріали справи свідчать, що відповідач неналежним чином виконав свої, визначені Договором майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого товару, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому перевіривши розрахунки здійснені судом та правильність застосування положень ст. 625 ЦК України, п.6 статті 231, п.6 статті 232 Господарського кодексу України, ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку та правомірно задовольнив позов, стягнувши на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інвест-Проект" 7 337 696,90 - основного боргу, 756 982,12 грн. - пені, 65 623,54 грн. - інфляційних втрат та 53 170,71 грн. - 3% річних.
Щодо доводів скаржника про відмову в задоволенні клопотання про відстрочку виконання судового рішення до 30..07.2016р., судова колегія зазначає наступне.
Пунктом 6 статті 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що згода сторін на вжиття відповідних заходів не є обов'язковою і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9).
Подана заява та скарга обґрунтовані тим, що на даний момент своєчасне виконання рішення суду з боку відповідача вкрай ускладнене, у зв'язку з тяжким фінансовим станом. Негайне виконання відповідачем рішення суду в частині виплат суми боргу неминуче призведе до призупинення його господарської діяльності, і я к наслідок, до значних матеріальних збитків підприємства.
На підтвердження таких обставин заявником було додано до заяви про відстрочення виконання рішення суду копію Балансу (Звіту про фінансовий стан) Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» станом на 31 березня 2016 року.
Згідно положень ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не наведено доказів в підтвердження обставин на які він посилається в обґрунтування заяви та скарги, у тому числі доказів відсутності активів для виконання рішення та реальної загрози зупинення господарської діяльності підприємства у зв'язку з виконанням цього рішення. Як вбачається з наданого відповідачем балансу підприємства станом 31.03.2016р. (код рядка 1165, 1167) на рахунках відповідача у банках обліковуються грошові кошти у сумі 520 млн. грн., яка значно перевищує грошові зобов'язання за спірним договором. Також не надано підтвердження вжиття будь-яких заходів для зменшення розміру заборгованості перед позивачем, і як наслідок, можливості виконання рішення суду у строки, зазначені ним у заяві.
Колегія суддів враховує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України). Тобто, позивач і відповідач мають рівні економічні умови. Тривале невиконання відповідачем як взятих на себе грошових зобов'язань за спірним договором, так і не виконання рішення господарського суду також може негативно вплинути на фінансовий стан позивача.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 року у справі №904/2203/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.Л. Величко
Суддя О.В. Чус
Суддя О.В. Березкіна