Справа № 810/495/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
13 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Залялутдінова А.В., Білого М.М., представника відповідача Чернявської О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ела Групп» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним Київської митниці ДФС рішення №125110011/2015/010158/2 від 18.08.2015 щодо коригування митної вартості текстильного покриття для підлоги з синтетичних матеріалів, склад 100% поліестер, країна-виробник - Китай, код товару за УКТ ЗЕД - 570503000 отриманого ТОВ «ЕЛА ГРУПП» від підприємства виробника Hebei Longsheng Metals and Minerals Co., LTD. згідно контракту № 15.05.18/UA від 18 травня 2015 року та Декларації митної вартості №125110011/2015/011512 від 18.08.2015 року
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛА ГРУПП» є юридичною особою, що зареєстрована 12.02.2008 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 10741020000028821).
У серпні 2015 року позивач здійснював ввезення на митну територію України товару (текстильні покриття для підлоги з синтетичних матеріалів), придбаного у компанії Hebeі Longsheng Metals and Minerals Co., Ltd (Китай) на підставі контракту від 18.05.2015 № 15.5.18/UA (далі - Контракт).
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію від 18.08.2015 № 125110011/2015/011512, в якій задекларував товар (виставковий ковролін - тонке килимове покриття для проведення виставок, презентацій та інших урочистостей; покриття для підлоги не ткані, що не тафрингові та не з повсті, з синтетичних матеріалів, щільність 300 г/кв.м, склад 100% поліестер, без основи; всього: 20 140 м2 - 206 рулонів; напільне покриття 300 г/кв.м колір яскраво червоний, вагою 6 137,00 кг) за ціною 11 276,68 доларів США. Митну вартість товару декларант визначив за ціною договору.
До митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (m 1602) картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 17.10.2013 № 100/2012/0004154; (d 1701) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 08.08.2015 № 500060702/2015/6487; (m 1701) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.08.2015 № 125110011/2015/011318; (d 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 08.08.2015 № 53221; (d 2761) коносамент (Bill of Lading) від 15.06.2015 № QDSM0509002; (d 3001) банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.06.2015 б/н.; (d 3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 31.07.2015 б/н.; (d 3014) прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 28.04.2015 б/н.; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 11.06.2015 № 1515034x; (d 3141) пакувальний лист від 11.06.2015 б/н.; (d 4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.08.2014 додаток № 2; (m 4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) від 18.05.2015 № 15.05.18/UA; (m 4207) договір про надання послуг митного брокера від 18.03.2011 № 18032011; (m 4301) договір (контракт) про перевезення від 23.05.2014 № 1212; (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару 15.06.2015 № 2761; (d 7001) сертифікат про походження товару форми А від 11.06.2015 № G151300013461534; (d 9000) екологічна декларація від 31.07.2015 № 36791.
18 серпня 2015 року посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 125110011/2015/010158/2, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом.
Цього ж дня відповідачем прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 18.08.2015 № 125110011/2015/00208.
18 серпня 2015 року позивач подав до Київською митниці ДФС нову митну декларацію № 125110011/2015/011541, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
У зв'язку з цим Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.
З даних митної декларації від 18.08.2015 № 125110011/2015/011541 убачається, що різниця між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом за ціною договору, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, складає 102 070,51 грн.
Не погоджуючись із прийняти відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару від 18.08.2015 № 125110011/2015/010158/2, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому у митного органу можуть виникнути обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення обґрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, інформації щодо всіх складових митної вартості, декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Встановивши вказані обставини, які, на думку митного органу, викликають сумніви щодо правильності визначення митної вартості, відповідач на виконання вимог ч. 3 ст. 53 МК мав витребувати у позивача необхідні додаткові документи.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За таких обставин, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити чи достатньо поданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за першим методом та чи відповідає зазначена у них інформація заявленій митній вартості товару.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.
Відповідно до п. 4.3 Контракту, ціна на товар зазначається в додатку, який є невід'ємною частиною цього Контракту.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем до митного оформлення на підтвердження договірної ціни, окрім іншого, було надано додаток № 2 від 11.06.2015 до Контракту (а.с. 108), який, однак, не містив підпису продавця.
Разом з цим, п. 12.3 Контракту визначає, що додатки до нього є дійсними виключно у випадку їх викладення у письмовій формі та підпису уповноважених осіб з обох сторін.
З огляду на викладене, у відповідача були обґрунтовані підстави вважати, що наданий додаток № 2 від 11.06.2015 до Контракту не може бути документом, що достовірно підтверджує договірну ціну придбаного товару.
При цьому, надання підписаної копії цього додатку до суду (а.с. 16) не спростовує висновку про відсутність відповідного підпису під час митного оформлення спірного товару.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Позивачем на підтвердження здійснення транспортних витрат до митного оформлення було надано, зокрема: договір на перевезення (а.с. 44-56), довідку (а.с. 57) коносамент (а.с. 99-100).
Поряд із цим, інформацію про розмір витрат на транспортування містила виключно довідка, яка не може вважатися документом, що підтверджує здійснення транспортних витрат, на що неодноразово звертав увагу Вищий адміністративний суд України.
Позивачем на підтвердження здійснення транспортних витрат до суду було надано рахунок (а.с. 50) та платіжне доручення (а.с. 51). Однак, як вбачається з переліку документів у митній декларації (а.с. 96), рішенні про коригування митної вартості (а.с. 123), картці відмови (а.с. 130) вказані документи під час митного оформлення не надавались.
З огляду на це, у відповідача під час митного оформлення були відсутні документи, які б достовірно підтвердили понесення позивачем витрат на транспортування спірного товару.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не було підтверджено сплату 30 % ціни товару.
Так, п. 6.1 Контракту передбачено, що покупець сплачує не менше 30 % вартості товару, вказаного в додатку, протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунка-проформи. Решта сплачується не пізніше 180 днів з дати інвойсу.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем першої частини коштів у розмірі 70 % вартості товару (а.с. 28). З огляду на те, що датою інвойсу є 11.06.2015, то на момент митного оформлення (18.08.2015) 180-денний строк сплати решти суми вартості товару не сплив. А тому, посилання відповідача відсутність підтвердження сплати 30 % ціни товару колегія суддів вважає необґрунтованою.
Однак, як зазначено вище, у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості спірного товару в частині підтвердження договірної ціни та транспортних витрат, у зв'язку із чим, відповідачем було направлено позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів (а.с. 125), які, однак, позивачем надані не були (а.с. 127).
Відсутність необхідних підтверджуючих документів та ненадання додаткових документів стало підставою для неможливості визнання відповідачем митної вартості спірного товару за першим (основним) методом.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З оскаржуваного рішення вбачається, що процедуру консультацій було проведено. Протилежного позивачем доведено не було.
Згідно з ч. 3 ст. 57 МК кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Неможливість застосування наступних (другорядних) методів відповідач обґрунтував в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідачем було дотримано процедуру послідовності застосування методів визначення митної вартості товару та правомірно застосовано шостий (резервний) метод, виходячи з інформації митної вартості, визначеної митним органом за попередньою митною декларацією, яка подавалась позивачем на оформлення аналогічних товарів.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко
Повний текст рішення виготовлений 14.07.2016.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.