Справа № 705/2513/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Годік Л.С.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
13 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної пенітенціарної служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії центрального апарату Державної пенітенціарної служби України щодо встановлення розмірів та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України;
- скасувати рішення Комісії Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України від 24.11.2015 року № 10-15;
- зобов'язати Державну пенітенціарну службу України здійснити виплату на його користь одноразову грошову допомогу передбачену ст. 23 Закону України «Про міліцію» в редакції Законів № 328-V (328-16) від 03.11.2006, № 208-VIIІ (208-19) від 13.02.2015, Постанови КМУ від 21.10.2015 р. за № 850 у розмірі 275 600 грн.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2016 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасувати рішення Державної пенітенціарної служби України (протокол №10-15 від 124.11.2015) в частині визначення суми одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в розмірі 34875,00 грн;
- зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області нарахувати та виплати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до ст. 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» та постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, з урахуванням виплачених сум.
Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 23 вересня 2005 року по 23 серпня 2015 рік проходив службу в управлінні Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області. Згідно наказу № 143о/с, 03.08.2015 був звільнений зі служби за пп. «б» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
За результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, згідно довідки серія 10 ААА № 005238, на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 193317 від 05.10.2015, 02.09.2015 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 75%.
Згідно довідки до вищезазначеного акта огляду, серія 12 ААА № 193317 від 05.10.2015, позивачу з 02.09.2015 встановлено другу групу інвалідності, з причин захворювання пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
В свою чергу, за результатами розгляду матеріалів, які надійшли для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, комісія Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України вирішила призначити та виплатити грошову допомогу за рахунок коштів, виділених за КПКВ 3606020 КЕКВ 2730: особам, інвалідність та відсоток втрати працездатності яким встановлені до 31.10.2015 - відповідно до «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007: по управлінню Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області, позивачу, інваліду другої групи, в сумі 34 875,00 грн, що зафіксовано протоколом №10-15 від 24.11.2015.
На звернення позивача від 29.12.2015 щодо проведення перерахунку коштів для виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, управлінням Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області повідомлено його, що Управління вважає, що підготовка матеріалів щодо встановлення ОГВ була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства. Встановлення розміру вказаної виплати не є компетенцією Управління та необхідно звертатися до органу, що призначає виплату.
З приводу наведеного, 03.02.2016 Державною пенітенціарною службою України на адресу позивача надіслано листа за №4/3-803-16/В-75 від 03.02.2016, за яким одноразова грошова допомога призначена йому на час встановлення групи інвалідності відповідно до «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007, який, як зазначено, діяв на той час.
Вважаючи свої права порушеними, а розмір призначеної одноразової грошової допомоги необґрунтованим, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що днем виникнення права позивача на отримання вказаної грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому, як станом на момент дати встановлення втрати працездатності (згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААА № 193317, від 05.10.2015, позивачу з 02.09.2015 встановлено другу групу інвалідності), так і на момент прийняття рішення відповідачем про виплату грошової допомоги в розмірі 34875,00 грн. були чинним норми законів, які встановлювали розмір такої допомоги - 200-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.
За змістом ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» № 2713-IV від 23.06.2005 (у редакції, дійсній станом на момент виникнення спірних правовідносин) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 (далі - Закон № 565-XII) у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» № 208-VIII від 13.02.2015 (далі - Закон № 208-VIII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі <…> 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи <…> в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Закон № 208-VIII набрав чинності 12.03.2015, а Закон № 565-XII втратив чинність 07.11.2015. З огляду на це, наведена вище норма діяла у період з 12.03.2015 по 07.11.2015.
У відповідності до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 208-VIII, Кабінету Міністрів України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Таким чином, до 12.06.2015 Кабінет Міністрів України мав привести у відповідність новій редакції ст. 23 Закону № 565-XII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, однак, це було зроблено лише із прийняттям від 21.10.2015 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 (далі - Порядок № 850), який набрав чинності 10.11.2015.
При цьому, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Постанова № 850) установлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 р. № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707 (далі - Порядок № 707).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав з дати, зазначеної у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, тобто з 02.09.2015.
Таким чином, на момент отримання права на одноразову грошову допомогу, діяла нова норма Закону № 565-XII у редакції Закону № 208-VIII, за якою позивач отримав право на виплату, залежно від ступеня втрати працездатності, одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. При цьому, у цей час, Порядок № 850 ще не було прийнято, однак діяв Порядок № 707, який не враховував зміни, внесені Законом № 208-VIII.
У зв'язку із цим, колегія суддів апеляційного суду допускає можливість застосування при призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги до надбання чинності Порядком № 850 (до 10.11.2015) за правилами Порядку № 707 в частині, що стосується механізму такого призначення та виплати. Однак, застосування Порядку № 707 після внесення 12.03.2015 до ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII змін, в частині, що стосується, зокрема, розміру одноразової грошової допомоги, є протиправним, оскільки з дня набрання чинності Законом № 208-VIII, Порядок № 707 у цій частині суперечив його нормам та в силу переваги законів над нормативно-правовими актами уряду не підлягав застосуванню.
Варто зазначити, що механізм прийняття рішення про призначення грошової допомоги, передбачений Порядком № 707 та Порядком № 850 за характером процедури в цілому тотожний.
Так, відповідно до п. 7 Порядку № 707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).
МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.
Пунктами 8, 9 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, за Порядком № 707 та Порядком № 850 відповідний центральний орган виконавчої влади (у даному випадку відповідач) у визначений строк після надходження відповідних документів з органу, в якому особа (у даному випадку позивач) проходила службу за наявності на це підстав приймає рішення про призначення грошової допомоги виплати, яке надсилає органу, в якому особа проходила службу для здійснення такої виплати.
Так, згідно протоколу комісії Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України № 10-15 від 24.11.2015 позивачу призначено одноразову грошову допомогу, відповідно до Порядку № 707 у розмірі 34 875 грн, тобто меншому, ніж передбачено ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що станом на момент прийняття комісією вказаного рішення, Порядок № 850 вже набув чинності та, зокрема, передбачав, що Порядок № 707 не може бути застосовано до позивача (так як право на отримання допомоги за у останнього виникло після прийняття Закону № 208-VIII).
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем протиправно призначено позивачу одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж це передбачено ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII.
Однак, зобов'язуючи Управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області не є стороною у справі або іншим учасником даного процесу, та те, що виплата такої допомоги здійснюється виключно на підставі рішення відповідача, яке суд, у свою чергу, скасував.
Відповідач, як це передбачено Порядком № 850 (а також і Порядком № 707), в межах своєї компетенції приймає виключно рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
З огляду на викладене, враховуючи, що Управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області не є стороною у справі, належним способом захисту прав позивача, у межах спірних відносин та суб'єктного складу сторін справи, є зобов'язання Державної пенітенціарної служби України призначити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі, що передбачений ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» № 208-VIII від 13.02.2015.
Поряд із цим, колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд протиправно розглянув справу в порядку скороченого провадження, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС) дана справа підлягає розгляду в порядку скороченого провадження.
Заборона щодо розгляду у порядку скороченого провадження адміністративних справ, які належить розглядати колегією суддів, встановлена ч. 11 ст. 1832 КАС, до даної справи застосуванню не підлягає, так як в силу ч. 1 ст. 24 КАС колегіальний розгляд справи за позовом до центрального органу виконавчої влади здійснюється в окружному адміністративному суді, однак дана справа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС, підсудна та розглянута місцевим загальним судом як адміністративним судом.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав на задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу необґрунтованими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2016 року та прийняти у цій частині нове рішення.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України задовольнити частково.
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2016 року в частині зобов'язання Управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області нарахувати та виплати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу скасувати та в цій частині прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Зобов'язати Державну пенітенціарну службу України призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» № 208-VIII від 13.02.2015.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту постановлення є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.