Справа: № 826/21411/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
13 липня 2016 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Генчмазлумо І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка О.А., Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", звернулося до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича від 19.03.2015 року № 20134445 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
- визнати протиправною бездіяльність державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича щодо неприйняття рішення у встановлений законодавством строк;
- зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про державну реєстрацію прав від 23.02.2015 року за № 10322083, подану до реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо залишення ПАТ «Укрнафта» без відповіді на лист від 08.05.2015 року № 08-2294.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича від 19.03.2015 року № 20134445 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Визнано протиправною бездіяльність державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича щодо неприйняття рішення від 19.03.2015 року № 20134445 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у встановлений законодавством строк. Зобов'язано Міністерство юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 на підставі раніше поданої публічним акціонерним товариством «Укрнафта» заяви від 23.02.2015 року за №10322083. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерство юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 на підставі раніше поданої публічним акціонерним товариством «Укрнафта» заяви від 23.02.2015 року за №10322083 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Так, Міністерство юстиції України посилається на ту обставину, що до його повноважень не входить вчинення дій щодо здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, крім того, суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати рішення про реєстрацію.
Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Як вбачається з апеляційної скарги, Міністерство юстиції України оскаржує постанову лише в частині зобов'язання прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 на підставі раніше поданої публічним акціонерним товариством «Укрнафта» заяви від 23.02.2015 року за №10322083.
Таким чином, постанова суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку в частині задоволення позову до Міністерства юстиції України в порядку ст. 195 КАС України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення в цій частині з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Укрнафта» 23.02.2015 року звернулось до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції із заявою за № 10322083 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119.
За результатом розгляду зазначеної заяви державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченком О.А. прийнято рішення від 19.03.20І5 року № 20134445 про у відмову ПАТ «Укрнафта» у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
В подальшому, ПАТ «Укрнафта» листом від 08.05.2015 року за № 08-2294 звернулось до Міністерства юстиції України, в якому зазначило про порушення законодавства у сфері реєстрації речових прав і пропонувало провести позачергову перевірку факту порушення законодавства у сфері державної реєстрації речових прав та інформувати ПАТ «Укрнафта» про відповідні вжиті заходи та можливість проведення державної реєстрації права на об'єкт нерухомого майна, що увійшов до статутного фонду товариства під час його корпоратизації згідно пакету документів, доданих до заяви від 23.02.2015 року за № 10322083.
Однак, як стверджує позивач, відповіді на свого листа від Міністерства юстиції України він не отримав.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить зокрема, зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про державну реєстрацію прав від 23.02.2015 року за № 10322083, подану до реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині та зобов'язуючи Міністерство юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності, дійшов висновку, що достатнім способом захисту порушеного права позивача, що сприятиме повному поновленню порушеного права є зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна на підставі раніше поданої позивачем заяви від 23.02.2015 за №10322083.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV)
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону №1952-IV, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Статтею 7 Закону №1952-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав, відповідно до якої останнє:
1) забезпечує формування державної політики у сфері державної реєстрації прав;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
3) затверджує статут державного підприємства - Адміністратора Державного реєстру прав, призначає та звільняє його керівника;
4) здійснює контроль за використанням та збереженням належного державному підприємству (Адміністратору Державного реєстру прав) майна;
5) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України та покладені на нього Президентом України.
Крім того, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228, не передбачено таких повноважень Міністерства юстиції України як розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Так, підпунктом 83-1 пункту 4 Положення визначено, що Міністерство юстиції України здійснює координацію та контроль діяльності відділів державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що Міністерство юстиції України не має повноважень в частині здійснення державної реєстрації, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про зобов'язання Міністерства юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
У зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з винесенням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Таке втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.
Тобто, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Аналогічна правова позиція неодноразово висновлювалась Вищим адмніістративним судом України, зокрема, у постанові 13 квітня 2016 року у справі № К/800/45809/15 тощо.
Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).
Згідно з частиною п'ятою статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав <…> проводиться органом державної реєстрації прав <…>.
У частині другій статті 9 Закону № 1952-ІV передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Відповідно до частини четвертої цієї статті державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Тобто, орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати такі рішення.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 819/1849/13-а, де визначено, що суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати рішення щодо реєстрації.
Таким чином, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Також, колегія суддів вважає, що, в даному випадку, наказ Міненерговугілля України від 28.01.2005 року №38 про внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи, та акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства від 31.01.2005 року не є належними документами, які підтверджують перехід майна від засновника у власність товариства, та не є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, так як відповідно до даних Реєстру прав власності на нерухоме майно наявний чинний запис про право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 119 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерство юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 на підставі раніше поданої публічним акціонерним товариством «Укрнафта» заяви від 23.02.2015 року за №10322083 та винести в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Доводи апелянта викладенні в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.
Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року - скасувати в частині зобов'язання Міністерство юстиції України прийняти рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 на підставі раніше поданої публічним акціонерним товариством «Укрнафта» заяви від 23.02.2015 року за №10322083.
В цій частині прийняти нове рішення, в задоволенні позову яким позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст постанови виготовлено 14 липня 2016 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Сорочко Є.О.