Справа: № 826/543/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
13 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Безименної Н.В.,
Файдюка В.В.,
при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспективні будівельні технології» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспективні будівельні технології» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2016 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспективні будівельні технології» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову перевірку ТОВ «Перспективні будівельні технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Лібеті Стійл», ТОВ «Капітал-Тех-Сервіс», ТОВ «НВО «Трансенергобуд», ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн плюс», ТОВ «Глобал Менеджмент Корпорейшн», ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» за період з 01.01.2012 по 01.07.2015, за результатом якої складено акт від 26.08.2015 № 748/26-54-22-05-06/35573368 (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2015:
- № 0005782205, яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення за платежем податок на додану вартість на загальну суму 250 710 грн (за основним платежем 137 140 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 68 570 грн.),
- № 0005772205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 185 376 грн. (за основним платежем 123 584 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 61 792 грн.).
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем укладено наступні договори організації транспортних перевезень, копії яких долучено до матеріалів справи: з ТОВ "Глобал Менеджмент Корпорейшн" від 01.10.2014 №01/10-3, з Монтаж-систем-груп" від 01.10.2014 №0110, з ТОВ "НВО Трансернергобуд" від 01.10.2014 №01101, з ТОВ "Лібеті Стійл" від 01.10.2014 №01100.
Відповідно до умов вказаних договорів, які є ідентичними за змістом, замовник (позивач) замовляє, приймає та сплачує, а виконавець здійснює організацію перевезення вантажів. Умови щодо предмету, термінів виконання, розміру винагороди кожної окремої послуги визначаються у актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження факту реального виконання умов договорів позивачем надано суду копії: податкових накладних, акти здачі-приймання робіт (послуг), копії яких долучено до матеріалів справи.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у рахунках та податкових накладних міститься лише найменування послуги - "транспортні послуги". У актах здачі-приймання робіт (послуг) указані адреси кінцевого пункту транспортного перевезення, кількість таких перевезень та ціну. Попри це, товарно-транспортних документів на перевезення матеріали справи не містять, як і не містять документів для встановлення обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій, як-от: якими транспортними засобами здійснювались перевезення; який товар перевозився, куди саме і кому саме здійснювались такі перевезення, ким навантажування/розвантажувався товар, хто приймав товар, хто звіряв кількість вантажу, стан вантажу у транспортному засобі із супровідними документами, тощо).
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданими позивачем документами не розкривається зміст та обсяг організації перевезення; відсутні і замовлення на організацію перевезень вантажу, як це передбачено умовами договорів, як і відсутні будь-які інші супровідні документи, які б дозволяли розкрити зміст та обсяг господарської операції, мету її вчинення в цілях господарської діяльності позивача, ідентифікувати осіб, причетних до вчинення таких операцій.
Як свідчать матеріали справи, таких документів позивачем не надано і під час перевірки, про що відображено у акті перевірки.
Так, з наданої податковим органом податкової інформації та звітності по контрагентам позивача (податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ, податкові декларації з податку на прибуток підприємств, копії облікових карток суб'єктів господарювання, інформації ІС "Податковий блок", що відображена у акті перевірки) вбачається відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів (ТОВ "НВО "Трансенергобуд" - штатна чисельність працюючих - 7 осіб; ТОВ "Лібеті Стайл" - 2 особи; ТОВ "Глобал Менеджмент Корпорейшн" - 3 особи; ТОВ "Монтаж-Систем Груп" - 1 особа), відсутність декларування основних засобів; відсутність основних фондів, в тому числі транспортних засобів, відсутність виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень тощо.
З наданої податковим органом інформації вбачається, що основними видами діяльності згідно з КВЕД вказаних контрагентів є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; представництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; будівництво житлових і нежитлових будівель. Надання послуг транспортного перевезення не вбачається.
Як зазначалось вище, позивачем жодними доказами не спростовані висновки податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій перевезення, покладені в основу ухвалених ним податкових повідомлень-рішень, а тому відсутні правові підстави для висновку про їх протиправність.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у даному випадку надані позивачем вищевказані документи (рахунки, податкові накладні та акти) є не достатніми доказами, які відображають реальність господарських операцій, приймаючи до уваги надані податковим органом докази фактичної, технічної, технологічної неможливості контрагентів до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції з перевезення.
За таких обставин, судова колегія дійшла погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів також не вбачає.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспективні будівельні технології» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Ухвала складена у повному обсязі 13.07.2016р.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Безименна Н.В.
Файдюк В.В.