Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
13 липня 2016 року справа №805/302/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., за участю представника позивач ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 р. у справі № 805/302/16-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.16 № 0000022203/1134,-
Приватне акціонерне товариство «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просило, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 №0000022203/1134 на суму 32593,75 грн (а.с.4-7).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.01.2016 №0000022203/1134 на суму 32593,75 грн (а.с.188-191).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.194-199).
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства. Відповідно до наданих видаткових накладних отримання товару у червні 2015 року відбувалось за довіреністю від 02.06.2015 № 404 та у липні 2015 року за довіреністю від 01.07.2015 № 503, позивачем до перевірки не надано зазначені довіреності. Також, не було надано, журнали-ордери по рахункам, оборотно-сальдові відомості. Доставка ТМЦ здійснювалась авто перевізником, відповідних документів позивачем не надано. Таким чином, укладена позивачем угода не була спрямована на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення податкового кредиту. Апелянт зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. До перевірки не були надані заявки на перевезення товару з зазначенням необхідних відомостей про найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та іншої інформації про вантаж, як передбачено пунктом 3.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Інформації щодо здійснення вантажних робіт під час проведення перевірки не надано. Відсутнє документальне підтвердження визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (товарно-транспортна накладна). До перевірки не надано документи, які підтверджують якість товару, наявність яких передбачена пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Враховуючи викладене, при перевірці встановлено відсутність транспортного документу відповідного транспорту та відсутність договору перевезення товару. Враховуючи викладене, операції позивача не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Відповідно до баз даних ГУ ДФС України, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено проведення безтоварних операції, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. З урахуванням викладеного апелянт дійшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, взаємовідносини з ТОВ «Глобалхолдинг» не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та витрат.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
Приватне акціонерне товариство «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» зареєстровано в якості юридичної особи, є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку відповідача.
Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на адресу позивача було направлено запити від 23 вересня 2015 року №2919/10/05-15-22-04 та від 20 жовтня 2015 року № 4599/10/05-15-22-03 «Про надання інформації та на її документальне підтвердження», в яких відповідач, на підставі пп. 20.1.2 п.20.1 статті 20 та п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, просив надати у термін визначений статтею 73 Податкового кодексу України документальне підтвердження результатів операцій по господарських відносинах, зокрема, із ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ», у період з 01.06.2015 до 30.06.2015 та з 01.07.2015 до 31.07.2015 (а.с.177-178, 181-182).
На виконання вказаного запитів позивачем листами від 13.11.2015 № 01/915 та № 01/911 було надіслано відповідачу: договір поставки від 01.04.2015 року №339, накладні та платіжні доручення. Також зазначено, що доставка ТМЦ здійснюється автоперевізником (а.с.179, 185).
Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у період з 25.12.2015 до 31.12.2015 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» з питань підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ» за період з 01.06.2015 по 31.07.2015.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 12.01.2016 року № 5/05-15-22-03-03113905 (а.с.40-58). Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп. 185.1 ст. 185, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, завищено суму податкового кредиту з ПДВ яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 313603,45 грн, в тому числі за червень 2015 року на суму 19085,45 грн, за липень 2015 року на суму 12275 грн (а.с.58).
Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки подав до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області заперечення (зауваження) від 14.01.2016 № 01/32 до акту разом із додатковими документами на підтвердження зміни майнового стану в рамках господарських операцій з ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» за період з 01.06.2015 по 31.07.2015. До вказаних заперечень позивачем було надано копії накладних на вантаж одержувача, журнали-ордери по рахунку 631 Рахунки з вітчизняними постачальниками за 01.06.2105 - 31.07.2015 та за 01.01.2016 - 12.01.2016 (а.с.39).
Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області листом від 21.01.2016 № 948/10/05-15-22-03 «Про надання відповіді на заперечення», підтвердило правомірність висновків акту перевірки та залишено їх без змін (а.с.59-66).
Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000022203/1134, яким, згідно підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та на підставі акту від 12.01.2016 року за № 5/05-15-22-03-03113905, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість всього на суму 32593,75 грн, з яких за основним платежем 26075 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6518,75 грн (а.с.37).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом, на підставі чого, дійшов до висновку щодо наявності права у позивача на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів. Відповідачем доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, не надано.
Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), у редакції на час виникнення правовідносин, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.
Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.
Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПРаТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» здійснює діяльність на ринку автотранспортних перевезень і як наслідок має декілька постачальників запасних частин, вузлів, комплектуючих та інше із різних міст України.
01 квітня 2015 року між ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ» (постачальником) та позивачем (покупцем) укладено договір поставки запасних частин, експлуатаційного матеріалу до автотранспортної техніки № 339 (а.с.8-10).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар в асортименті, якості та за ціною згідно заявці покупця, узгодженою сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або у встановленій формі, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.
Здійснення господарсько-правових відносин між позивачем та контрагентом за договором постачання від 01.04.2015 року №339 підтверджується: видатковими накладними від 05.06.2015 № 180101 на суму 14500 грн (а.с.18) та № 180102 на суму 19134,68 грн (а.с.19), від 11.06.2015 № 180225 на суму 28758 грн (а.с.21), від 26.06.2015 № 180603 на суму 41056 грн (а.с.24) та № 180604 на суму 11064 грн (а.с.23), від 27.07.2015 № 190602 на суму 14150 грн (а.с.26), від 27.07.2015 № 190603 на суму 14500 грн (а.с.28), від 27.07.2015 № 190604 на суму 29046 грн (а.с.30), від 28.07.2015 № 190625 на суму 15954 грн (а.с.31); актами прийняття від 05.06.2015 за видатковою накладною № 180101 (а.с.102), від 05.06.2015 за видатковою накладною № 180102 (а.с.104), від 11.06.2015 за видатковою накладною № 180225 (а.с.106), від 26.06.2015 за видатковою накладною № 180604 (а.с.108), від 26.06.2015 за видатковою накладною № 180603 (а.с.110), від 27.07.2015 за видатковою накладною № 190602 (а.с.112), від 27.07.2015 за видатковою накладною № 190603 (а.с.114), від 27.07.2015 за видатковою накладною № 190604 (а.с.116), від 28.07.2015 за видатковою накладною № 190625 (а.с.118); податковими накладними № 101 від 05.06.2015 (а.с.135-136), № 225 від 11.06.2015 (а.с.137-139), № 102 від 05.06.2015 (а.с.140-142), № 604 від 26.06.2015 (а.с.143-145), № 603 від 26.06.2015 (а.с.146-148), № 602 від 27.07.2015 (а.с.149-150), № 603 від 27.07.2015 (а.с.151-152), № 604 від 27.07.2015 (а.с.153-155), № 625 від 28.07.2015 (а.с.156-158), журналами видачі довіреностей.
Доставку товарів, у тому числі, здійснювало по окремому договору підприємство - перевізник ТОВ «Транспортна компанія» «САТ» з різних складів контрагента. Перевезення ТМЦ підприємством-перевізником ТОВ «ТК» «САТ» підтверджується: накладними на вантаж одержувача № 071002449 від 04.06.2015 за видатковими накладними № 180101 та № 180102 (а.с.20), № 071003016 від 19.06.2015 за видатковою накладною № 180225 (а.с.22), № 071003333 від 30.06.2015 за видатковими накладними № 180604 та № 180603 (а.с.25), № 071003814 від 14.07.2015 за видатковою накладною № 190602 (а.с.27), № 071004057 від 21.07.2015 за видатковою накладною190603 (а.с.29), № 071004204 від 23.07.2015 за видатковою накладною № 190604 та № 190625 (а.с.32); актами здачі-прийнятті робіт № 054001154 від 05.06.2015 (а.с.119), № 054001286 від 22.06.2015 (а.с.120), № 054001377 від 03.07.2015 (а.с.121), № 054001495 від 15.07.2015 (а.с.122), № 054001470 від 23.07.2015 (а.с.123), № 054001593 від 24.07.2015 (а.с.124).
Оплата товару підтверджується: рахунками на оплату № 631 від 05.06.2015 (а.с.101), № 633 від 05.06.2015 (а.с.103), № 656 від 11.06.2015 (а.с.105), № 707 від 18.06.2015 (а.с.107), № 706 від 18.06.2015 (а.с.109), № 820 від 27.07.2015 (а.с.111), № 821 від 27.07.2015 (а.с.113), № 822 від 27.07.2015 (а.с.115), № 830 від 28.07.2015 (а.с.117); платіжними дорученнями № 7371 від 12.06.2015 на суму 28758 грн (а.с.11), № 7489 від 23.06.2015 на суму 10000 грн (а.с.12), № 7528 від 25.06.2015 на суму 15000 грн (а.с.13), № 7557 від 26.06.2015 на суму 6000 грн (а.с.14), № 7703 від 07.07.2015 на суму 12000 (а.с.15), № 7843 від 17.07.2015 на суму 10000 грн (а.с.16), № 7867 від 20.07.2015 на суму 10000 грн (а.с.17). Крім того, подальша оплата та погашення заборгованості підтверджується наданими суду апеляційної інстанції платіжними дорученнями.
Відповідно до акту звірення взаємних розрахунків за період 2015 року складеного між позивачем та ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ» (а.с.33), позивач мав заборгованість перед контрагентом за отриманий товар за договором від 01.04.2015 № 339, яка на теперішній час погашена, що підтверджується наданими суду апеляційної інстанції платіжними дорученнями.
Позивачем отримані ТМЦ були частково використані у власній господарській діяльності, що підтверджується журналом-ордером по рахунку 631 Рахунки з вітчизняними постачальниками за 01.06.2015 - 31.07.2015, та за 01.01.2016 - 12.01.2016 (а.с.34-35).
Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних було включено позивачем до складу податкового кредиту у липні 2015 року.
Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на його виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій.
Стосовно посилання відповідача на не подання позивачем до перевірки довіреностей, журналів-ордерів по рахункам, оборотно-сальдових відомості, документів, які підтверджують якість товару, колегія суддів зазначає наступне.
Відсутність у платника сертифікатів, само по собі не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, оскільки сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Сертифікати якості (походження) товару видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості та не можуть вважатись первинними документами в розумінні Закону № 996-XIV та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.
Доставку товарів здійснено по окремому договору підприємство - перевізник ТОВ «Транспортна компанія» «САТ» про що було повідомлено відповідача. Відповідні накладні на вантаж одержувача (ТТН), зберігались разом з актами здачі-прийнятті робіт (надання послуг) у підприємства - перевізника та були надані позивачем суду першої інстанції та наявні в матеріалах справи. Відповідачем проводилась перевірка з питань підтвердження фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ», документи щодо господарських відносин з ТОВ «ТК» «САТ» не запитувались.
В матеріалах справи накладні на вантаж одержувача (ТТН), надані позивачем на підтвердження транспортування йому товару містять всю необхідну інформацію. Наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та не підтвердження транспортування та отримання товару. Крім того, отримання товару та відвантаження підтверджується іншими документами наявними в матеріалах справи.
Також, позивачем до суду апеляційної інстанції було надано журнали видачі довіреностей, які підтверджують повноваження особи, яка прийняла ТМЦ, згідно яких довіреності видавались на обмежений термін.
Колегія суддів зазначає, що здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджено належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку. Неподання заяв на товар, подорожніх листів, інших документів щодо перевезення, журналів-ордерів по рахункам, оборотно-сальдових відомості в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність реальності господарської операції, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною, оскільки не можуть вважатись первинними документами в розумінні Закону № 996-XIV, крім того, складання документів з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку.
Тобто, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Стосовно посилання відповідача в акті перевірки на несвоєчасне подання контрагентом позивача податкової звітності та анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Кураж-сістемз», яке є постачальником контрагента позивача ТОВ «Глобалхолдінг», колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України. Контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.
Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 №0000022203/1134 підлягає скасуванню
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 р. у справі № 805/302/16-а залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 р. у справі № 805/302/16-а залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено та підписано колегією суддів 14 липня 2016 року.
Головуючий суддя: Е. Г. Казначеєв
Судді: І.А. Васильєва
ОСОБА_4