Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Головуючий у 1 інстанції - Царікова О.В.
13 липня 2016 рокусправа № 804/347/16
Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети “Правда”, 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання - Шелепова Ю.О., з участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 р. у справі №804/347/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика "Квітень" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Квітень” (далі - ТОВ “КФ “Квітень”, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.12.2015 року №0000032204, №0003692204, №0012121701.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент здійснення господарських правовідносин всі контрагенти мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Позивач не погоджується із оскарженими податковими повідомленнями - рішеннями від 29.12.2015 року: №0000032204 , №0003692204, №0012121701, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом. Наголошував на тому, що не повинен нести відповідальність за поведінку третіх осіб - постачальників своїх контрагентів, оскільки в податковому праві визнається принцип індивідуальної відповідальності платника податків за невиконання своїх податкових зобов'язань, отже ніхто не повинен відповідати за протиправну поведінку та невиконання своїх зобов'язань перед бюджетом третіми особами. Також вказав, що заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 495,00 грн. не мало місця, оскільки підприємство позивача не надавало своїм співробітникам додаткові блага, а суми, виплачені у періоді, що перевірявся, є витратами на відрядження, що підтверджено первинними документами, які містяться в матеріалах справи.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 29.12.2015 року №0000032204.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 29.12.2015 року №0003692204.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 29.12.2015 року №0012121701.
Присуджено з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Квітень” судові витрати з оплати судового збору у розмірі 22636,61 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в ході перевірки господарських взаємовідносин позивача із ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, ТОВ “Кійопторг” податковим органом зроблено висновок про нереальність таких операцій. Підставою для такого висновку стали наступні обставини: відсутність товарно - транспортних накладних, на підтвердження транспортування придбаного товару; аналіз податкової інформації щодо відсутності у ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, ТОВ “Кійопторг” трудових ресурсів, техніки та відсутності задекларованого придбання товару, що поставлений ТОВ “Кондитерська фабрика “Квітень”.
Зазначені у сукупності обставини свідчать про неможливість ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, ТОВ “Кійопторг” фактично здійснити постачання товару (робіт/послуг) в адресу позивача, відтак об'єкти оподаткування у вказаних взаємовідносинах відсутні, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту всього на суму 995 531,00 грн.
Також, з урахуванням встановленої нереальності господарських операцій із вказаними контрагентами, позивачем неправомірно включено до складу витрат господарської діяльності витрати по операціям із ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс” всього на суму 56 264,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 10 128,00 грн.
Під час перевірки також встановлено, що підприємством здійснено списання коштів на відрядження своїх співробітників, в той час як згідно табелю обліку робочого часу такі особи були вихідні, що є наданням додаткових благ підприємством своїм співробітникам та призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 495,00 грн.
За наведених обставин, оскаржені податкові повідомлення - рішення від 29.12.2015 року прийняті правомірно, а тому у суду відсутні підстави для їх скасування.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, ТОВ “КФ “Квітень” зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, як платник податків та зборів, у тому числі як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 11.07.2001 року № 3620142.
Згідно відомостей, які містяться на сайті Інформаційно - ресурсного центру (www.usr.minjust.gov.ua) видами діяльності позивача є: код КВЕД 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; код КВЕД 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання (основний); код КВЕД 10.82 Виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 82.92 Пакування; код КВЕД 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах.
З матеріалів справи встановлено, що посадовими особами Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у період з 15.10.2015 року по 25.11.2015 року на підставі наказу від 10.10.2015 року № 288 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ “КФ “Квітень”, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.
За результати перевірки позивача контролюючим органом складено акт перевірки від 02.12.2015 року №175/22-03/30664064, у висновках якого зазначено про порушення ТОВ “КФ “Квітень”:
1. п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2. ст.138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ “КФ “Квітень” занижено податок на прибуток з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року всього у сумі 10 128 грн., у тому числі за 2014 рік - 10128,00 грн.;
2. п.198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ “КФ “Квітень” занизило податок на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року всього на загальну суму 995 531,00 грн., в т.ч. за лютий 2014 року на суму 692 грн., за березень 2014 року на суму 3192 грн., за травень 2014 року на суму 6001 грн., за червень 2014 року на суму 984 278 грн., за серпень 2014 року на суму 1368 грн.;
3. пп.164.1.2 п.164.1, абз. «г» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України у січні 2014 року, донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 495,00 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.12.2015 року:
- № НОМЕР_1 (форми “Р”), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1493296,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 995531,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 497765,50 грн.;
- № НОМЕР_2 (форми “Р”), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15192,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 10128,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 5064,00 грн.;
- №0012121701 ( форми “Р”), яким позивачу донараховано суму податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму у розмірі 618,75 грн., з яких за основним платежем у розмірі 495,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 123,75 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 02.12.2015 року №175/22-03/30664064 порушення позивачем п.198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, сплаченого за операціями з придбання товару/послуг у ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, ТОВ “Кійопторг”.
В обґрунтування позиції щодо відсутності права на формування позивачем податкового кредиту за вказаними операціями податковий орган вказує на те, що вони не мали реального характеру, у зв'язку з відсутністю у контрагентів - виконавців виробничих можливостей для вчинення задекларованих операцій, що також підтверджується актами перевірок стосовно вказаних контрагентів, а також відсутністю товарно - транспортних накладних та документів, на підтвердження якості товару, поставленого ТОВ “КФ “Квітень”, що в свою чергу спричинило порушення позивачем п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2. ст.138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та призвело до заниження податку на прибуток у сумі 10128,00 грн., внаслідок включення до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум по оплаті товарів від ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, всього на суму 56264,00 грн.
Підставою для донараховання підприємству суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 618,75 грн., з яких за основним платежем 495,00 грн. та за штрафними санкціями 123,75 грн. стало те, що при перевірці авансових звітів перевіряючими встановлено сплату грошових коштів (добових) працівникам підприємства згідно наданих документів, при цьому у табелі робочого часу відображено вихідні дні у працівників, що є наданням додаткового блага працівникам, з якого мав бути утриманий податок на доходи фізичних осіб, що не було зроблено та призвело до заниження суми вказаного податку на суму у розмірі 495,00 грн.
Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “КФ “Квітень” (замовником) та ТОВ “Група Компаній “Світоч” (постачальником) було укладено договір поставки від 06.06.2013 року № 06/6, за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання з постачання на користь замовника електроприладів.
Згідно вказаного договору постачання здійснюється ТОВ “Група Компаній “Світоч” на умовах ЕХW (Імкотермс 2000) - склад постачальника (п. 2.7 договору від 06.06.2013 року № 06/6).
Передача товару від постачальника ТОВ “КФ “Квітень” проведена за видатковими накладними: від 06.08.2014 року № 416, від 28.08.2014 року № 453, від 28.08.2014 року №454, від 12.08.2014 року № 426, від 04.09.2014 року № 462.
Постачальником ТОВ “Група Компаній “Світоч” складені та видані позивачу податкові накладні від 04.08.2014 року № 4, від 20.08.2014 року № 36, від 26.08.2014 року № 41, всього на суму 7911,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1318,5 грн.).
Оплата проведена за платіжними дорученнями від 04.08.2014 № 5751, від 20.08.2014 року № 6121, від 26.08.2014 року № 6237.
Також, з матеріалів справи встановлено, що на підставі договору від 03.01.2014 року № 030114 позивач здійснив придбання у ТОВ “Євроспецодяг” спеціального одягу для своїх працівників: костюмів пекаря (жіночого) та шапочок (жіночих) у кількості 509 одиниць, всього на суму 36003,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6000,50 грн.).
За умовами п.2.2 договору від 03.01.2014 року № 030114, постачання здійснюється транспортом та за рахунок постачальника на умовах DDP - склад покупця (Імкотерм 20000), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 67а.
На підставі договору від 03.01.2014 року № 030114 ТОВ “Євроспецодяг” позивачу видана податкова накладна від 05.05.2014 року № 1 на суму 36003,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6000,50 грн.). Передача товару покупцю проведена на підставі видаткової накладної від 05.05.2014 року № РН-0000045, від замовника підписана ОСОБА_4 за довіреністю від 30.04.2014 року №1825.
Оплата ТОВ “КФ “Квітень” за поставлений товар здійснена в повному обсязі на підставі платіжного доручення від 26.05.2014 року № 3942.
Також судами встановлено, що у період, що перевірявся, ТОВ “КФ “Квітень” мало господарські взаємовідносини із ТОВ “Кійопторг” на підставі договору поставки від 02.06.2014 року № 07/14-с, перелік товару, який придбається сторонами погоджений у специфікаціях від 02.06.2014 року № 1 та від 02.06.2014 року № 2.
Згідно договору поставки від 02.06.2014 року № 07/14-с умови постачання - DDP - склад покупця (Імкотерм 20000), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 67 а, здійснюється транспортом та за рахунок постачальника (п. 2.3. договору від 02.06.2014 № 07/14-с).
ТОВ “Кійопторг” складені та видані позивачу податкові накладні (а.с. 194 - 225, т. 1), суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту у червні 2014 року в розмірі 984278,00 грн. Передача товару від ТОВ “Кійопторг” покупцю здійснена за видатковими накладними (а.с. 176 - 193, т. 1).
Розрахунки проведено згідно платіжних доручень від 23.07.2014 року № 5459 та 26.08.2014 року № 6186.
Також, у період, що перевірявся, ТОВ “КФ “Квітень” мало господарські взаємовідносини із ТОВ “Центровес Плюс” на підставі договорів від 12.01.2014 року №120114, від 28.01.2014 року № 280114, від 17.03.2014 року № 170314, від 25.03.2014 року № 250114, від 27.03.2014 року № 270214, від 30.05.2013 року № 300113, за якими ТОВ “Центровес Плюс” здійснювало для позивача ремонт вагів та сервісне обслуговування обладнання, а також постачало запчастини та комплектуючі до такого обладнання, замість тих, які вийшли з ладу.
ТОВ “Центровес Плюс” надано позивачу податкові накладні за вказаними вище договорами (а.с. 126 - 135, т. 1).
Поставку товару проведено за видатковими накладними: від 03.03.2014 року №РН 00000174, від 12.03.2014 року № РН-0000200, від 20.03.2014 року № РН-0000224, від 31.03.2014 року №РН-0000249.
Виконання робіт ТОВ “Центровес Плюс” підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) від 19.02.2014 року № ОУ-0000036, від 24.02.2014 року № ОУ-0000039, від 28.02.2014 року № ОУ-0000048, від 24.03.2014 року № ОУ-0000064, від 27.03.2014 року №ОУ-0000068.
Детальний перелік виконаних робіт/наданих послуг з вартістю окремих робіт погоджені сторонами в калькуляціях по ремонту: від 18.02.2014 року, від 20.02.2014 року, від 24.02.2014 року, від 17.03.2014 року, від 25.03.2014 року.
Оплата за поставлені запчастини та ваги проведена ТОВ “КФ “Квітень” згідно платіжних доручень від 28.02.2014 року № 1522, від 07.03.2014 року № 1714, від 18.03.2014 № 1994, від 21.03.2014 № 2103, від 19.02.2014 № 1150, від 27.02.2014 № 1456, від 21.02.2014 № 1280, від 21.03.2014 № 2121, від 26.03.14 № 2242, від 27.03.14 № 2290.
У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Як визначено п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В даному випадку податковий кредит сформовано по першій події - за датою отримання платником податку товарів, що підтверджується податковими накладними.
Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення).
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.
Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).
Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків.
Первинні документи надані до суду, у тому числі податкові накладні, містять усі необхідні реквізити передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.
На момент укладення та виконання договорів, контрагенти позивача згідно з відомостями Інформаційного ресурсу (www.usr.minjust.gov.ua) були зареєстровані як юридичні особи та відповідно до інформації, наявної на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) зареєстровані як платники ПДВ, таким чином, ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, ТОВ “Кійопторг” на момент укладання правочинів із ТОВ “КФ “Квітень” мали необхідний обсяг спеціальної правосуб'єктності.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм та наданих до суду документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, ТОВ “Кійопторг” вбачається, що позивачем дотримано всіх обов'язкових вимог закону, безпосередньо пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання.
Всі данні щодо проведених з наведеними контрагентами позивача операцій належним чином відображені на рахунках бухгалтерського обліку позивача, про що зазначено в акті перевірки позивача та не заперечувалось контролюючим органом.
На підставі вищезазначеного та досліджених під час розгляду справи первинних документів судами встановлено рух активів від ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, ТОВ “Кійопторг” до ТОВ “КФ “Квітень”.
Стосовно відсутності у позивача товарно - транспортних накладних на підтвердження транспортування товару від ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, необхідно зазначити, що відсутність у платника податку товарно - транспортної документації, складеної під час перевезення спірного товару, у даному разі також не може розцінюватися як свідчення нереальності спірних операцій, оскільки, зумовлена тим, що позивач не був учасником транспортного процесу; умови укладення та виконання договорів, укладених позивачем із ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс” не передбачали ані здійснення позивачем контролю за перевезенням товару, ані проведення ним розрахунків за перевезення вантажу.
Доводи податкового органу про нереальність господарських операцій, з огляду на відсутність сертифікатів, на підтвердження якості товару, отриманого від ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, ТОВ “Кійопторг” є безпідставними та необгрунтованими, з урахуванням того, що наказом від 01.02.2005 року № 28 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики затверджений Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, проте в даному переліку товари, які придбавалися позивачем у вказаних підприємств, відсутні.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання товарів, робіт, послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Колегією суддів встановлено, що товар (роботи/послуги) отримані від контрагентів були замовлені з метою використання у власній господарській діяльності пов'язаної з виробничим процесом позивача - купівля електроприладів для здійснення своєї господарської діяльності, закупівля спец одягу працівникам, запчастин та комплектуючих до виробничого обладнання, налаштування вагів, сервісне обслуговування обладнання, тощо.
Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що віднесення до складу податкового кредиту у перевіреному періоді суми у розмірі 995 531,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, ТОВ “Кійопторг”, відповідає вимогам Податкового кодексу України, а використання позивачем придбаного товару (робіт/послуг) у власній господарській діяльності не спростовано податковим органом та узгоджується з характером діяльності підприємства, а також підтверджується наявними в матеріалах справи актами списання ТМЦ, придбаних у ТОВ “Група компаній “Світоч” та ТОВ “Кійоптогр” та актами введення в експлуатацію малоцінних швидкозношувальних предметів по товарам, придбаним у ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс” (а.с. 76- 107, т.3).
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий кредит на суму у розмірі 995 531,00 грн. сформований позивачем правомірно та підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та беручи до уваги встановлені судами фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність позивачем невідповідності винесеного оскарженого податкового повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 29.12.2015 року №0000032204 вимогам чинного законодавства та необхідність їх задоволення.
Надаючи оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 29.12.2015 року №0003692204, за яким ТОВ “КФ “Квітень” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 15192,00 грн., з яких 10128,00 грн. - за основним платежем та 5064,00 грн. - за штрафними санкціями, судами встановлено наступне.
Підставою для винесення вищенаведеного податкового повідомлення - рішення був висновок перевіряючих про заниження ТОВ “КФ “Квітень” податку на прибуток на суму у розмірі 10128,00 грн., внаслідок включення до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування сум по оплаті товарів від ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, всього на суму у розмірі 56264,00 грн.
Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (пункт 135.1. ст. 135 ПК України).
Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 136.1.1 та 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 ПК України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг; суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.
Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.
Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138 ПК України).
Як визначено в п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 ПК України).
В п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Враховуючи те, що факт здійснення вищезазначених господарських операцій позивача із ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс” підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, в тому числі, податковими накладними, актами здачі - приймання робіт (надання послуг), видатковими накладними та з урахуванням встановленого під час розгляду справи руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивача із вказаними підприємствами, суд дійшов висновку, що такі витрати позивачем здійснені правомірно, отже, і суми за операціями із вищеперерахованими контрагентами у перевіряємому періоді до валових витрат позивачем віднесені правомірно.
Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств, за наслідками укладених договорів із ТОВ “Група Компаній “Світоч”, ТОВ “Євроспецодяг”, ТОВ “Центровес Плюс”, що призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та накладення штрафних санкцій за оскарженим податковим повідомленням-рішенням. За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неправомірність податкового повідомлення - рішення від 29.12.2015 року № НОМЕР_2 та необхідність його скасування.
Щодо твердження відповідача про надання ТОВ “КФ “Квітень” додаткових благ своїм співробітникам, шляхом виплати їм добових за відрядження, в той час як згідно табеля обліку робочого часу вказані працівники були вихідні, з матеріалів справи встановлено наступне.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача пояснив, що в табелі обліку робочого часу були допущені помилки та невірно відмічено працівників, які фактично перебували у відрядженні, як таких, що були вихідні, та пояснив, що фактично такі працівники дійсно перебували у відрядженні, що підтверджується відповідними наказами, звітами та посвідченнями про відрядження із відмітками, кошторисами.
Позивачем на підтвердження перебування у відрядженні працівників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у періодах, вказаних у акті, надані до суду: накази на відрядження на вказаних осіб, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження, що містять відмітки щодо прибуття та вибуття з місць відрядження, рахунки, підтвердні документи про понесені у відрядженні витрати, кошториси (а.с. 240 -248 т.1; а.с. 1 - 255, т.2; а.с. 1- 52, т.3).
Дослідивши вказані документи судами встановлено, що дійсно працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 протягом січня 2014 року мали службові відрядження на підставі відповідних наказів по підприємству: від 31.12.2013 № 73720, від 16.01.2014 № 16, від 31.12.2013 № 738, від 16.01.2014 № 18, від 31.12.2013 № 727, від 16.01.2014 № 19, від 17.01.2014 № 22, від 31.12.2013 № 726, від 09.01.2014 № 7, від 31.12.2014 № 729, від 09.01.2014 № 3, від 16.01.2014 № 21, від 31.12.2013 № 725, від 16.01.2014 № 20, від 09.01.2014 № 5, від 31.12.2013 № 724, від 10.01.2014 № 9, від 23.01.2014 № 34, від 24.01.2014 № 36, від 23.01.2014 № 32, від 23.01.2014 № 30, від 31.12.2013 № 730, від 31.12.2013 № 734, від 31.12.2013 № 728, від 31.12.2014 № 731.
В матеріалах справи наявні звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, якими підтверджується використання під час відрядження грошових коштів, отриманих на підставі зазначених в звітах документів.
З матеріалів справи також встановлено, що до всіх звітів працівниками надані документи, якими підтверджується використання коштів у відрядженні, які посвідчують використання коштів підприємства за призначенням.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення ), відповідно до п. 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Як встановлено п. 170.9.2. п.170.2 ст.170 ПК України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: завершує таке відрядження; завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.
Пунктом 7.39 Положення визначено, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення, тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.
У відповідності до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до положень п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п. 176.2. ст. 172 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Оскільки встановленими під час розгляду справи обставинами спростовано надання позивачем додаткового блага у вигляді грошових коштів своїм працівникам та встановлено судом, що вказані кошти витрачені за призначенням - для відрядження, отже, у ТОВ “КФ “Квітень” був відсутній обов'язок утримувати з таких осіб податок на доходи фізичних осіб у сумі 495,00 грн., що вказує на неправомірність податкового повідомлення - рішення від 29.12.2015 року № НОМЕР_3.
Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та беручи до уваги встановлені судами фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог і доведеність позивачем невідповідності винесеного податкового повідомлення - рішення від 29.12.2015 року №0012121701 вимогам чинного законодавства та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновки про визнання їх протиправними та скасування.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 р. у справі №804/347/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика "Квітень" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 липня 2016 року, в повному обсязі ухвала складена 14 липня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді В.А.Шальєва
ОСОБА_16