"21" липня 2011 р. Справа № 5023/1940/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шевель О. В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі - Федосєєвої Х.В.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 за довіреністю від 30.12.2010р. № 17;
відповідача -ОСОБА_2 за довіреністю від 27.10.2010 р. №38-4055/3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5”, с. Подвірки (вх.2560)
на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011р.
у справі №5023/1940/11
за позовом Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5”, с. Подвірки
до відповідача ОСОБА_3 підприємства “Харківські теплові мережі”, м. Харків
про стягнення коштів в сумі 1 617 546,91грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2011р. (суддя Лаврова Л.С.) припинено провадження відносно основної суми боргу 1 253 166,64грн.; в позові відмовлено частково; стягнуто з ОСОБА_3 підприємства “Харківські теплові мережі” на користь “Харківська ТЕЦ-5” інфляційні втрати в розмірі 142121,70грн., 3% річних в сумі 36490,20грн., 22986,51грн. пені; в частині стягнення пені в сумі 159446,11грн. та інфляційних втрат в сумі 6009,32грн. відмовлено.
Рішення суду в частині припинення провадження у справі мотивоване зменшенням розміру позовних вимог позивачем на основну суму боргу у розмірі 1253166,64грн. у зв'язку з перерахуванням цієї суми відповідачем до звернення позивачем з позовом до суду. В частині задоволення позову місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування 142121,70грн. інфляційних втрат та 36490,20грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення 6009,32грн. інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що порядок нарахування втрат від інфляційних процесів не містить умов про те, що такі індекси нараховуються на суму боргу з урахуванням збільшення на суму інфляційних втрат. Крім того, судом з посиланням на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги», Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», ст.233 Господарського кодексу України та з урахуванням скрутного фінансового становища відповідача і встановлення факту споживання теплової енергії населенням у розмірі 87,4%, на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшено розмір пені на суму 159446,11грн.
ПАТ “Харківська ТЕЦ-5” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011р. у справі № 5023/1940/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ “Харківська-ТЕЦ-5” відносно стягнення пені у розмірі 182432,62грн. та інфляційних втрат в розмірі 148131,02грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом неправомірно відмовлено у нарахуванні інфляційних втрат за березень 2011р., оскільки погашення основної суми заборгованості відповідачем відбулось 15.03.2011р. Також, на думку скаржника, судом безпідставно зменшено розмір пені на 87,4% з посиланням на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги», оскільки даний Закон втратив чинність, а докази скрутного фінансового становища відповідача є неналежними доказами у справі, які б відображали реальне фінансове становище КП “Харківські теплові мережі”.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»(відповідач у справі) відзивом на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивач безпідставно індексує не лише основний борг але й інфляційні втрати, при цьому зменшує не суму основного боргу, а проіндексовану суму основного боргу, та продовжує щомісячно індексувати інфляційні втрати, що суперечить рекомендаціям Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97. Крім того, відповідач зазначає, що судом обґрунтовано зменшено розмір пені на 87,4% з урахуванням значного розміру заборгованості споживачів теплової енергії, зокрема, населення, перед відповідачем та з урахуванням скрутного фінансового становища.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати, в решті - рішення залишити без змін з підстав, наведених в апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях до апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
09.10.2009р. між ВАТ «Харківська ТЕЦ-5 (продавцем) та ОСОБА_3 підприємством «Харківські теплові мережі»(покупцем) укладений договір №297 щодо поставки пом'якшеної води, п.2.1 якого передбачено, що продавець зобов'язався виробити та надати в мережі покупця пом'якшену воду для поповнення втрат в теплових мережах покупця та інших споживачів, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити прийняту для власних потреб пом'якшену воду на умовах цього договору. (а.с. 11-24).
Згідно з п. 3.1 даного договору продавець відпускає покупцю та іншим споживачам пом'якшену воду згідно з показаннями приладу обліку, встановленого у продавця. Обсяг пом'якшеної води для інших споживачів повинен визначатися на підставі приладу обліку, встановленого на межі розподілу балансової належності з покупцем.
Загальна кількість відпущеної пом'якшеної води для власних потреб відповідача та інших споживачів визначається на підставі приладу обліку позивача та оформлюється між позивачем та відповідачем до 4 числа місяця, наступного за звітним, 2-х стороннім актом, наданої для розподілу пом'якшеної води (п. 3.2. договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна відпущеної пом'якшеної води для власних потреб відповідача визначається калькуляцією витрат на виробництво пом'якшеної води (додаток №2), що є невід'ємною частиною даного договору і на момент укладення договору за 1 м3 становить 3,156 грн. з ПДВ, в тому числі, ПДВ відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п.5.1 договору розрахунки за поточний місяць проводяться в грошовій формі у наступному порядку: перша оплата в розмірі 33% від вартості запланованої кількості пом'якшеної води проводиться не пізніше 20 числа місяця, передуючого поточному; 33% від вартості запланованої кількості пом'якшеної води - до 10 числа поточного місяця; 34% від вартості запланованої кількості пом'якшеної води - до 20 числа поточного місяця; остаточний розрахунок за спожиту пом'якшену воду проводиться до 10 числа наступного місяця, згідно з актом виконаних робіт.
Згідно з п.8.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 5.1. договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору від 09.10.2009р. №297 ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»відпущено, а КП «Харківські теплові мережі» прийнято у липні 2010року -січні 2011року пом'якшену воду на загальну суму 6284473,37грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (а.с.39-45).
У зв'язку з неналежним виконанням прийнятих на себе грошових зобов'язань за відповідачем станом на 01.03.2011р. утворилась заборгованість по оплаті одержаної води у сумі 1253166,64грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.03.2011р. по 18.03.2011р. вказана сума боргу сплачена КП «Харківські теплові мережі» на користь ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» за платіжними дорученнями від 01.03.2011р. №1947 на суму 90000грн.; від 02.03.2011р. - 90000грн.; від 03.03.2011р. №2059 - 90000грн.; від 04.03.2011р. №2102 - 90000грн.; від 09.03.2011р. №2162 -100000грн.; від 10.03.2011р. №2223 - 100000грн.; від 11.03.2011р. №2271 - 100000грн.; від 12.03.2011р. №2316 - 100000грн.; від 15.03.2011р. №2414 -100000грн.; від 14.03.2011р. №2383 - 100000грн.; від 17.03.2011р. №2523 - 100000грн.; від 16.03.2011р. №24888 - 100000грн.; від 18.03.2011р. №2607 - 100000грн.(а.с.67-73).
03.06.2011р. позивач заявою про уточнення позовних вимог зменшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України на суму боргу - 1253166,64грн., у зв'язку з погашенням відповідачем боргу до звернення позивача з позовом до суду (а.с.85-87).
Вказана заява була прийнята до розгляду судом першої інстанції та позов задоволений частково з підстав, визначених вище (а.с.102-105).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис частини шостої згаданої статті щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог)(Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № 01-08/369).
Як свідчать матеріали справи, заява позивача про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог( про що також позивачем зазначено в самій заяві), прийнята судом першої інстанції до розгляду, проте не визначений новий розмір позовних вимог без врахування суми основного боргу та помилково припинено провадження у справі в цій частині.
Частиною другою статті 104 ГПК України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Отже, враховуючи, що помилкове припинення провадження у справі в частині позову щодо стягнення суми основного боргу не призвело до прийняття неправильного рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині.
Щодо висновку суду першої інстанції про невірне застосування позивачем порядку нарахування інфляційних втрат колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи встановлено, що оплата за поставлену пом'якшену воду здійснена відповідачем з порушенням строків, визначених у пункті 5.1 договору від 09.10.2009р. №297.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється у відповідності до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", яким передбачено, що розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
З приписів вищенаведених норм вбачається, що розрахунок боргу з урахуванням інфляційних втрат здійснюється на основну суму заборгованості.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що розрахунок інфляційних втрат позивача є неправильним, оскільки він помилково застосовував встановлений індекс інфляції на суму боргу з урахуванням інфляційних втрат за попередній період, та правомірно частково задовольнив позов в цій частині, застосувавши індекс інфляції до суми боргу за період з серпня 2010 року по березень 2011 року, про що зазначено в рішенні суду.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо відмови судом у нарахуванні інфляційних втрат за березень 2011року, виходячи із розрахунку відповідача за період з серпня 2010року по лютий 2011року, оскільки відповідачем за вказаний період нараховано 139632,97грн., а судом першої інстанції з урахуванням індексу інфляції за березень 2011року стягнуто 142121,70грн.
За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 142121,10грн. та 36490,20грн. 3% річних.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 22986,51грн. з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 8.2 договору від 09.10.2009р. №297 щодо поставки пом'якшеної води сторони домовилися, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у пункті 5.1 даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 182432,62грн. за період з 15.092010р. по 17.03.2011р.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» (чинного на момент виникнення правовідносин і до 01.01.2011р.) у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).
Дія цього Закону припиняється 1 січня 2011 року. Нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги здійснюються на суму заборгованості, яка утворилася з 1 січня 2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути пеню, на заборгованість, яка виникла за період з липня 2010р. по січень 2011р., тобто у більшій сумі - в період дії Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги».
Як правильно встановлено судом першої інстанції, основним споживачем теплової енергії, що була поставлена відповідачем, є населення, яке не здійснює своєчасного розрахунку за теплопостачання, що підтверджується довідкою про заборгованість за теплову енергію, виданою КП «Харківські теплові мережі», з якої вбачається, що заборгованість станом на з 01.07.2010р. по 01.07.2011р. становить:
на 01.07.2010р. - 680,5млн. грн.. в тому числі заборгованість населення - 507,8млн.грн.;
на 01.08.2010р. - 654,2млн. грн. в тому числі заборгованість населення - 489,6млн.грн.
на 01.09.2010р. - 615.0млн. грн. в тому числі заборгованість населення - 477,8млн.грн.;
на 01.10.2010р. - 587,9млн. грн.. в тому числі заборгованість населення - 466,4млн.грн.;
на 01.11.2010р. - 605,6млн. грн. в тому числі заборгованість населення - 505,8млн.грн.;
на 01.12.2010р. - 667,9млн. грн. в тому числі заборгованість населення - 545,9млн.грн.;
на 01.01.2011р. - 686,4млн. грн. в тому числі заборгованість населення - 561,1млн.грн.;
на 01.02.2011р. - 763,5млн. грн.. в тому числі заборгованість населення - 581,9млн.грн.;
на 01.03.2011р. - 818,8млн. грн. в тому числі заборгованість населення - 607,5млн.грн. (а.с.141).
З балансів КП «Харківські теплові мережі»вбачається, що як станом на 31.12.2010р. та і станом на 31.03.2011р. підприємство є збитковим (а.с.80, 124).
Крім того, з інформації щодо моніторингу виконання Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», наданої відповідачем господарському суду Харківської області вбачається, що станом на 01.02.2011р.відповідачем укладено 55990 договорів на реструктуризацію на суму 61727,17 тис. грн.(а.с.79).
Також слід зазначити, що КП «Харківські теплові мережі»погашено основну суму заборгованості за спірний період ще до моменту звернення ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»з позовом до суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає даний випадок винятковим, зобов'язання відповідачем не виконувались з об'єктивних причин, а саме у зв'язку з важким фінансовим становищем КП «Харківські теплові мережі», яке виникло у зв'язку з невиконанням населенням зобов'язань за спожиту теплову енергію та відсутністю можливості нарахування штрафних санкцій з підстав, викладених у Законі України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги». Крім того, суд враховує негайне добровільне усунення порушення відповідачем при отриманні відповідних фінансових потоків від споживачів теплової енергії, а саме: погашення основної суми боргу ще до звернення ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»з позовом до суду.
Таким чином, місцевий господарський суд повно та всебічно встановив обставини справи й визначені правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені до 22986,51грн.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011р. у справі №5023/1940/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги -ПАТ “Харківська ТЕЦ-5”, с. Подвірки.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5”, с. Подвірки залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011р. у справі № 5023/1940/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Хачатрян В.С.