17 червня 2016 рокусправа № 804/10816/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача:ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДКОМ-ФОРТ” до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС №110100000/2015/200035/1 від 19.02.2015 року про коригування митної вартості товару.
Визнано протиправною та скасовано оформлену Дніпропетровською митницею ДФС картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2015/00062 від 19.02.2015 року.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару і картку відмови у митному оформленні товарів. Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення. Митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Дніпропетровською митницею ДФС) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою залишити без задоволення позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати належні документи. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості. За результатами здійснення митного контролю за відсутності відомостей, що підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості, з урахуванням ризиковості операцій та обсягів контролю, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів додатково надати документи. Натомість декларант повідомив митницю, що надати додаткові документи немає можливості. У зв'язку з ненаданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого митну вартість скориговано до 1,0200дол/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(г) відповідно до ст. 59 МКУ.
В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що в апеляційній скарзі відповідач вказує, що у комерційній пропозиції від 01.02.2015 року № 0017 та у прас-листі від 01.02.2015 року не зазначено сорт мандаринів та строк врожаю, що може вплинути на вартість товару, а також те, що у прас-листі відсутні відомості щодо умов поставки. Зазначає, що відомості щодо умов постави товару в прай-листі не зазначається, оскільки дані відомості містяться у відповідних документах, а саме в зовнішньоекономічному контракті. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" (Покупець) укладено Контракт №2823-EG/BF на поставку товару з компанією GOUDA FOR AGRICULTURAL PRODUCTS (EZZ EL DIN GOUDA) COMPANY, Єгипет (Продавець), згідно п.1.1, 1.2. якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти його на умовах зазначених у цьому Контракті. Поставлений товар повинен бути виготовлений і поставлений партіями у повній відповідності до вимог, на умовах і по цінам, вказаним в Додатках і Специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною. Згідно специфікації №5 від 01.02.2015 року до зазначеного контракту товар: мандарин у кількості 20 610 кг загальною вартістю 15 663,60 USD (0,76 USD/кг). Умова поставки - CFR, Одеса (Інкотермс-2010). Умова оплати - 100% оплати протягом 5 днів від дати митного оформлення товару в Україні.
Для здійснення митного оформлення товару, позивачем 19.02.2015 року надані до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію №110100000/2015/203319, з наданням необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом та додаткові документи, а саме:
1) декларація митної вартості з додатковим аркушем А (відповідно до якої складовими митної вартості зазначені ціна товару, витрати на транспортування до кордону України, витрати на страхування), з документами, що підтверджують числові значення (перелічені у гр.4 ДМВ);
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2823-EG/BF від 17.09.2014 з додатком (меморандум) від 17.09.2014 року, додатковою угодою №1 від 08.01.2015 року до нього, специфікація №5 від 26.02.2015;
3) рахунок-фактура (інвойс) №043 від 01.02.2015.
4) транспортні (перевізні) документи:
- коносамент EG10368768 від 06.02.2015 року та міжнародна автомобільна накладна (CMR) №0001846 від 16.02.2015 року.
- заява на страхування №104 від 10.02.2015, відповідно до якої страховий платіж зазначений у розмірі 786,17 грн., та договір на страхування 043.0647415.254 від 26.09.2014 року.
Окрім того, позивачем були подані наступні документи: прайс-лист від 01.02.2015 року, комерційна пропозиція №0017 від 01.02.2015 року, пакувальний лист №5 від 01.02.2015 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією №ГО-538/1 від 18.02.2015 року, договір комісії укладений між ТОВ “АТБ-Маркет” та ТОВ “Будком-Форт” №1209/7 від 12.09.2014 року та специфікація №5GD від 01.02.2015 року до договору комісії від 1209/7 від 12.09.2014 року та декларація виробника від 01.02.2015 року.
Відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронних повідомлень проінформував, що в наданих до митного оформлення документах по транспортним витратам містяться наступні розбіжності, а саме:
- шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що у договорі комісії № 1209/7 від 12.09.2014 передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму, поставок, але вартість товару у специфікації до зовнішньо-економічного контракту №5 від 01.02.2015 та специфікації до договору комісії №5GD від 01.02.2015р. не піддаються розрахунку згідно комісійної винагороди у розмірі 0,2%. Даний факт дає підстави вважати про не включення до митної вартості товару всіх складових;
- комерційній пропозиції від 01.02.2015 року №0017 та у прайс-листі від 01.02.2015 року відсутній сорт мандарина та строк врожаю, що може впливати на вартість товару.
- у наданому до митного оформлення висновку ТПП № ГО-538/1 від 18.02.2015 містяться посилання лише на Інтернет - сайті www.alibаba.com, що є он-лайн платформою для бізнесу, провідним постачальником онлайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів, дає можливість створювати власні профілі будь-якій компанії та реєструватися будь-якому користувачу. Останнє унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, перевірку цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних. Інтернет - сайті www.alibaba.com збирає та оброблює інформацію з різних галузей промисловості, тобто не є офіційною біржовою організацією у відповідності до ст. 53 МКУ; дані, зазначені експертом, не піддаються обчисленню: відсутні коефіцієнти (числове визначення), порядок розрахунку тощо.
Відповідач вказав на необхідність надання в 10-ти денний строк наступних додаткових документів: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, що стосуються виконання контракту, виписку з бухгалтерської документації.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Митного Кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, Митним Кодексом України чітко визначений перелік документів, який митний орган може додатково витребувати у декларанта. Також встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право витребування додаткових документів.
Такою умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів та зборів.
Митний орган зазначив про необхідність надання наступних документів:
- за наявності - інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, що стосуються виконання контракту;
- виписку з бухгалтерської документації.
Згідно матеріалів справи позивачем зазначено, що вказані документи були відсутні у позивача з об'єктивних причин: по - перше: оплата за товар відповідно до умов контракту відбувається протягом 5 днів від дати митного оформлення, тому на момент митного оформлення оплата ще не мала бути здійснена, отже і платіжні документі, що підтверджують оплату відсутні; по - друге: оплата декларантом комісійних, посередницьких послуг щодо виконання контракту не передбачена, тому не може бути рахунків про її сплату; по - третє: виписку з бухгалтерської документації надати було неможливо, оскільки в бухгалтерському обліку ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" на момент митного оформлення ще не відбулись зміни: товар не оприбутковано, оплата не відбулась.
Таким чином, митним органом на погляд позивача були витребувані документи, які не могли бути в наявності у позивача та які не підтверджують митну вартість товару, отже і не могли бути умовою для визнання заявленої позивачем митної вартості.
Відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару та прийняв рішення № 11010000/2015/200035/1 від 19.02.2015р. про коригування митної вартості товару, згідно з яким відповідач провів коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, та визначив цю вартість за методом 6 в розмірі 1,02 дол.США/кг.
Митний орган у рішенні про коригування митної вартості прийняв за основу визначення митної вартості раніше оформлену МД № 504070000/2015/533 від 16.02.2015 року та оформив і надіслав декларанту електронним повідомленням картку відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2015/00062 від 19.02.2015р.
Для того, щоб відповідач здійснив митне оформлення товару та випустив його у вільний обіг (з метою уникнення збитків, які могли виникнути через затримку митного оформлення товару, викликану незгодою позивача з визначеною відповідачем митною вартістю товару), позивач сплатив митні платежі (податок на додану вартість) згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом та надав відповідачу фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення на рахунок відповідача грошової застави у розмірі вищезазначених різниць (підтвердженням вищезазначеної сплати митних платежів та надання фінансової гарантії є факт здійснення відповідачем митного оформлення товару згідно з вантажною митною декларацією № 110100000/2015/203378 від 19.02.2015р.
Так, щодо не включення позивачем до митної вартості товару всіх складових, відповідно до договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014, яким передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму поставок, тоді як вартість товару позивача у специфікації до зовнішньоекономічного контракту №5 від 01.02.2015 та специфікації до договору комісії №5GD від 01.02.2015р. не піддаються розрахунку згідно комісійної винагороди у розмірі 0,2% - суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту "а" п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем, - комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів. Однак відповідно до договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014р. комісійна винагорода сплачується ТОВ "АТБ - маркет" (комітентом) на користь позивача (комісіонера), тобто позивач не несе жодних витрат на сплату цієї комісійної винагороди, оскільки є її отримувачем, а не її платником.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, комісійна винагорода за договором комісії № 1209/7 від 12.09.2014р. не може і не повинна включатись до митної вартості товару, а отже, доводи відповідача про необхідність включення цієї комісійної винагороди до митної вартості товару, незрозумілість того, чи здійснено таке включення, та документальне не підтвердження декларантом числових значень складових частин митної вартості товару суперечать положенням Митного кодексу України та є не обґрунтованими.
Стосовно посилання митного органу на те, що у наданому до митного оформлення висновку ТПП № ГО-538/1 від 18.02.2015 року містяться посилання лише на Інтернет - сайт www.alibuba.com, що є он-лайн платформою для бізнесу, що останнє унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, перевірку цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних та, що дані, зазначені експертом, не піддаються обчисленню: відсутні коефіцієнти (числове визначення), порядок розрахунку тощо - колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, є додатковим документом, який митниця може вимагати від декларанта в разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до п. 3 частини 3 статті 52 Митного Кодексу України декларанту надано право проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власті кошти.
Проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість згідно із статтею 11 Закону України № 671/97-ВР від 02.12.1997 "Про торгово-промислові палати в Україні" надано право Торгово-промисловим палатам.
Відповідно ч. 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Висновок експерта Дніпропетровської ТПП № ГО-538/1 від 18.02.2015 року було надано позивачем до митного оформлення за власним бажанням на підставі ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України. Неприйняття до уваги митним органом наданого позивачем експертного висновку не впливає на можливість підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачу надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України і в них розбіжностей, неповних даних не виявлено.
Також, у відповідності до ч.8, 9 ст. 55 МКУ, протягом 80-ти днів позивачем до відповідача було надано лист заву № 1 від 08.05.2015 року щодо підтвердження митної вартості товару заявленої позивачем та про скасування рішення про коригування митної вартості № 110100000/2015/200035/1 від 19.02.2015р. з поясненнями та наданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: митна декларація країни - відправника; переклад митної декларації країни-відправника; бухгалтерські платіжні документи ТОВ “Будком-форт”; заява про купівлі іноземної валюти №23 від 23.02.2015 року, swift від 26.02.2015 року, платіжне доручення №23 від 23.02.2015 року, виписка з бухгалтерської документації, виписка з бухгалтерської документації №3773.
Відповідно до частини 9 статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Проте, за результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятих рішень про коригування митної вартості товару, про що повідомив позивача у листі №1164/10/04-50-25-02 від 15.05.2015 року.
При відмові у скасуванні рішення відповідач крім підстав, що зазначалися в рішенні про коригування митної вартості товару, послався на наступні обставини: 1) неможливість ідентифікувати платіжні документи із ввезеними партіями товару 2) відсутність у наданому прайс-листі умов постачання; 3)зазначення у перекладі митної декларації країни відправлення умови постачання CIF 4) виявлених розбіжностях у виписці з бухгалтерської документації.
Щодо неможливості ідентифікувати платіжні документи із ввезеними партіями товару, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товару та подаються декларантом органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено (тобто якщо момент подання декларантом документів для митного оформлення товару покупець вже сплатив продавцю повністю або частково вартість цього товару).
Однак, відповідно до пп. 3.1.1 контракту № 2823-EG/BF від 17.09.2014 року на постачання продукції та специфікації № 5 від 01.02.2015 року до цього контракту Покупець сплачує Продавцю повну вартість товару протягом 5 банківських днів від дати митного оформлення цього товару.
На підтвердження оплати митному органу було надано платіжне доручення №23 від 23.02.2015р. суму 38 703,60 доларів США з призначенням платежу - оплата за продукти харчування за контрактом № 2823-EG/BF від 17.09.2014, заяву №23 від 23.02.2015р. про купівлю іноземної валюти у сумі 38 703,60 доларів США у якій зазначалась підстава купівлі іноземної валюти, а саме оплата за продукти харчування за контрактом №2823-EG/BF від 17.09.2014 року, специфікацій №4 та 5 від 01.02.2015 року та митних декларацій №203316 від 18.02.2015 року та №203378 від 19.02.2015 року.
23.02.2015 зазначені кошти були перераховані компанії GOUDA FOR PRODUCTS (EZZ EL DIN GOUDA) у повному обсязі згідно платіжного доручення №23 від 23.02.2015р.
Таким чином, твердження митного органу, що подані платіжні документи не дозволяють митному органу ідентифікувати їх із товаром, митне оформлення якого здійснювалося, на думку колегії суддів апеляційної інстанції є необґрунтованими.
Щодо відсутності у наданому прас-листі умов постачання слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України прас-лист не є документом на підставі якого визначаються складові митної вартості, а є додатковим документом, який митниця може витребувати у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності.
Окрім того, законодавством не передбачена обов'язкова наявність інформації про умови поставки в прайс-листах.
Щодо зазначення у перекладі митної декларації країни відправлення умови постачання CIF суд зазначає наступне.
Відповідно до Міжнародних комерційних термінів "Інкотермс-2010" умова CFR передбачає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки з очищення товару від мит для його вивезення.
Відповідно до Міжнародних комерційних термінів "Інкотермс-2010" умова CIF передбачає, що продавець несе ті ж обов'язки, що за умовами CFR, проте він повинен забезпечити морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення, продавець укладає договір страхування і виплачує страховику страхову премію.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що страхування товару відбулось за рахунок Покупця та вартість страхування була включеного позивачем до складу митної вартості товару. Враховуючи те, що до суду першої інстанції було надано копію митної декларації про експорт продукції №208304533, в якій зазначено умову поставки CFR, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість зазначення у митній декларації країни відправлення умови постачання CIF.
Стосовно твердження митного органу про виявлені розбіжності у виписках з бухгалтерської документації колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
У митній декларації №110100000/2015/203378 від 19.02.3015 року в графі 44 зазначена вартість 420 565,54 грн., яка складається з: 419 779,30 грн. - ціна товару за контрактом (15 663,60 доларів США) х 26,79967 (курс гривні до долара США на день митного оформлення (19.02.2015), зазначений у митній декларації) + 786,17 грн. (сума страхових витрат, включена до митної вартості та відображена у декларації митної вартості).
У виписці з бухгалтерської документації, що надана позивачем митному органу, зазначений обіг грошових коштів по рахунку 3773. Сума 520 031,52 грн. - це сума, яку перерахував позивач на купівлю іноземної валюти у сумі 15 663,60 доларів США за комерційним курсом 33,2 гривні за 1 долар США. Отже, на рахунку 3773 обліковується обіг грошових коштів, який відбувся. Грошові кошти, які витрачені підприємством на купівлю іноземної валюти не можуть співпадати із митною вартістю товару, що значена у митний декларації.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до частини 1 - 3 статті 57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що в митного органу наявна інформація про те, що ідентичний товар, розмитнювався раніше за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом.
Крім того, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом в розмірі 1,02 дол.США/кг та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.
Подані ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами статті 58 МК України. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною Контракту, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Крім того, застосувавши замість визначеного позивачем основного методу, другорядний резервний метод визначення митної вартості товару, відповідач не надав доказів неможливості застосування наступних, після основного методів визначення митної вартості товарів.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції представником відповідача не надано достатніх доказів того, що подані ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів, відомості щодо їх ціни та використати основний метод визначення митної вартості за ціною контракту.
Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: Л.П. Туркіна