79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" липня 2016 р. Справа № 914/3349/14
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого-судді: Данко Л.С.,
Суддів: Галушко Н.А.,
Орищин Г.В.,
При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, б/н від 25.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2660/16 від 02.06.2016 р.),
на рішення Господарського суду Львівської області від 11 травня 2016 року
у справі № 914/3349/14 (суддя Запотічняк О.Д.),
порушеній за позовом
Позивача: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України «Західукргеологія», м. Львів,
До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, с. Терновиця, Яворівського району, Львівської області,
Про стягнення заборгованості за договором № 04-01/14-42/14 оренди (найму) нерухомого майна від 02.01.2014 р. в сумі 214898,48 грн. та стягнення судових витрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 01-501/13 від 14.04.2016 р. (вх. № 2111/16 від 14.04.2016 р.)).
За участю представників сторін:
від апелянта/відповідача: не прибув;
від позивача: Березіна О.С. - п/к за довіреністю № 01-509/13 від 14.04.2016 р.;
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представнику роз'яснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2016 року, справу № 914/3349/14 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, б/н від 25.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2660/16 від 02.06.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 22.06.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а.с. 220, 221).
З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. (за клопотанням апелянта)(а.с. 234, 235) розгляд справи відкладено на 06.07.2016 р., про що сторони (представник позивача, особисто, під розписку)(а.с. 236) були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 240-241/зворот).
В судове засідання, яке відбулось 06.07.2016 р., уповноважений представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення 10.06.2016 р. за № 7902110792033 та про відкладення розгляду справи, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 241/зворот).
Як вбачається з апеляційної скарги (а. с. 222-226), скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11 травня 2016 року у справі № 914/3349/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України «Західукргеологія».
Представник позивача в судове засідання - прибув, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у Запереченнях на апеляційну скаргу вх. № ЛАГС 01-04/4455/16 від 16.06.2016 р. (а.с. 231-233), надав усні пояснення аналогічні викладеним у запереченнях на апеляційну скаргу, просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 р. по справі № 914/3349/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності повноважного представника апелянта/відповідача, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, б/н від 25.05.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2660/16 від 02.06.2016 р.) до провадження та розгляд справи № 914/3349/14 призначений на 22.06.2016 р. у зв'язку із не явкою в судове засідання представника апелянта/відповідача було відкладено на 06.07.2016 р., про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.
Однак, уповноважений представник апелянта/відповідача в судове засідання не прибув.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/3349/14 та прийшла до висновку розглядати справу без участі представника апелянта/відповідача за наявними в матеріалах справи документами, так, як останній був належним чином повідомлений про розгляд скарги та в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 року у справі № 914/3349/14 (суддя Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 8 код ЄДРПОУ 01432606) 196054,04 грн. боргу та 2891,28 грн. судового збору (пункт 1-й та 2-ий резолютивної частини рішення). Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України 564,92 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (пункти 3-й та 4-й резолютивної частини рішення) (а. с. 199, 200-208).
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11 травня 2016 року у справі № 914/3349/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України «Західукргеологія».
Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.
Вважає, що спірний договорі оренди не є договором на користь третьої особи, однак судом першої інстанції у спірному рішенні зазначено, що договір оренди, сам по собі, породжує право ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» на звернення з вимогою про сплату орендної плати, як особи на користь якої укладено договір оренди. Відтак на думку апелянта, суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову лише з тієї підстави, що ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» не має права вимоги у зобов'язанні зі сплати орендної плати, яке виникло (або не виникло) між НАК «Надра України» та ФОП ОСОБА_2
Окрім цього, апелянт покликається на те, що він не мав можливості використовувати орендоване приміщення протягом лютого-серпня 2014 року, у зв'язку з тим, що спірне орендоване приміщення перебувало у незадовільному стані, однак, місцевим господарським судом такі твердження апелянта/відповідача не були враховані, а лише взято до уваги постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 березня 2015 року у справі № 914/3193/14, яка на думку скаржника не може мати преюдиційне значення в цій справі, оскільки нею відмовлено у задоволенні позову фактично з однієї підстави, а саме: спір не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів визначеним ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, та є обмеженням у реалізації прав іншої сторони договору.
Апелянт зазначає, що після укладення договору оренди ним було виявлено, що договори на комунальні послуги (постачання газу, електроенергії, тощо.) були укладені відповідними службами з попереднім користувачем орендованих приміщень - ФОП ОСОБА_5 Згідно інформації наданої ПАТ «Львівобленерго» в період з 17.02.2014 р. по 22.08.2014р. постачання електричної енергії до електроустановок ФОП ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 було припинено, таким чином використання орендованого майна за призначенням (розміщення магазину та кафе-бару) було неможливим в період з 17.02.2014 р. по 22.08.2014р., а на неодноразові звернення щодо вирішення даної проблеми позивач не реагував.
Також апелянт в апеляційній скарзі покликається на ту обставину, що судом першої інстанції в процесі розгляду справ по суті було прийнято незаконно заяву про збільшення позовних вимог. Яка на думку скаржника, є фактично заявою про зміну предмета та підстави позову, що є грубим порушенням процесуального права та покликається на пункт 3.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відтак вважає, що дані обставини і вплинули на прийняття незаконного та необґрунтованого рішення у справі.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, апелянт/відповідач: ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності (приватним підприємцем), Ідентифікаційний номер НОМЕР_1; що зареєстрована в ЄДРЮО та ФОП серії НОМЕР_2 (Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 07.08.2014 р.) за адресою: АДРЕСА_1 (для листування: поштова адреса СПД-ФО: АДРЕСА_3).
Позивач: Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (скорочене найменування ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія») є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 01432606, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79000, Львівська обл., м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 8, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 21) та статутом позивача (нова редакція) (а. с. 138-140).
З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2014 р. Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовними вимогами до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 04-01/14-42/14 оренди (найму) нерухомого майна від 02.01.2014 р. в сумі 112985,69 грн. та стягнення судових витрат.
З підстав зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 30.09.2014 р. провадження у справі № 914/3349/14 було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у пов'язаній справі № 914/3193/14, яка розглядається Господарським судом Львівської області (а. с. 67-68).
24.03.2016 р. суд першої інстанції суд поновив провадження у справі № 914/3349/14 та призначив розгляд справи на 05.04.2016 р. (а. с. 130).
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем, 14.04.2016 року, через канцелярію місцевого господарського суду, подано заяву (вх. № 2111/16) про збільшення позовних вимог (а. с. 163-165), у якій позивач просив суд стягнути заборгованість з відповідача на користь позивача за договором № 04-01/14-42/14 оренди (найму) нерухомого майна від 02.01.2014 р. в сумі 214898,48 грн. та судові витрати. Зазначена заява була прийнята місцевим господарським судом до розгляду, та даний спір розглянуто по-суті в межах позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
З приводу зазначеного колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви (а.с. 5-9) до місцевого господарського суду заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по договору № 04-01/14-42/14 оренди (найму) нерухомого майна від 02.01.2014 р., 112 985,69 грн. ( п. 2 прохальної частини позовної заяви), в заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 163-165) від 14.04.2016 року ( вх. № 2111/16), позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору № 04-01/14-42/14 оренди (найму) нерухомого майна від 02.01.2014 р., 214 898,48 грн. ( п. 2 прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог).
Відтак, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд правомірно оцінив подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог від 14.04.2016 року (вх. № 2111/16), як заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» (Орендодавець - за договором) від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення № 388/07 від 09.11.2007 р. (а. с. 178-180) діяло Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (Повірений - за договором, Позивач - у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_2 (Орендар - за договором, Відповідач - у справі) було укладено Договір оренди (найму) нерухомого майна №04-01/14-42/14 (далі за текстом - Договір)(а. с. 15-18).
Колегією суддів встановлено, що договір оренди (найму) № 04-01/14-42/14, укладено сторонами за Договором у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін за договором, засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).
За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений договір є договором найму (оренди), відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічна норму містить ч. 1 ст. 283 ГК України, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Також між сторонами у справі на підставі вищезазначеного договору було укладено двосторонній Акт приймання-передачі від 02.01.2014 (Додаток № 1 до договору оренди нерухомого майна № 04-01/14-42/44 від 02 січня 2014 р.)(а. с. 19).
Згідно з умовами Акта приймання - передачі від 02.01.2014 р., який складено сторонами на виконання договору оренди (найму) № 04-01/14-42/14, Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» передав від Повіреного, СПД-ФО ОСОБА_2, прийняла від орендаря, у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею - 217,5 кв.м., що розташовані на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, що є власністю НАК «Надра України», право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК «Надра України «Укрзахідгеологія».
У акті приймання-передачі Сторони зазначили, що вони не мають взаємних претензій одна до одної відносно якісних характеристик орендованого Майна.
Зазначений Акт приймання-передачі від 02.01.2014 р. є Додатком № 1 до договору оренди, підписаний повноважними представниками обох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін.
Слід зазначити, що факт укладення спірного договору та акту приймання-передачі між сторонами у справі не заперечується, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до умов Договору оренди, а саме: п. 1.1., повірений зобов'язався передати а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 217,5 кв.м., які розташовані на першому поверсі нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_2, що є власністю НАК «Надра України», право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК «Надра України «Укрзахідгеологія».
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання повіреним та орендарем акту приймання-передачі майна.
Як уже було вище зазначено у цій постанові, факт передачі майна обумовленого договором в оренду підтверджується Актом приймання-передачі від 02.01.2014 р. (Додаток № 1 до договору оренди нерухомого майна № 04-01/14-42/14 від 02.01.2014 р.)(а. с. 19), який підписаний та завірений печаткою відповідача без будь-яких зауважень чи застережень, із зазначенням, що «Сторони не мають взаємних претензій одна до одної відносно якісних характеристик орендованого Майна», відповідно до наведеного вбачається, що твердження апелянта/відповідача в частині неможливості використовувати орендоване майно за призначенням (розміщення магазину та кафе-бару) у період з 17.02.2014 р. по 22.08.2014р. є надуманим та спростовується матеріалами справи.
Слід зазначити, що дані обставини також були предметом розгляду по справі № 914/3193/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» про зобов'язання не нараховувати орендну плату за час коли використання приміщення було неможливим, відповідно, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. у справі 914/3194/14 апеляційну скаргу ДП НАК «Надра України «Західукргеологія» задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014 р. у справі № 914/3193/14 скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено (а. с. 113-118).
22.07.2015 р. ЛАГС винесено додаткову постанову у цій же справі від 22.07.2015 р. про розподіл судових витрат, а саме: повернення СПД-ФО ОСОБА_2 судовий збір за другу позовну вимогу (а.с. 119-122).
Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. у справі 914/3194/14 та Додаткова постанова у цій же справі від 22.07.2015 р., були залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 08 червня 2015 року у справі № 914/3193/14 (а. с. 123-129).
Крім того, Львівським апеляційним господарським судом у справі № 914/3193/14 у постанові від 30.03.2015 р. встановлено, що на момент підписання договору оренди та акту приймання-передачі від 02.01.2014 року, об'єкт оренди передавався в належному стані і забезпечений електроенергією, газо- та водопостачанням, що дає всі підстави вважати, що спірне приміщення позивачем було передано відповідачу у належному стані для розміщення магазину та кафе-бару.
В ході розгляду справи № 914/3193/14 Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що угодою про переведення боргу від 02.01.2014 р. позивач зобов'язався перед відповідачами погасити всю заборгованість попереднього орендаря ФОП ОСОБА_5, а саме: грошові зобов'язання зі сплати орендних платежів, штрафних санкцій та судових витрат в сумі 99552,21 грн., що підтверджено рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2012 року у справі № 5015/1931/12 (рядки 36-41 зверху сторінки 5-ї тексту мотивульної части постанови ЛАГС від 30.03.2015 р.)(а.с. 117).
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до 3.1 - 3.3. Договору, сторони погодили, що орендна плата без ПДВ за базовий місяць оренди становить 12500,00 грн. Нарахування орендної плати починається з дати підписання повіреним та орендарем акту приймання-передачі майна.
Орендна плата перераховується орендарем на рахунок повіреного не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем оренди.
Позивачем виставлялись відповідачу рахунки за період січень - грудень 2014 р. на оплату орендної плати.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за Договором оренди в частині своєчасності та повноти сплати орендних платежів. Відповідачем було проведено лише часткову оплату в сумі 4747,38 грн.
Відповідно до вищенаведеного вбачається, що станом на 11.04.2016 р., час подання заяви про збільшення позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі складає 214898,48 грн.,
Як встановлено місцевим господарським судом, та вбачається з розрахунків, до суми заборгованості позивачем включено пеню за липень 2014 року в сумі 1755,06 грн. та за період серпень-грудень 2014 року в сумі 17089,38 грн.
Відповідно до п. 10.3. Договору сторони погодили, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань передбачених п.3.4. та п.3.6. цього Договору, на вимогу повіреного зобов'язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати.
Таким чином сторони в договорі, вільно його укладаючи, передбачили, що орендар може нараховувати орендодавцю пеню виключно за невиконання ним зобов'язань передбачених п. 3.4. та 3.6. Договору.
З пункту 3.4. розділу 3 Договору «Орендна плата» вбачається, що розмір орендної плати підвищується на вимогу повіреного або орендодавця у випадку прийняття нових (або внесення змін до діючих) нормативно - правових актів, які регулюють відносини сторін цього договору, та впливають на розмір орендної плати за цим договором.
Розділ 3 Договору оренди (найму) пункту 3.6. - взагалі не містить.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є невиконання відповідачем зобов'язань передбачених п. 3.3. Договору, щодо обов'язку орендаря перераховувати на рахунок повіреного орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди, у зв'язку з невиконанням вимог цього пункту Договору у Орендаря виникла заборгованість.
Колегія суддів проаналізувавши умови Договору № 04-01/14-42/14 оренди (найму) нерухомого майна від 02.01.2014 р. погоджується з висновком місцевого суду, що умовами цього Договору не передбачено нарахування пені за неналежне виконання орендарем зобов'язань, які виникли за п. 3.3. Договору.
Слід зазначити, що статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено види забезпечення виконання зобов'язання, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним ( частина 2 ст. 547 ЦК України).
Оскільки п. 10.3. Договору передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань передбачених п. 3.4. Договору, а положення п. 3.4. Договору визначають порядок підвищення розміру орендної плати, є правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що відсутні підстави для нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань передбачених п.3.3. Договору.
З ухвал місцевого господарського суду вбачається, що судом першої інстанції неодноразово було зобов'язано позивача надати деталізований розрахунок пені із зазначенням періодів її нарахування, однак такого розрахунку позивачем надано не було.
Відтак, з поданої позивачем позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог не вбачається, на яку суму боргу нарахована дана пеня та за який період вона нараховувалась.
Як вбачається з рахунків виставлених позивачем відповідачу за період з серпня по грудень 2014р., до них включена пеня на загальну суму 17089,38 грн.
Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно долученого позивачем розрахунку пені за період з 01.08.2014 р. по 31.12.2014 р. сума пені становить 16686,81 грн., проте такий розрахунок здійснено позивачем невірно, відтак, до суми боргу на яку нараховувалась пеня в сумі 112985,69 грн. була включена і пеня за липень 2014 р. в сумі 1755,06 грн., про що свідчить, що періоди нарахування позивачем визначені невірно, оскільки не враховано, що обов'язок по оплаті виникає 15-го, а не 1-го числа місяця наступного за місяцем оренди.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що включення позивачем до рахунків, які виставлялись відповідачу для оплати орендної плати, пені в сумі 18844,44 грн. є безпідставним, тим більше, що стягнення пені за неналежне виконання умов договору щодо своєчасної сплати орендних платежів Договором не передбачена, відтак місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що сума заборгованості по орендній платі становить 196054,04 грн., яка і підлягає до задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції було подано Клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені та відмови в їх задоволенні, у зв'язку зі спливом строку позовної давності (а. с. 192), яку місцевим судом було відхилено з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки місцевий господарський суд прийшов до висновку, що нарахування позивачем пені є безпідставним, в силу положень закону, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, то підстави для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені - відсутні.
Не підлягає задоволенню також і заява відповідача про залишення позову без розгляду (а. с. 136-137), з огляду на наступне.
З поданої відповідачем заяви вбачається, що підставою для залишення позову без розгляду є те, що договір оренди (найму) нерухомого майна №04-01/14-42/14 укладений Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» (орендодавець) від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення №388/07 від 09.11.2007р. діяло Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії Надра України «Західукргеологія» (повірений).
Згідно умов договору доручення, повірений наділений правом вести справи в судах від імені та в інтересах довірителя на підставі довіреності виданої довірителем.
Однак, заступник директора з правових питань ОСОБА_8, яка підписала позовну заяву по справі 914/3349/14 діяла на підставі довіреності виданої самим ДП «Західукргеологія». Аналіз даного доручення свідчить, що ОСОБА_8 не наділена правом на підписання позовних заяв від імені довірителя ПАТ НАК «Надра України».
Окрім того строк дії договору доручення № 388/07 від 09.11.2007р. закінчився 30.06.2008 р.
Слід зазначити, що колегією суддів апеляційної інстанції в судовому засіданні було оглянуто оригінал договору доручення № 388/07 від 09.11.2007р. та встановлено, що його було укладено строком до 30.06.2008 р. Доказів того, що строк його дії було пролонговано, позивачем суду надано не було, а відтак він припинив свою дію 30.06.2008 р., відповідно до ч. 1 статті 247 ЦК України, якою передбачено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності (ст. 248 ЦК України).
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, з Договору оренди (найму) нерухомого майна №04-01/14-42/14 від 02.01.2014 р. вбачається, що він був підписаний орендодавцем - НАК «Надра України», орендарем - ФОП ОСОБА_2 та повіреним - ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», що згідно норм чинного законодавства України не заборонено, відтак, суб'єкти господарювання наділені правом укладати договори на користь третіх осіб.
Відповідно до ст. 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Як уже було вище зазначено у цій постанові, відповідно до п. 3.3. Договору оренди, орендна плата перераховується орендарем (ФОП ОСОБА_2.) на рахунок повіреного (ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія») не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем оренди.
Відповідно до п. 10.3. Договору оренди, орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань передбачених п. 3.4. та п. 3.6. Договору, на вимогу повіреного зобов'язаний сплатити йому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати.
З наведеного вбачається, що безпосередньо за умовами Договору оренди № 04-01/14-42/14 відповідач зобов'язаний був перераховувати орендні платежі на рахунки позивача, а позивач, в свою чергу, наділений правом, згідно умов цього Договору, вимагати їх сплати.
Таким чином звертаючись з даним позовом до суду, позивач діяв з метою захисту своїх прав, які в нього виникла за умовами Договору оренди (найму) нерухомого майна №04-01/14-42/14 від 02.01.2014р., а не за умовами договору доручення №388/07 від 09.11.2007 р.
Відтак, ОСОБА_8 підписала позовну заяву від імені ДП «Західукргеологія» на підставі довіреності виданої самим ДП «Західукргеологія», а не від імені ПАТ НАК «Надра України».
Твердження скаржника, що рахунки на оплату орендної плати були виписані Львівською геологорозвідувальною експедицією, а не ДП НАК Надра України «Західукргеологія», колегія суддів до уваги не приймає, так, як умовами спірного договору виставляння рахунків не передбачено.
Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судовий збір за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 року у справі № 914/3349/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Орищин Г.В.
06.07.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 12.07.2016 р.