79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" липня 2016 р. Справа № 5015/3177/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Давид Л.Л.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 б/н від 13.06.2016 року
на ухвалу господарського суду Львівської області від 07.06.2016 року
за заявою ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ
про заміну сторони у виконавчому провадженні
у справі № 5015/3177/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтокомплект ЛТД”, м. Київ
до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних
кранів”, м. Дрогобич
про стягнення заборгованості в сумі 1487 577,20 грн.
за участю представників сторін:
від скаржника: не з'явився
від позивача: ОСОБА_4 - представник (довіреність № 238 від 31.12.2014року)
від відповідача: не з'явився
від органу ДВС: не з'явився
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.2016р. у справі №5015/3177/15 (суддя Яворський Б.І.) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що до господарського суду Львівської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) звернулася фізична особа ОСОБА_2, який стверджує, що набув права вимоги за Договором про відступлення права вимоги. Відтак, виходячи з того, що заявник не є фізичною особою-підприємцем, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки у протилежному випадку (у випадку задоволення такої заяви) виникне ситуація, коли стягувачем у виконавчому провадженні і, головне, позивачем у судовому процесі стане фізична особа, яка не є підприємцем, що суперечитиме вимогам ст.ст. 1, 2, 21 ГПК України.
Не погоджуючись з даною ухвалою місцевого господарського суду ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 13.06.2016 року, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 07.06.2016р. та постановити нове рішення, яким замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні № 35634737 та у зведеному виконавчому провадженні № 37450744 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 19.09.2012 року, виданого на виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2012 року у справі № 5015/3177/12 з ТзОВ “Укравтокомплект ЛТД” на ОСОБА_2.
Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що ухвала господарського суду Львівської області винесена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
При цьому, скаржник покликається на положення ч. 2 ст. 1 ГПК України, ч. 2 ст. 25 ГПК України та зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не виключає можливості участі фізичної особи у господарському процесі, зокрема, у випадках правонаступництва при виконанні судових рішень.
Також, з покликанням на ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», скаржник зазначає, що заміна сторони виконавчого провадження полягає саме у заміні стягувача в процесі виконання рішення, а не позивача у судовому провадженні, оскільки спір між сторонами вирішено майже чотири роки тому і рішення у даній справі набрало законної сили.
Крім цього, апелянт звертає увагу на те, що чинне законодавство України не містить будь-яких інших механізмів, які б забезпечили захист прав заявника, як нового кредитора та правонаступника первісного кредитора, спрямованих на виконання рішення у даній справі на користь заявника, за винятком положень ст. 25 ГПК України. А тому, скаржник вважає, що не застосування механізму правонаступництва та не заміна сторони у виконавчому провадженні призвели до позбавлення права заявника на судовий захист, зокрема, права на ефективний засіб юридичного захисту, передбачений ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позивач, відповідач та орган ДВС наданим ст. 96 ГПК України правом не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 12.07.2016р.
Учасники судового процесу участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року. При цьому, 12.07.2016 року Львівському апеляційному господарському суду від ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції поступило клопотання про розгляд справи без участі представника.
Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників судового процесу. При цьому, згідно з ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 07.06.2016р. у справі №5015/3177/12 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2012р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтокомплект ЛТД” 1 018 200,00 грн. - основного боргу, 78 185,12 грн. - пені, 4 398,94 грн. - інфляційних втрат та 22 015,68 грн. - судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 91-95).
На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2012р. у справі №5015/3177/12 видано наказ від 19.09.2012р. та вказано, що рішення набрало законної сили 18.09.2012р. Наказ дійсний для пред'явлення до виконання протягом року з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (т. 1 а.с. 99).
Поряд з цим встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р. у справі № 5015/3177/12 прийнято заяву ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” б/н від 19.11.2012р. про відмову від апеляційної скарги у справі № 5015/3177/12 та припинено апеляційне провадження по перегляду рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2012р. у справі № 5015/3177/12 (т. 1 а.с. 131-132).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 35634737 від 12.12.2012 року (т. 2 а.с. 49) про примусове виконання наказу господарського суду Львівської області № 5015/3177/12 виданого 19.09.2012 року, відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області № 5015/3177/12 виданого 19.09.2012 року про стягнення з ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” на користь ТзОВ “Укравтокомплект ЛТД” 1 010 200,00 грн. - основного боргу, 78 185,12 грн. - пені, 4 398,94 грн. - інфляційних втрат та 22 015,68 грн. - судового збору.
Згідно з постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 35634737 від 06.02.2013 року (а.с. 50) про примусове виконання наказу господарського суду Львівської області № 5015/3177/12 виданого 19.09.2012 року, приєднано виконавче провадження № 35634737 до зведеного виконавчого провадження № 37450744, яке веде Відділ державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження б/н від 10.05.2016 року (вхідний номер канцелярії господарського суду Львівської області №2527/16 від 11.05.2016р., т. 2 а.с. 42-43).
Статтею 25 ГПК України передбачено, що в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для заміни Кредитора у зобов'язанні є Договір про відступлення права вимоги № 22/04/15 від 22.04.2015 року.
Перевіряючи доводи заяви про заміну сторони виконавчого провадження та одночасно досліджуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься копія Договору про відступлення права вимоги № 22/04/15 від 22.04.2015р. (т. 2 а.с. 44-46), відповідно до умов якого Первісний Кредитор (ТзОВ «Украавтокомплект ЛТД») передає Новому Кредитору (ОСОБА_2) право вимоги у зобов'язаннях, визначених п. 1.2. даного Договору, а Новий Кредитор приймає Право Вимоги та сплачує винагороду, на умовах, визначених у цьому Договорі (п. 1.1. Договору).
Згідно з п. 1.2. Договору Первісний Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає право вимоги грошової заборгованості до ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (Боржника), а також всі інші права та обов'язки, які існують на момент укладення даного Договору, що виникли на підставі наступних документів, зокрема:
1) Договору купівлі-продажу № 114 від 19 жовтня 2010 року, який укладений між Первісним кредитором та Боржником;
2) Видаткової накладної №-А97 від 21 жовтня 2011 року;
3) Видаткової накладної№-А104 від 07 листопада 2011 року;
4) Акту №1 приймання-передачі автотехніки за договором № 114 від 10 жовтня 2011 року;
5) Акту №1 приймання-передачі автотехніки за договором № 114 від 19 жовтня 2011 року;
6) Рішення господарського суду Львівської області від 07 вересня 2012 року у справі №5015/3177/12;
7) Наказу Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2012 року у справі №5015/3177/12;
8) Договору купівлі-продажу № 105 від 28 вересня2011 року, який укладений між Первісним кредитором та Боржником;
9) Видаткової накладної №-А98 від 27 жовтня 2011 року;
10) Акту №1 приймання-передачі автотехніки за договором № 105 від 28 вересня 2011 року;
11) Рішення господарського суду Львівської області від 21 серпня 2012 року у справі №5015/3176/12;
12) Наказу Господарського суду Львівської області від 14 вересня 2012 року у справі №5015/3176/12.
Загальна заборгованість Боржника за Основним зобов'язанням станом на дату укладення цього Договору становить 1 522 137,75 грн., що складається з наступного:
- 1 018 200,00 грн. основного боргу, 78 185,12 грн. пені, 4 398,94 грн. інфляційних втрат, 22 015,68 грн. судового збору, що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 07 вересня 2012 року у справі №5015/3177/12;
- 360 600,00 грн. основного боргу, 27 301,86 грн. пені, 3 606,00 грн. інфляційних втрат та 7 803,15 грн. судового збору, що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 21 серпня 2012 року у справі №5015/3176/12.
Також заявником подано копію Акту приймання-передачі документації від 22.04.2015р. до Договору про відступлення прав вимоги №22/04/15 від 22.04.2015 року.
Колегією суддів надано правову оцінку умовам Договору про відступлення права вимоги №22/04/15 від 22.04.2015 року щодо заміни кредитора у зобов'язанні та встановлено, що у даному випадку із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) звернулася фізична особа ОСОБА_2, який стверджує, що набув права вимоги за Договором про відступлення права вимоги.
При цьому, колегія суддів враховує, що заявник не є фізичною особою-підприємцем, а тому вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що така заява громадянина (фізичної особи) ОСОБА_2 не може бути задоволена, оскільки у протилежному випадку виникне ситуація, коли стягувачем у виконавчому провадженні і, головне, позивачем у судовому процесі стане фізична особа, яка не є підприємцем, що суперечитиме ст.ст. 1, 2, 21 ГПК України.
Разом з тим, спростовуючи доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності.
Сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким предявлено позовну вимогу (ст. 21 ГПК України).
Таким чином, за загальним правилом сторонами (позивачами та відповідачами) у господарському процесі є юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Як вже зазначалося вище, положення ст. 25 ГПК України свідчать про те, що процесуальне правонаступництво допускається у будь-якій стадії судового процесу, в тому числі і на стадії виконання судового рішення. Однак, оскільки стадія виконання рішення є частиною процесу, де позивач та відповідач як єдині сторони можуть набувати статусу стягувача та боржника, вимоги до останніх ті ж самі, що і до позивача та відповідача правонаступником сторони у господарському процесі може бути субєкт, який відповідає вимогам, які ставляться до такої сторони. Іншими словами, якщо на користь позивача виданий виконавчий документ, він стає стягувачем, при цьому він не втрачає свого статусу позивача.
Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів покликається на правову позицію викладену у постанові Верховного суду України від 19.08.2014 року у справі №3-56гс14 про визнання недійсним договору уступки права вимоги.
Так, відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобовязанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.
Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, повязані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.
Відтак, з огляду на викладене Верховний суд України у постанові від 19.08.2014 року у справі №3-56гс14, зробив висновок про те, що при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.
Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погоджується колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у зв'язку з тим, що заявник не є фізичною особою-підприємцем і у протилежному випадку (у випадку задоволення такої заяви) виникне ситуація, коли стягувачем у виконавчому провадженні і, головне, позивачем у судовому процесі стане фізична особа, яка не є підприємцем, що суперечитиме вимогам ст.ст. 1, 2, 21 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 07.06.2016р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. скаржника зобов'язано надати суду докази зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України. Проте, скаржник вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду не виконав, доказів належного виконання свого обов'язку щодо сплати судового збору не подав і такі відсутні на час розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом згідно штампу від 12.07.2016 року (квитанція про сплату судового збору від 13.06.2016 року). Тому, колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до ст. 49 ГПК України, стягнути зі скаржника судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Львівської області в апеляційному порядку, оскільки скаржником не подано суду належних та допустимих доказів сплати судового збору щодо зарахування останнього до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.06.2016 року у справі №5015/3177/12 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 б/н від 13.06.2016 року - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника та стягнути з ОСОБА_2 (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Богдана Хмельницького, 51 буд. В, корп. 7, ідентифікаційний код НОМЕР_1) у спеціальний фонд Державного бюджету України - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім 00 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
3. Господарському суду Львівської області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складений 13.07.2016р.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Плотніцький Б.Д.