79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" липня 2016 р. Справа № 909/288/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий-суддя Кузь В.Л.
судді Галушко Н.А.
ОСОБА_1
При секретарі судового засідання Петрик К.О.
розглянувши апеляційну скаргу від 17.06.2016 р. за вих. № 14/2-905 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України", м. Київ
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2016
у справі № 909/288/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства “Водотеплосервіс” Калуської міської ради, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 - представник ;
від відповідача - ОСОБА_3 - представник.
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/288/16 розподілено до розгляду в складі колегії - головуючий суддя Кузь В.Л., судді Галушко Н.А., Данко Л.С.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2016 у справі № 909/288/16 (суддя Кобецька С.М.) позов задоволено частково, стягнуто з КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 193 581,92грн. - пені, 49 030,66грн. - 3% річних, 615 713,53грн. - інфляційних втрат, 15 778,62грн. - судового збору. Відмовлено в частині стягнення з КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради 195 965,16грн. - пені, 454,41грн. - 3% річних, 133, 42грн. - інфляційних втрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2016 у справі № 909/288/16 в частині зменшення розміру пені на 193 581,93 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП "Водотеплосервіс" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 193 581,92грн. - пені. В іншій частині рішення суду залишити без змін
Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував, п. 3.17.4 роз'яснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», та необґрунтовано зменшив розмір пені на 50 %, оскільки виняткових обставин відповідачем не доведено, а судом не вмотивовано в чому полягає винятковість обставин.
Крім того, скаржник вказує на те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення щодо зменшення суми пені на 50 % не було враховано інтереси ПАТ “НАК “Нафтогаз України” , збитки якої (615 846,95 грн.) є значно більшими від заявленої до стягнення суми пені в розмірі 387 163,85 грн.
Відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін з підстав його правомірності та обґрунтованості.
Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 11.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської Івано-Франківської області від 09.06.2016 у справі № 909/288/16, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та КП "Водотеплосервіс" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №856/14-БО-15, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ. Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Пунктом 5.2. договору встановлено ціну за 1000 куб.м. природного газу - 3 340,75грн. в т.ч. ПДВ. надалі, укладеними між сторонами додатковими угодами №1 від 30.04.2014, №2 від 20.05.2014, №3 від 10.06.2014, №4 від 25.09.2016, №6 від 06.11.2014, №7 від 08.12.2014 до договору, змінювалась ціна за 1000 куб.м природного газу.
Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п.п.3.3.Договору).
Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 ( п'ять) років.
Згідно з п. 11.1 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач у 2014 році передав у власність, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 418 577,73 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2014, спожитого у січні 2014р., від 28.02.2014 спожитого у лютому 2014р., від 31.03.2014 спожитого у березні 2014р., від 30.04.2014 спожитого у квітні 2014р., від 31.10.2014 спожитого у жовтні 2014р., від 30.11.2014 спожитого у листопаді 2014р., від 31.12.2014 спожитий у грудні 2014 р., належним чином підписані та скріплені печатками сторін (а.с.27-33).
Розрахунок за отриманий газ відповідач у період з 01.01.2014 по 30.11.2015 здійснив повністю, але з порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 договору.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовами договору купівлі-продажу природного газу №856/14-БО-15 від 24.01.2014 сторони узгодили, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором (п. 7.1.).
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Враховуючи ці норми, сторонами узгоджено пунктом 7.2 договору купівлі - продажу природного газу №856/14-БО-15 від 24.01.2014, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Покупець (відповідач у справі) взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав із порушенням встановленого договором строку виконання, а відтак, у відповідності з п. 7.2 договору, за порушення строків виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої згідно з розрахунком позивача, становить 389 547,08 грн. Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України було нараховано 615 846,95 грн. інфляційних втрат.
Разом з цим, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивачем в поданому розрахунку у періоди нарахування пені та 3 % річних, які заявлені до стягнення на суму 389 547,08 грн. та 49 485,07 грн. відповідно, помилково включались дні фактичної сплати відповідачем суми заборгованості. З врахуванням наведеного та перевіривши розрахунок, проведений судом першої інстанції, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає 49 030,66 грн. 3 % річних та 387 163,84 грн. пені з січня 2014 року по грудень 2014 року включно.
Щодо частково задоволення позову в частині стягнення інфляційних нарахувань, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем при нарахуванні 615 846,95 грн. інфляційних помилково було нараховано інфляцію на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за попередній жовтень місяць 2014 року. А відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив в позові про стягнення 133,42 грн. інфляційних втрат.
Рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідачем в апеляційному порядку не оскаржувалось
Разом з цим, розмір задоволеної до стягнення пені на клопотання відповідача був зменшений місцевим господарським судом на 50 % до 193 581,92 грн. При цьому, суд першої інстанції врахував майновий стан сторін, стан розрахунків за поставлений природний газ по спірному договорі та соціальну значущість підприємств.
Львівський апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а стосовно доводів апеляційної скарги про порушення Господарським судом Івано-Франківської області норм законодавства в частині зменшення розміру пені, зазначає наступне:
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Пунктом 1 статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, при оцінці обставин в обґрунтування підстав для зменшення неустойки на 50 % суд першої інстанції прийняв до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, факт добровільного виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати коштів за поставлений природний газ, незначний, у переважній більшості, термін несвоєчасної оплати газу, матеріальні інтереси обох сторін, важке фінансове становище відповідача, що підтверджується звітами про фінансові результати товариства за період з січня 2014 по грудень 2015, важливість збереження господарської діяльності відповідача, як єдиного комунального підприємства територіальної громади м. Калуша у сфері теплопостачання, водовідведення та водопостачання, яке має проводити гарантоване першочергове забезпечення питною водою, теплом та відкачуванням господарсько-побутових стоків споживачів (фізичних та юридичних осіб, в т.ч. стратегічно важливих підприємств міста) та з врахуванням інтересів позивача як об'єкта, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, обставини щодо наявності заборгованості споживачів газу (населення та бюджетних організацій) перед відповідачем за спожитий газ, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання. Також судом взято до уваги, що порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу є наслідком збігу ряду причин, зокрема несвоєчасних та неповних проплат населення за спожиті послуги з теплопостачання від котелень, на виробництво яких використовується природний газ.
Крім того, господарським судом першої інстанції враховано, що розмір нарахованих позивачем пені та штрафу є надмірно великим і сплата неустойки буде стосуватися не лише майнових інтересів відповідача, а й інтересів споживачів, зокрема, щодо задоволення суспільних та особистих потреб населення, підприємств, установ та організацій з централізованого водо-, теплопостачання, водовідведення, підігріву води.
Разом з цим, інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем свого зобов'язання, компенсуються позивачу стягненням з відповідача інфляційних втрат в розмірі 615 846,95 грн.
Питання щодо меж зменшення неустойки повинно розглядатися із врахуванням принципу змагальності сторін з виконанням вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було подано суду доказів понесення ним збитків на зазначену в апеляційній скарзі суму через порушення відповідачем строків по оплаті за поставлений природний газ саме за договором № 856/14-БО-15 від 24.01.2014.
Разом з тим, Вищий господарський суду України у п. 7 оглядового листа від 29.04.13 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» звертає увагу на наступне. Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (постанова Вищого господарського суду України від 19.12.12 № 5023/3165/12).
З врахуванням викладеного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 50 % та стягнення з відповідача на користь позивача 193 581,92 грн. пені, оскільки стягнення зменшеного розміру штрафних санкцій також є достатнім та дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договорів у майбутньому та є співрозмірним в контексті інтересів позивача та відповідача, що було враховано судом першої інстанції при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Судовий збір слід покласти на скаржника в порядку ст.ст. 49,105 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2016 у справі № 909/288/16 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу від 17.06.2016 р. за вих. № 14/2-905 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 12.07.2016.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Данко Л.С.