04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" липня 2016 р. Справа№ 911/304/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Алданової С.О.
Коршун Н.М.
при секретарі Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Роменець М.О. - дов.б/н від 05.01.2016 року
від відповідача Сапронов О.В. - дов. б/н від 24.03.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товрисвта
«Кондитерська фабрика «Лагода»
на рішення господарського суду Київської області
від 07.04.2016 року (суддя Кошик А.Ю.)
у справі № 911/304/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «2 ПАК»
(далі - ТОВ «2 ПАК»)
до Приватного акціонерного товрисвта
«Кондитерська фабрика «Лагода»
(далі - ПрАТ «КФ «Лагода»)
про стягнення 227 295, 83 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 07.04.2016 року у справі № 911/304/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ «КФ «Лагода» на користь ТОВ «2ПАК» 179 695,51 грн. основного боргу, 39 155,02 грн. пені, 2 483,55 грн. 3% річних, 5 961,75 грн. інфляційних та 3 409,44 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невірної оцінки наявних в матеріалах справи доказів та без встановлення всіх істотних обставин справи. На думку апелянта, судом першої інстанції не встановлено які саме характеристики товару (довжина, ширини тощо), який було поставлено відповідачу. Крім цього, судом не враховано специфіку справи та товару, який поставлявся відповідачу, в зв'язку з чим помилково зазачено, що прийнятий за спірними видатковими накладними товар прийнято без претензій та зауважень тощо.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 911/304/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., судді : Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 21.06.2016 року.
В зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, 21.06.2016 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 911/304/16 та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя: Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.
21.06.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про призначення товарної експертизи, про витребування доказів, про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 21.06.2016 року було оголошено перерву по справі на 05.07.2016 року для ознайомлення з висновком експерта за результатами проведеного товарознавчого дослідження № 63/15 від 11.12.2015 року.
05.07.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано пояснення по справі, клопотання про витребування доказів та клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року розгляд справи відкладено на 12.07.2016 року в зв'язку з неявкою представника позивача та необхідністю надання представником відповідача письмових пояснень по справі.
11.07.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача надано на виконаня ухвали Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року пояснення по справі.
В судове засідання 12.07.2016 року з'явились представники сторін. Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, однак спочатку призначити судову експертизу для з»ясування якості поставленого позивачем відповідачеві товару за Договором.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін. Клопотання апелянта про призначення судової експертизи вважав безпідставним, жодним чином не обґрунтованим, просив відхилити, тим більше, що таке клопотання відповідачем заявляється у всіх господарських справах з позивачем.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, ТОВ «2ПАК» зврнулось до господарського суд Київської області з позовною заявою до ПрАТ «КФ «Лагода» про стягнення 227 295,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 5 від 05.02.2013 року (далі - Договір).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач посилався на те, що ПрАТ «КФ «Лагода» було виявлено факт поставки позивачем продукції у меншому обсязі, ніж зазначено у підписаних сторонами під час передачі товару видаткових накладних, внаслідок невідповідності технічних характеристик товару зазначеним у видаткових накладних, зокрема, такого показника, як довжина плівки у рулоні. Згадані обставини було виявлено шляхом аналізу технічних характеристик, які зазвичай зазначаються іншими виробниками аналогічних товарів. Зокрема, відповідно до прийнятих замовлень відповідача позивачем до кожної поставки товару були надані технічні характеристики на товар, що поставляється, сертифікат якості та паспорт виробника. Водночас, в процесі використання товару та перевірки його лабораторією відповідача, було виявлено факт недопоставки товару за зазначених вище обставин.
За твердженнями відповідача, у видаткових накладних товар - стреч-плівка ручна - був зазначений в одиницях виміру - рулонах. Технічні характеристики товару «стреч-плівка ручна», згідно наданих до видаткових накладних технічних характеристик на товар, є наступними: плівка-стреч довжиною 300 м, шириною 500 мм, товщиною 17 мкм. Тобто, це саме ті характеристики, які були замовлені відповідачем у позивача. Відтак, між сторонами було досягнуто домовленості про поставку товару за наведеними вище технічними характеристиками.
Провівши аналіз ринку плівки-стреч, відповідач виявив, що іншими постачальниками плівки-стреч зазначається інша вага одного рулону, за аналогічних технічних характеристик плівки-стреч, яка складає 2,6 кг, з врахуваннями втулки, вага якої складає 0,2 кг.
Таким чином, на думку апелянта, за зазначеними в позовній заяві видатковими накладними позивачем було поставлено товар в меншій кількості, ніж це передбачено умовами Договору та технічними характеристиками товару.
Оцінивши встановлені фактичні обставини справи в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак задовольнив позов в повному обсязі.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, між ПрАТ «КФ «Лагода» (замовником) та ТОВ «2ПАК» (постачальником) було укладено Договір, за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність позивача стреч-плівку та стрічку липку-пакувальну (далі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.
Кількість та асортимент товару згідно п. 2.1 Договору зазначається у письмових заявках.
Сторони погодили (п. 2.2 Договору), що якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ і підтверджуватися сертифікатом відповідності, виданим регіональним Центром Стандартизації метрології і сертифікації. Цей сертифікат постачальник зобов'язався надавати з кожною партією.
Претензії покупця щодо якості товару приймаються постачальником протягом терміну придатності товару, але в будь-якому випадку в термін не менше, ніж 60 календарних днів з моменту постачання товару (п. 2.3 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору поставка кожної окремої партії товару проводиться протягом 3-х днів з моменту отримання постачальником письмової (факсової) заявки замовника.
Положеннями п. 3.3 Договору сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на склад замовника за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99.
Приймання товару за кількістю здійснюється на підставі п. 3.5, 3.6 Договору на складі замовника відповідно до видаткових накладних, які підписуються представниками сторін. Приймання товару за якістю здійснюється на складі замовника відповідно до документів, які посвідчують якість товару.
У разі виявлення неякісного товару постачальник зобов'язаний замінити неякісний товар на товар відповідної якості у термін 5-ти календарних днів з моменту отримання відповідної факсової претензії замовника (п. 3.7 Договору).
Згідно п. 4.3 Договору замовник здійснює оплату кожної окремої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних щодо поставки відповідної партії товару уповноваженими представниками обох сторін.
Положеннями п. 5.2 Договору визначено, що за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п. 4.3 Договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення.
За умовами п. 8.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання (05.02.2013 року) і діє до 31.12.2013 року.
Додатковою угодою від 30.12.2013 року до Договору сторони погодили подовження строку дії договору до 31.12.2015 року.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання Договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 179 695,51 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 56 від 03.06.2015 року на суму 85 060,13 грн. та № 60 від 15.06.2015 року на суму 9 635,38 грн., підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін.
За твердженнями позивача, відповідач своєчасно та в повному обсязі поставлений товар не оплатив, тому за ним утворилась заборгованість за накладними № 56 від 03.06.2015 року та № 60 від 15.06.2015 року в сумі 179 695,51 грн.
В подальшому, сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2015 року, в тому числі на спірну суму заборгованості.
Згаданий акт звірки було підписано саме в редакції відповідача, що свідчить про визнання ним наведеного вище боргу.
06.07.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 щодо необхідності здійснити оплату поставленого товару.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.. 11 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Аналогічні приписи містяться й в ст. 193 ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Договором згідно ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу згідно ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст.ст. 691, 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом першої інстанції встановлено, що поставлений товар прийнято відповідачем без претензій та зауважень.
Як вбачається з матеріалів справи, Умовами Договору чи додатковими угодами до нього сторони не погодили характеристики рулонів зі стреч-плівкою, зокрема, довжину плівки в рулонах, хоча в видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, поставка стреч-плівки вимірювалась в рулонах. Відповідач, в свою чергу, не заперечував кількость рулонів поставленої плівки.
Апеляційний господарський суд вважає правомірними висновки місцевого суду про те, що посилання відповідача на «технічні характеристики плівки» не заслуговують на увагу, оскільки ці документи не містять посилань на видаткові накладні чи Договір, в межах якого здійснювалась поставка.
Відповідно до ч. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року у справі № 9/252-10).
Крім цього, законними є обгрунтування суду першої інстанції про те, що висновок експерта від 11.12.2015 року, на який посилається відповідач в підтвердження недопоставки товару, не спростовує належного виконання позивачем умов Договору, адже цей висновок про фактичну довжину стреч-плівки в усіх партіях має характер припущення; акт огляду складено без участі представника позивача; відсутні докази, що досліджувалася саме стреч-плівка, яку поставив позивач за Договором тощо.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/23896/15 від 27.10.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 року, зокрема, було встановлено факт належного виконання позивачем зобов'язань по поставці товару за Договором згідно вище згаданих накладних, оплату якого заявлено у даній справі.
Крім цього, факт належного виконання позивачем договірних зобов'язань за Договором, а також прийняття товару без заперечень щодо його кількості, якості та вартості встановленорішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/6314/16 від 07.06.2016 року.
Факт порушення відповідачем зобовязань з оплати поставленого позивачем товару за Договором (за іншими видатковими накладними) встановлено рішенням господарського суду Київської області № 911/3178/15 від 28.03.2016 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факт належного виконання позивачем зобов'язань з поставки за Договором на підставі відповідних накладних підтверджується вищезгаданими судовими рішеннями у справах № 910/23896/15, № 910/6314/16 № 911/3178/16, які покладено в основу відповідного судового рішення і мають преюдиційне значення.
Кількість товару, що продається, згідно ст. 669 ЦК України, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Проте, як встановлено матеріалами справи, сторони в Договорі не визначали одиниць виміру чи чіткого грошового вираження партії товару.
Так, згідно п. 2.1 Договору кількість та асортимент товару вказується в письмових заявках. Приймання товару за кількістю здійснюється на складі Замовника відповідно до видаткових накладних (п. 3.5 Договору). Відповідно до п. 4.2 Договору вартість окремої партії товару узгоджується сторнами та визначається у видаткових накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
У видаткових накладних, плівка-стретч ручна визначена в кількості рулонів, плівка-стретч машинна визначалась в кілограмах. В той же час, згідно технічних характеристик на плівку-стретч ручну, постачальником визначено характеристики з врахуванням довжини, ширини, товщини, ваги нетто та загальної ваги замовленої кількості рулонів.
З огляду на наведене, судом першої інстанції встановлено, що предметом Договору є поставка плівки-стретч з характеристиками, визначеними постачальником, в замовленні на поставку відповідачем враховано не всі визначені постачальником показники, зокрема, зазначено лише довжину, ширину та товщину плівки без врахування ваги нетто рулону та загальної ваги замовленої кількості рулонів.
Як вбачається з висновку експерта за результатами проведеного товарознавчого дослідження № 63/15 від 11.12.2015 року, технічні показники плівки-стретч ручної є несумісними, зокрема, при ширині 500 мм і товщині 17 мкм, рулон вагою нетто 1,4 кг не може мати довжину 300 м, відповідно і рулон з аналогічними показниками довжиною 300 м буде мати іншу вагу нетто.
Водночас, як вірно відзначав місцевий господарський суд, відповідач був обізнаний з технічними характеристиками товару, в тому числі щодо ваги одного рулону та загальної ваги партії поставки, відтак здійснюючи замовлення повинен був погодити всі технічні показникив, а не лише ті, які визначено в замовленні .
За наведених обставин, посилання місцевого суду на необхідність застосування до даних правовідносин положень ст. 229 ЦК України відповідає обставинам справи та доказам на їх підтвердження.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 179 695,51 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (п. 4.1) сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 39 155,02 грн. пені, 2 483,55 грн. 3% річних, 5 961,75 грн. інфляційних втрат, є нормативно та документально доведеними, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона на підставі ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 07.04.2016 року у справі № 911/304/16- без змін.
Матеріали справи № 911/304/16 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді С.О. Алданова
Н.М. Коршун