04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" липня 2016 р. Справа№ 925/1338/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Коршун Н.М.
Алданової С.О.
секретар: Горбунова М.Є.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3;
від відповідача-1: ОСОБА_4;
від відповідача-2: Гартингер С.М.
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_6
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 09.02.2016р.
у справі №925/1338/15 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом ОСОБА_6
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП
Спецполімер"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Люкс"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача - Державна реєстраційна служба Черкаського міського
управління юстиції
про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних
прав, рішення загальних зборів та статуту товариства
ОСОБА_6 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Спецполімер" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Люкс" (далі - відповідач-2) про визнання недійсними: договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем-2; рішення загальних зборів учасників відповідача-1, оформленого протоколом №11 від 14.08.2014р., додатком до протоколу №11 від 14.08.2014р. "Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів"; статуту відповідача-1 в редакції, затверджений протоколом №11 від 14.08.2014р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підписи позивача на оспорюваних договорі та рішенні загальних зборів є підробленими, участі у зборах і прийнятті рішень, в тому числі про прийняття статуту в новій редакції, позивач не приймав, наміру відчужувати свою частку у статутному фонді товариства не мав.
Відповідачі проти позову заперечували, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідачі звертали увагу суду на наступне:
- позивач особисто уклав договір купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. з відповідачем-2;
- позивач приймав участь в засіданні загальних зборів засновників, в т. ч. з питань внесення змін до статуту відповідача-1 щодо зміни складу його учасників;
- позивачем не надано доказів недійсності оспорюваних ним документів.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.02.2016р. у справі №925/1338/15 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2016р. у справі №925/1338/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги позивача ідентичні тим, що наводилися ним під час розгляду справи Господарським судом Черкаської області.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2016р. (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.03.2016р.
28.03.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли:
- пояснення позивача по справі;
- відзив відповідача-1 на апеляційну скаргу;
- заперечення відповідача-2 на апеляційну скаргу.
В судове засіданні 28.03.2016р. з'явилися лише представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.04.2016р.
11.04.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
В судове засіданні 11.04.2016р. з'явилися лише представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.04.2016р.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. у відпустці, судове засідання, призначене на 20.04.2016р., не відбулося.
Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016р. у зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. у відпустці, було призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу №925/1338/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2016р.
15.06.2016р. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з виходом судді Мартюк А.І. у відпустку з 16.06.2016р., для розгляду справи №925/1338/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Коршун Н.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2016р.
15.06.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 16.06.2016р.
В судове засідання 16.06.2016р. з'явилися лише представники відповідачів. Представники позивача та третьої особи не з'явилися. Представник третьої особи про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату було задоволено, розгляд справи відкладено на 11.07.2016р.
В судовому засіданні 11.07.2016р. представники позивача підтримали апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень до неї, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2016р. у справі №925/1338/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 11.07.2016р. представники відповідачів заперечували проти апеляційної скарги з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник третьої особи в судове засідання 11.07.2016р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
В судовому засіданні 11.07.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Рішенням зборів учасників відповідача-1 від 06.12.2002р., оформлених протоколом №1 від 06.12.2002р. (том справи - 1, аркуш справи - 15), вирішено:
- створити Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Спецполімер»;
- встановити статутний фонд у розмірі 16 500,00 грн.;
- порядок формування Статутного фонду та долі кожного учасника товариства зазначити в установчому договорі;
- затвердити статут та установчий договір;
- призначити директором ОСОБА_6 та доручити йому провести у встановленому порядку державну реєстрацію, відкрити рахунки в банках.
12.12.2002р. між відповідачем-2 та позивачем було укладено установчий договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Спецполімер» (відповідача-1), затверджений загальними зборами учасників (протокол №1 від 06.06.2002р.) та зареєстрований у виконавчому комітеті Черкаської міської ради 26.12.2002р. за реєстраційним №9698 (том справи - 1, аркуші справи - 27-32).
Учасниками відповідача-1 вказані відповідач-2 (ТОВ "Де Люкс") та позивач (ОСОБА_6.), внески яких дорівнюють 8 250,00 грн., а частки визначені у розмірі по 50% статутного фонду (стаття 4 установчого договору).
02.10.2003р. відбулися збори учасників відповідача-1, оформлені протоколом №5 від 02.10.2003р., до порядку денного яких включені питання про зміну складу учасників товариства та затвердження нової редакції установчого договору і змін до статуту товариства.
За результатами проведення зборів було прийнято наступні рішення:
- прийняти до складу учасників відповідача-1 громадянку України ОСОБА_7;
- передати шляхом продажу частини власних корпоративних прав відповідно: відповідач-2 в розмірі 15% статутного фонду - ОСОБА_7, позивач в розмірі 15% статутного фонду - ОСОБА_7;
- затвердити нову редакцію установчого договору та зміни до статуту відповідача-1;
- доручити позивачу провести у встановленому порядку державну реєстрацію нової редакції установчого договору та змін до статуту відповідача-1.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.04.2008р. у справі №05/2429 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Люкс» до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Спецполімер» про визнання права власності на частку в статутному фонді, визнання недійсним та скасування державної реєстрації установчого договору в новій редакції позов було задоволено частково, визнано недійсним установчий договір ТОВ "НВП Спецполімер" у новій редакції, затверджений рішенням зборів учасників від 02.10.2003р. в частині закріплення за ОСОБА_7 частки в статутному фонді в розмірі 30% (том справи - 1, аркуші справи - 41-43), з посиланням на те, що набуття ОСОБА_7 права власності на 15% статутного капіталу ТОВ "НВП Спецполімер" за рахунок зменшення частки ТОВ "Де Люкс", без укладення при цьому договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, є незаконним, оскільки суперечить положенням чинного законодавства України.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012р. у справі №05/5026/1144/2012 відповідача-1 (ТОВ "НВП Спецполімер") визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (том справи - 1, аркуші справи - 44-45).
Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014р. вказану постанову Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012р. у справі №05/5026/1144/2012 було скасовано, провадження у справі про банкрутство припинено (том справи - 1, аркуші справи - 46-49).
14.08.2014р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав (том справи - 1, аркуші справи - 202-203), за умовами якого (п.п.1, 4, 9) продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця частку в статутному капіталі товариства, що складає 8 250,00 грн. Продавець заявляє, що частка учасника (засновника) товариства на момент укладення даного договору сплачена ним в повному обсязі. Всі права та обов'язки учасника (засновника) товариства переходять до покупця з моменту державної реєстрації змін до установчих документів товариства.
14.08.2014р. відбулися загальні збори учасників відповідача-1, оформлені протоколом №11 від 14.08.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 199-200), за результатами проведення яких вирішили:
- визначити частки у статутному фонді товариства згідно попередньої редакції установчого договору: позивач - 50% статутного фонду товариства, що становить 8 250,00 грн.; відповідач-2 - 50% статутного фонду товариства, що становить 8 250,00 грн.;
- виключити позивача зі складу учасників товариства у зв'язку з продажем ним своєї частки у розмірі 50% статутного фонду на користь відповідача-2;
- затвердити новий розподіл часток в статутному фонді товариства, а саме: у відповідача-2 - 100% статутного фонду, що становить 16 500,00 грн.;
- затвердити нову редакцію статуту товариства.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що у жовтні 2014 року він звернувся до державного реєстратора щодо внесення змін до відомостей про відповідача-1 в частині припинення провадження у справі про банкрутство. В ході цього звернення позивачу стало відомо про те, що він вже не є учасником товариства відповідача-1.
За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, 14.08.2014р. невідома особа від імені позивача підписала договір купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. з відповідачем-2 та протокол №11 від 14.08.2014р. загальних зборів з додатком до нього, внаслідок чого були порушені майнові права позивача, оскільки його протиправно було позбавлено права власності на частку у статутному фонді відповідача-1.
Позивач зазначає про те, що він не був обізнаний про проведення 14.08.2014р. загальних зборів відповідача-1 та порядок денний останніх, не мав наміру відчужувати свою частку у статутному фонді товариства та здійснювати вихід з товариства.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати недійсними: договір купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р., укладений між позивачем та відповідачем-2; рішення загальних зборів учасників відповідача-1, оформлене протоколом №11 від 14.08.2014р., додатком до протоколу №11 від 14.08.2014р. "Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів"; статут відповідача-1 в редакції, затверджений протоколом №11 від 14.08.2014р.
Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, визнавши вимоги позивача необґрунтованими та документально не підтвердженими.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Згідно з положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як уже зазначалося вище, однією з позовних вимог у даній справі є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем-2, на підставі якого було змінено склад учасників відповідача-1 та реєстрація нової редакції статуту цього товариства.
В процесі судового розгляду було встановлено, що у сторін відсутній оригінал оспорюваного договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. За твердженням позивача, він не укладав вказаний договір, а відповідач-2 в своїх поясненнях зазначав про те, що оригінал спірного правочину був ним втрачений.
В тексті позовної заяви зазначено про те, що позивач не укладав та не підписував договір купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. Водночас, в своїх подальших поясненнях позивач зазначав про те, що для виготовлення спірного договору було використано пустий бланк з оригінальним підписом позивача, який він попередньо, але не для цієї мети, надав ОСОБА_4, який в даний час є директором обох відповідачів.
З метою встановлення, ким саме (позивачем чи іншою особою) було виконано підписи в графі "Продавець" на другій сторінці договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р., а також, що було виконано раніше - друкований текст чи підпис від імені позивача в графі "Продавець" в тексті названого договору, місцевим господарським судом було призначено судову експертизу (том справи - 2, аркуші справи - 37-40). Однак 18.01.2016р. надійшло повідомлення експертної установи №446 від 05.11.2015р. (том справи - 2, аркуші справи - 65-67) про неможливість проведення експертизи у зв'язку з неможливістю надання судом відсутнього у сторін оригіналу договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р., а можливість проведення експертизи напряму залежить від наявності цього договору.
Позивач посилався на висновки експерта №1/1270 та №1/1271 від 20.11.2014р., наданих Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром на виконання постанови Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області від 17.11.2014р. про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014250040003637 від 12.09.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 65-77). Однак предметом дослідження експерта був не оспорюваний договір купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р., а додаток до протоколу №11 від 14.08.2014р. Окрім того, у вказаному висновку підтверджено, що підпис у графі "Голова зборів" виконано самим позивачем.
Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що спірний договір не був підписаний особисто позивачем або доказів на підтвердження того, що для виготовлення тексту договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. було використано бланк із оригінальним підписом позивача проти його волі.
Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, позивачем не надані обґрунтовані та підтверджені належними доказами пояснення з приводу того, чому у володінні ОСОБА_4, який від імені відпровідача-2, як покупця, підписав спірний договір, опинився підписаний позивачем чистий аркуш паперу та чому він не проконтролював долю цього аркуша, який міг бути використаний протиправно.
Судом враховано посилання позивача на те, що він не отримував від відповідача-2 кошти на виконання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. Водночас, непроведення розрахунку за договором відповідно до чинного законодавства не може бути передумовою визнання такого договору недійсним, оскільки Цивільний кодекс України не пов'язує таку обставину із підставами недійсності договору.
Несплата коштів відповідачем-2 надає позивачу право захищати свої права у визначений законодавством спосіб, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення боргу, розірвання договору або застосовування інших передбачених чинним законодавством та договором наслідків, але не визнавати договір недійсним.
Позивач зазначав про те, що на спірному договорі міститься відбиток печатки відповідача-1, тоді як на дату укладення цього правочину печатка відповідача-1 знаходилася у арбітражного керуючого цього товариства ОСОБА_8
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на дату укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. позивач дійсно був директором відповідача-1, водночас вказаний договір був підписаний позивачем не як керівником відповідача-1, а як фізичною особою, підпис якої не вимагає засвідчення печаткою товариства, учасником якого ця особа є. При цьому ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано пояснень з приводу того, з якою метою на підписі позивача була проставлена печатка відповідача-1 і ким це зроблено.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що чинний Цивільний кодекс України не містить норми, згідно з якою договір вважається недійсним, якщо підписи сторін не скріплені печатками, а тому з'ясування походження печатки на спірному договорі не має суттєвого значення для предмету доказування у даній справі відносно вимог позивача про недійсність договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р.
В поясненнях, які надавалися суду, сторони зазначали про те, що оспорюваний договір укладався заднім числом, оскільки його примірник оформлявся із відкритою датою і договір ніяк не міг бути складеним 14.08.2014р. Однак при цьому позивач не надав доказів того, що 14.08.2014р. він був за межами України, що б об'єктивно унеможливлювало оформлення між сторонами договору 14.08.2014р. та прийняття особистої участі у загальних зборах товариства.
Доводи позивача про те, що в спірному договорі невірно вказані його паспортні дані не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до чинного законодавства паспортні дані сторони договору не є істотними умовами для укладення правочину, а тому вони можуть взагалі не вказуватися. Водночас, відомості про адресу проживання позивача, внесені до договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. відповідають даним його паспорта, хоча пояснень щодо причин виникнення розбіжностей у паспортних даних, вказаних в спірному договорі суду не надано.
Твердження позивача про недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення спірного правочину є безпідставними, оскільки ані чинний Цивільний кодекс України, ані Цивільний кодекс України, який діяв на час укладення оспорюваного договору не містить прямої вказівки про обов'язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав.
В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження існування обставин, які б зумовлювали визнання недійсним оспорюваного ним договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. , у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.
Відносно вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача-1, оформленого протоколом №11 від 14.08.2014р., додатком до протоколу №11 від 14.08.2014р. "Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів", судом було встановлено наступне.
Обґрунтовуючи позов в цій частині вимог, позивач зазначав про те, що він не отримував повідомлення про скликання зборів на 14.08.2014р. та не був присутнім на них, не писав заяву про вихід із товариства, не укладав угоду про відчуження своєї частки і не отримував кошти за неї. За твердженням позивача, всі підписи в оскаржених документах вчинені за допомогою технічних засобів копіювання та проти інтересів позивача. При цьому, позивач посилався на висновок судової почеркознавчої експертизи №1/1271 від 20.11.2014р., про який зазначалося вище (том справи - 1, аркуші справи - 65-70).
Колегією суддів враховано вказаний експертний висновок, однак в останньому чітко вказано про те, що у графі "Голова зборів" додатку до протоколу № 11 від 14.08.2014р. підпис виконаний саме позивачем, а підпис від імені позивача в колонці "Підпис" додатку до протоколу № 11 від 14.08.2014р. виконаний не позивачем, а іншою особою з наслідуванням будь-якого дійсного підпису позивача. Тобто, зважаючи на те, що принаймні один підпис позивача є дійсним і не спростований, це свідчить про присутність позивача на загальних зборах учасників відповідача-1 і така присутність є легітимною незалежно від отримання чи неотримання ним запрошення на збори.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку допущені товариством порушення порядку персонального повідомлення учасника товариства не призвели до неможливості його участі у загальних зборах, оскільки судом встановлено факт присутності позивача на загальних зборах, у зв'язку з чим зазначені порушення не є підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними (аналогічна правова позиція наведена в п.2.14 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин"). Таким чином, рішення, оформлені протоколом загальних зборів №11 від 14.08.2014р., не можуть бути визнані недійсними лише з підстав неотримання позивачем запрошення на ці збори.
Колегією суддів враховано, що суд не може посилатися на висновки експертизи, яка не призначалася у справі, яку розглядає суд, оскільки таке не передбачено чинним Господарським процесуальним кодексом України. При цьому, як уже зазначалося вище, місцевий господарський суд призначив судову експертизу у даній справі, але вона не була проведена у зв'язку з відсутністю у сторін оригіналів необхідних для експертного дослідження документів, а саме договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. та протоколу №11 від 14.08.2014р. з додатком до нього.
Позивач в своїх поясненнях зазначав про те, що для виготовлення оспорюваних ним протоколу загальних зборів учасників відповідача-1 від 14.08.2014р. та додатку до цього протоколу було використано пусті бланки з оригінальними підписами позивача. Однак при цьому позивач не може пояснити, як ці пусті аркуші з підписами безконтрольно опинилися у володінні сторонніх осіб, які використали їх для складення вищезгаданих документів та навіщо позивач проставляв свої підписи на пустих аркушах.
Водночас за наявними у справі матеріалами та без проведення судової експертизи не можна стверджувати про підробку рішення загальних зборів учасників відповідача-1, оформленого протоколом №11 від 14.08.2014р. та додатком до цього протоколу. Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що в рамках розслідування певної кримінальної справи було встановлено особу, яка підробила протоколи чи протиправно використала чисті бланки із підписами позивача для позбавлення його права на частку у статутному капіталі відповідача-1 і цю особу притягнуто до відповідальності.
Відносно посилання позивача на те, що він не писав заяву у про вихід зі складу учасників відповідача-1, не подавав її товариству та не мав наміру здійснювати такі дії, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В процесі перегляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про недійсність договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р., а тому в даному випадку відсутні підстави вважати, що вказаний правочин не було правомірно реалізовано в подальшому шляхом виключення позивача із складу учасників товариства. У разі, якщо продаж частки реалізується за договором купівлі-продажу, то цьому не повинна передувати ще й заява позивача про вихід із товариства та про його виключення, оскільки це різні (самостійні, окремі) шляхи для виходу із товариства.
Зважаючи на викладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача-1, оформленого протоколом №11 від 14.08.2014р. та додатком до протоколу №11 від 14.08.2014р. "Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів", у зв'язку з чим в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.
Вимога позивача про визнання недійсним статуту відповідача-1 в новій редакції, затвердженій протоколом № 11 від 14.08.2014р., є похідною від вимог про недійсність договору купівлі-продажу корпоративних прав від 14.08.2014р. та рішення загальних зборів учасників відповідача-1, оформленого протоколом №11 від 14.08.2014р. і додатком до цього протоколу. Оскільки судом не було встановлено недійсності вищевказаних договору та рішення загальних зборів, правові підстави для визнання недійсним статуту відповідача-1 в редакції, затвердженій протоколом № 11 від 14.08.2014р., також відсутні.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного у позові.
Доводи апеляційної скарги позивача також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на позивача (апелянта).
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2016р. у справі №925/1338/15 - без змін.
2. Матеріали справи №925/1338/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Н.М. Коршун
С.О. Алданова