11.07.2016 року Справа № 904/1652/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.,
при секретарі судового засідання: Однорог О.В.,
за участю прокурора Дніпропетровської області: Масенко А.О., посвідчення №024234 від 24.01.2014р.;
представників сторін:
від позивача: Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради: ОСОБА_1, довіреність №10/15-299 від 21.06.2016р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №26/04 від 26.04.2016р;
представник Дніпропетровської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016р. у справі № 904/1652/15
за позовом прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ
про стягнення 73 790, 97 грн.
В березні 2015 року прокурор м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" ( далі ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій") про стягнення за договором №72/3 від 13.04.2009р. про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська 52 068, 52 грн. основного боргу, 3 767, 68 грн. 3% річних та 15 954, 77 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016р. у справі №904/1652/15 ( у складі колегії суддів: головуючого судді Манько Г.В. (доповідач), суддів: Воронька В.Д., Бондарєва Е.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/2923/15, яка набрала законної сили та в касаційному порядку не оскаржувалась, внесено зміни до договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська №72/3 від 13.04.2009р., в силу яких ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" звільняється від сплати обов'язкового внеску у несплаченій його частині, а саме, у сумі 54 068, 52 грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Дніпропетровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016р. у справі №904/1652/15 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" 52 068, 52 грн. заборгованості, 3 767, 68 грн. 3% річних, 15 954, 77 грн. інфляційних втрат, 1 515, 80 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015р. по справі №904/3360/15, залишеним без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. та Вищого господарського суду України від 14.12.2015р., відмовлено ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" в задоволенні позову про внесення змін до договору №72/3 від 13.04.2009р., які полягали у виключенні з п. 1.3 договору речення "Розмір обов'язкового внеску, згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 77 240, 44 грн. (без ПДВ)" та викладенні цього пункту в такій редакції "Невиконані за даним договором зобов'язання на момент внесення змін в цей договір, виконанню не підлягають"; обов'язок сплатити пайовий внесок встановлено договором, що є чинним та підлягає виконанню; п. 2.1 договору №72/3 від 13.04.2009р., який змінено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. по справі №904/2923/15, є похідним від п. 1.3; судом помилково застосовано розділ V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до правовідносин, що виникли з виконання договору від 13.04.2009р. №72/3, та необґрунтовано розтлумачено на користь відповідача; Законом України від 22.03.2012р. №4570-VI ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" доповнено п. 9, що набрав чинності 15.04.2012р., тоді як договір №72/3 укладено 13.04.2009р. згідно з нормами Закону України "Про планування та забудову територій", чинного на час укладання договору; відповідно Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; норма розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на яку послався суд, трактуючи її на користь ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", стосується приведення у відповідність з цим законом договорів про пайову участь, які укладено до набрання ним чинності, в частині визначення розміру внеску пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим законом; відповідач не звертався до Дніпропетровської міської ради чи до фінансового департаменту міської ради щодо узгодження розміру пайового внеску; Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить прямої норми щодо визнання договорів про пайову участь, укладених з замовниками будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства до 15.04.2012р., недійсними, виконаними чи внесення до них змін.
В відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016р. по справі №904/1652/15 скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради в поясненнях по апеляційній скарзі зазначає, що договір про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська №72/3 є дійсним, його умови відповідачем не виконані. Представник позивача в судовому засіданні просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016р. по справі №904/1652/15 скасувати та задовольнити апеляційну скаргу.
ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" в відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016р. по справі №904/1652/15 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
11.07.2016р. представник скаржника в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання Дніпропетровська міська рада була повідомлена належним чином (т.2 а.с.218).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
13.04.2009р. на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007р. №6/11 та від 26.11.2008р. №11/39 між Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради, правонаступником прав та обов'язків (у тому числі майнових, фінансових, немайнових і корпоративних) якого відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 23.07.2014р. №20/54 є Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради, який є виконавчим органом Дніпропетровської міської ради, та відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" (забудовник), найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", що підтверджується статутом останнього, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 18.08.2011р., укладено договір про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська №72/3, предметом якого визначено сплату забудовником обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська в зв'язку з вирішенням питань щодо дозволу на проектування та будівництво автостанції по вул. Героїв Сталінграда (п.1.1 договору).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що розмір обов'язкового внеску, згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною договору, становить 77 240, 74 грн. (без ПДВ).
Відповідно п. 2.1 договору, забудовник зобов'язаний перерахувати обов'язковий внесок у сумі 77 240, 74 грн. (без ПДВ) на умовах, визначених договором.
Управління економіки зобов'язалося в порядку, визначеному договором, видати забудовнику довідку про виконання вимог по сплаті обов'язкового внеску (п. 2.2 договору).
За умовами п. 3.1, п. 3.2 договору, забудовник сплачує обов'язковий внесок, вказаний у п. 2.1 договору, у строки згідно з графіком (додаток №1 до договору) на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету; після надходження повної суми обов'язкового внеску, Управлінням економіки протягом трьох робочих днів з моменту отримання звернення забудовника видається довідка про виконання ним вимог по обов'язковому внеску.
У випадку порушення забудовником графіку сплати обов'язкового внеску довідка про виконання вимог по обов'язковому внеску видається забудовнику після сплати повної суми обов'язкового внеску, а також усіх нарахованих штрафних санкцій (п. 3.3 договору).
Відповідно п. 3.5 договору, у разі зміни даних, вказаних у техніко-економічних показниках, наданих забудовником для розрахунку обов'язкового внеску, сума обов'язкового внеску коригується виходячи з фактичних показників.
Договір набирає чинності з моменту його реєстрації в Управлінні економіки та діє до повного його виконання (п. 6.1 договору).
Відповідно графіка сплати обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська (додаток №1 до договору №72/3 від 13.04.2009р.), сума обов'язкового внеску становить 77 240, 74 грн., яка підлягає сплаті забудовником двома сумами наступним чином: 23 172, 22 грн. до прийняття рішення виконкому міської ради по об'єкту, інша частина суми обов'язкового внеску, а саме 54 068, 52 грн., - до прийняття рішення виконкому міської ради про затвердження акта державної приймальної комісії по об'єкту.
Платіжним дорученням №482 від 04.06.2009р. відповідач сплатив частину обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська у сумі 23 172, 22 грн., що підтверджується банківською випискою.
Рішення про затвердження акта державної приймальної комісії по об'єкту (автостанція по вул. Героїв Сталінграда у м. Дніпропетровську), яке визначає граничний строк оплати 54 068, 52 грн., виконкомом Дніпропетровської міської ради не приймалось.
Зобов'язання по сплаті обов'язкового внеску в сумі 54 068, 52 грн., тобто у повному обсязі, відповідач не виконав, в зв'язку з чим подано позов по даній справі.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. по справі №904/2923/15 за позовом ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" до Дніпропетровської міської ради, Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, за участю прокурора м. Дніпропетровська про внесення змін до договору апеляційну скаргу ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" задоволено частково: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015р. у справі №904/2923/15 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги до Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради задоволено; внесено зміни в договір про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська №72/3 від 13.04.2009р., а саме, виключено з п. 2.1. договору речення: "Забудовник зобов'язаний перерахувати обов'язковий внесок у сумі 77 240, 74 грн. на умовах, визначених у цьому договорі" та викладено п. 2.1. договору в наступній редакції: "Забудовник звільняється від сплати обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська у розмірі 54 068, 52 грн.", виключено з додатку №1 до договору текст: "зобов'язання по сплаті, до прийняття рішення виконкому міської ради про затвердження акта державної приймальної комісії по об'єкту", 54 068, 52"; у позові до Дніпропетровської міської ради відмовлено.
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/2923/15 набрала законної сили, в касаційному порядку не оскаржувалась.
Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Приймаючи постанову від 01.10.2015р. по справі №904/2923/15 суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 271 Закону України "Про планування і забудову територій" в редакції на дату виникнення спірних правовідносин передбачалося, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо - та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати, зокрема, 10% загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення). З метою удосконалення механізму залучення коштів замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, відповідно до, зокрема, Закону України "Про планування і забудову територій", рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007р. №6/11 затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, до якого в подальшому рішеннями міської ради вносились зміни та доповнення. Розділ 5 вказаного Положення передбачає нормативне регулювання щодо визначення суми обов'язкового внеску, порядку його нарахування та сплати. На виконання вказаних вимог Закону України "Про планування і забудову територій" та Положення про порядок залучення коштів замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська і було укладено договір про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська №72/3 від 13.04.2009р.
12.03.2011р. набув чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", з набуттям чинності якого втратив чинність Закон України "Про планування і забудову територій".
Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" також передбачено пайову участь замовника, який має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) у відповідному населеному пункті, у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 40 цього Закону, величина якої визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Частина шоста ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань. При цьому встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Частиною четвертою ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено перелік об'єктів (пункти 1-8), у разі будівництва яких, замовники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Згідно п. 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
З 15.04.2012р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким ч. 4 ст. 40 Закону (перелік об'єктів, у разі будівництва яких замовники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту) доповнено п. 9 наступного змісту: "9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу)".
Отже, відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції станом на 15.04.2012р. до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
Пункт 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить застереження про те, що його дія поширюється лише на договори, строк виконання зобов'язання за якими не настав (наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, постанова від 20.05.2015р. у справі №911/3912/13).
Окрім того, обов'язковість внесення змін до договору для приведення його у відповідність до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачена вказаним Законом незалежно від волі сторін.
При розгляді справи №904/2923/15 судом встановлено, що 19.03.2015р. за вих. №05/182 ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" звернулось, зокрема, до Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради з пропозицією про внесення змін до договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська від 13.04.2009р. №72/3, де, посилаючись на п. 9 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ті обставини, що автостанція, яка знаходиться по вул. Героїв Сталінграда в районі буд. 29а м. Дніпропетровська є об'єктом транспортної інфраструктури, запропонував внести до п. 2.1 договору зміни щодо звільнення його від сплати обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська у розмірі 54 068, 52 грн., тобто щодо звільнення його від сплати обов'язкового внеску у неоплаченій частині.
Щодо віднесення автостанції до об'єктів транспортної інфраструктури міста апеляційний господарський суд по справі №904/2923/15 зазначив наступне: відповідно до робочого проекту "Автостанція по вул. Героїв Сталінграда в районі будинку № 29а в м. Дніпропетровську" планувалось збудувати наступні об'єкти: 1 черга - автостанція, автобусні платформи, зупинка громадського транспорту, 2 черга - агентство міжнародних перевезень, офіс компаній перевізників, багажне відділення. 24.10.2012р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яким є автостанція по вул. Героїв Сталінграда в районі будинку №29а в м. Дніпропетровську, замовник будівництва - ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій". Як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, збудований об'єкт нерухомого майна є автостанцією, право власності на яку, як на закінчений об'єкт будівництва, зареєстровано за ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій". Доказів будівництва та введення в експлуатацію об'єктів другої черги будівництва матеріали справи не містять. Згідно акта обстеження земельної ділянки від 20.05.2015р. №8/1-0515, складеного працівником департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, при візуальному обстеженні земельної ділянки встановлено, що на ній розташовано автостанцію з платформами для пасажирського автотранспорту. На земельній ділянці розташовано одноповерхову капітальну будівлю із ґанками, навісом та пандусом (у приміщенні будівлі розташовано діючу перукарню, магазин продовольчих товарів, касу з продажу автобусних та залізничних квитків, місця для відпочинку та очікування, холодильник з продажу морозива та санвузол) та окремо розташований металевий навіс. За визначенням, наданим у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автостанція - це споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів. На автостанціях забезпечується: прийом та відправлення автобусів і пасажирів; організація продажу квитків населенню; диспетчерське управління і регулювання руху автобусів; контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території; організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв (ст. 28 Закону України "Про автомобільний транспорт"). Відповідно ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" об'єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.
По справі №904/2923/15 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надане визначення об'єктів дорожнього сервісу не включає в себе автостанції. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить окремого визначення транспортної інфраструктури чи об'єкту транспортної інфраструктури. Проте, відповідно до визначень, наведених у ст. 1 цього Закону, інженерно-транспортна інфраструктура - це комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій. Виходячи з наведеного, транспортні споруди і комунікації є об'єктами транспортної інфраструктури. Відповідно, будівля автостанції є об'єктом транспортної інфраструктури. Будівництво автостанції здійснене на земельній ділянці, переданій в оренду для проектування та будівництва автостанції, цільове використання якої автомобільний транспорт, цільове призначення, у тому числі, - землі транспорту. Відповідно п. 120 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. №176, на території та у приміщеннях автостанції можуть бути розташовані заклади торгівлі, громадського харчування, інші заклади обслуговування громадян і перевізників за умови, що це не призводить до порушення технологічного процесу. Отже, розташування в приміщеннях будівлі автостанції інших закладів обслуговування громадян і перевізників, зокрема, перукарні та магазину продовольчих товарів, узгоджується з положеннями чинного законодавства, не впливає на статус та не може змінювати статус об'єкта в цілому як автостанції, як і функціонального призначення вказаного об'єкта. Оскільки договір про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська №72/3 від 13.04.2009р. передбачає сплату забудовником обов'язкового відповідного внеску у зв'язку з вирішенням питань щодо дозволу на проектування та будівництво автостанції, яка є об'єктом транспортної інфраструктури, ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" отримано в оренду земельну ділянку для проектування та будівництва автостанції, цільове використання якої - автомобільний транспорт, строк дії спірного договору, визначений п. 6.1 договору, не закінчився у зв'язку з неповним його виконанням, а саме, неповною сплатою обумовленого договором обов'язкового внеску, відповідно, в силу положень ст. 599 Цивільного кодексу України не є припиненими і зобов'язання за договором, а згідно п. 7 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
Враховуючи, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. по справі №904/2923/15, що набрала законної сили, внесено зміни до договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська №72/3 від 13.04.2009р. в запропонованій ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" редакції, в силу яких відповідач звільняється від сплати обов'язкового внеску у несплаченій його частині, а саме, у сумі 54 068, 52 грн., господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стосовно доводів скаржника слід також зазначити, що:
по-перше, щодо непоширення положень п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на зміни, які в подальшому були внесені до ч. 4 ст. 40 Закону та набрали чинності з 15.04.2012р., то таких обмежень не містить як вказаний Закон, так не зазначено про непоширення п. 7 Прикінцевих положень Закону і у Законі України "Про внесення зміни до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" доповнена пунктом 9;
по-друге, щодо поширення п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" про зворотну дію в часі лише на договори про пайову участь, які не відповідають щодо розміру пайового внеску п. 6 ст. 40 Закону, який встановлює граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, та про те, що Прикінцевими положеннями Закону не передбачено звільнення від сплати замовника будівництва транспортної інфраструктури по раніше укладеним договорам, то навпаки, раніше укладені договори про пайову участь підлягають приведенню у відповідність з Законом, якщо ними передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено Законом, тобто будь-якими його нормами. Відповідно, приведення раніше укладеного договору у відповідність з пунктами ч. 4 ст. 40 Закону узгоджується з положеннями п. 7 Прикінцевих положень Закону;
по-третє, щодо доводів про чинність п. 1.3 договору про розмір пайового внеску у сумі 77 240, 74 грн. та похідний характер п. 2.1, то внесення змін до п. 2.1 договору, відповідно до яких забудовник звільняється від сплати обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська у розмірі 54 068, 52 грн., не є звільненням забудовника від сплати обов'язкового внеску у повному обсязі, визначеному п. 1.3 договору, а саме у сумі 77 240, 74 грн., а є звільненням забудовника від сплати несплаченої частини обов'язкового внеску у сумі 54 068, 52 грн. за обставин фактичної оплати відповідачем обов'язкового внеску у сумі 23 172, 22 грн.
Згідно ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне замінити в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України позивача по справі Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради його правонаступником - Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради, який згідно з Положенням про Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради, затвердженим рішенням міської ради №28/8 від 18.05.2016р., є виконавчим органом Дніпропетровської міської ради і правонаступником прав та обов'язків Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради.
Керуючись ст. ст. 25, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Замінити позивача по справі №904/1652/15 Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 37454174) його правонаступником - Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 40506253).
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016р. по справі №904/1652/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя С.Г. Антонік
Суддя Л.О. Чимбар
(Повний текст постанови складений 14.07.2016р.)