"13" липня 2016 р.Справа № 916/849/16
ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів Діброви Г.І., Колоколова С.І.;
при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 20 від 13.01.2016 року;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „ОСОБА_1 залізниця” ПАТ „Українська залізниця”
на рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року
по справі № 916/849/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглересурси”, Донецька область, м. Дружківка
до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „ОСОБА_1 залізниця” ПАТ „Українська залізниця”
про стягнення 6 800,00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Донвуглересурси”, Донецька область, м. Дружківка (Далі - ТОВ „Донвуглересурси”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „ОСОБА_1 залізниця” ПАТ „Українська залізниця” (Далі - ПАТ „Українська залізниця”) 6 800,00 грн. збитків, які виникли через незбереження вантажу при перевезенні.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року, у справі №916/849/16 позовні вимоги ТОВ „Донвуглересурси” задоволені частковою. Суд стягнув з ПАТ „Українська залізниця” на користь ТОВ „Донвуглересурси” 5 040,00 грн. суми вартості нестачі вантажу та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд вказав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вартості нестачі вантажу підлягають частковому задоволенню, оскільки з урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно з п. 27 Правил видачі вантажів для вантажу у вологому стані складає 2%, нестача вантажу становить: у вагоні №67872952 - (4250 - 1100) 3150 кг, або 3,15 т., а отже вартість виявленої нестачі становить (3,15 т х 1600 грн.) = 5040 грн.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ПАТ „Українська залізниця” звернулось з апеляційною скаргою до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник вважає, що місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що відповідно до накладної відправником вантажу є ПАТ „ЦЗФ „Росія”, яке і повинно надати довідку або рахунок щодо вартості вантажу, а отже з наданих документів позивачем, неможливо встановити дійсну вартість вантажу.
Крім того, скаржник вказує на те, що позивачем не надано оригіналів залізничної накладної та комерційного акту, що є порушенням ст. 130 Статуту залізниць України.
У судовому засіданні від 13.07.2016 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розгляду справу за наявними в ній матеріалами.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Донвуглересурси” (Покупець) та ТОВ „Перша Тредінгова Компанія” (Постачальник) укладено договір поставки №7/10 (Далі - Договір).
Згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар у кількості та за ціною, вказаною у Додатках, Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, згідно з умовами цього Договору. Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його ціну, згідно з умовами цього Договору.
Згідно зі Специфікацією до Договору вартість однієї тони вугілля складає 1600 гривень з ПДВ.
Відповідно до накладної від 21.11.2015 року за №50112556 ПАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Росія”” (Вантажовідправник) зі станції відправлення Росія Регіональної філії „Донецька залізниця” ПАТ „Українська залізниця” на станцію призначення - ОСОБА_1 регіональної філії „ОСОБА_1 залізниця ПАТ „Українська залізниця” відвантажив на адресу ТОВ „Донвуглересурси” вугілля кам'яне марки ДГ (13-100) у кількості 55,0 тон у вагоні №67872952, вантаж марковано, поверхня вантажу на рівні бортів.
Згідно з вищевказаною накладною Залізниця прийняла вантаж у ПАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Росія”” на станції Росія Донецької залізниці для перевезення вантажу та зобов'язалась доставити його на станцію ОСОБА_1 залізниці - ТОВ „Донвуглересурси”.
На станції Нижнедніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 25.11.2015р. було складено комерційний акт РА №011902/982/14, згідно з яким при контрольному переважуванні вагону №67872952 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 72250 кг, тара по документу 21500 кг нетто 50750 кг, що менше вантажного документу на 4250 кг. Навантаження вугілля у вагоні нижче бортів на 20-30 см, маркування відсутнє. В технічному стані вагон справний, течі вантажу немає, при повторному переважуванні вага підтвердилась.
Через недостачу вантажу у вагоні, ТОВ "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача про стягнення 6 800,00 грн. (4250 кг х 1600 грн.).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. за № 457, зі змінами, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За умовами ч.1 ст. 12 Закону України „Про залізничний транспорт” залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Положеннями ст. 23 Закону України „Про залізничний транспорт” та ст. 110 Статуту залізниць України визначено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст.306 Госпожарського кодексу України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27, ст.31 Статуту та пункту 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантажені вантажів, які містять дрібні фракції,- усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів , а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник. З метою забезпечення збереженості вантажу у вагонах відкрито типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Циівльного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, з додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу, і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Статтею 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується з пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
За змістом ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних у матеріалах справи накладної від 21.11.2015 року за №50112556 та комерційного акту РА №011902/982/14, згідно якого вбачається недостача вантажу на 4250 кг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються належними та допустимими доказами.
Крім того, є вірними посилання місцевого господарського суду на п.27 Правил видачі вантажів, згідно з яким, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2%, а отже нестача вантажу становить: у вагоні №67872952 - (4250 - 1100) 3150 кг, або 3,15 т.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно позовні вимоги задоволені частково, вірно визначено вартість нестачі в сумі 5 040,00 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта щодо неможливості встановити дійсну вартість вантажу, оскільки в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія Специфікації №2/1 від 19.11.2015 року до Договору поставки №7/10 від 30.10.2015 року, яка підписана сторонами Договору та скріплена печатками підприємств, в якій чітко визначено ціну однієї тони вантажу, яка співпадає з вартістю, зазначеною в довідці ТОВ „Донвуглересурси” (а.с. 15, 18).
Крім того, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що позивачем, в порушенням ст. 130 Статуту залізниць України, не надано суду оригіналів залізничної накладної та комерційного акту, оскільки це спростовується наявними в матеріалах справи оригіналами вказаних документів (а.с. 35 - 36).
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „ОСОБА_1 залізниця” ПАТ „Українська залізниця” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року по даній справі залишається без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-105; Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „ОСОБА_1 залізниця” ПАТ „Українська залізниця” на рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року у справі № 916/849/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року у справі № 916/849/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
ОСОБА_3