79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.07.2016р. Справа № 914/1300/16
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект», м. Ужгород;
до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів;
про:стягнення 276000,00 грн. боргу, 17664,00 грн. пені Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 18.05.2016р.).
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
16.05.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» (надалі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - Відповідач) про стягнення 276000,00 грн. боргу, 17664,00 грн. пені.
Ухвалою суду від 17.05.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 30.05.2016р. Ухвалою від 30.05.2016р. суд відклав розгляд справи на 22.06.2016р. В судовому засіданні 22.06.2016р. суд оголосив перерву до 11.07.2016р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання вих. №173 від 01.07.2016р. з додатком, яким просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу у зв'язку з її сплатою відповідачем, натомість позовні вимоги про стягнення з відповідача 17664,00 грн. просить задоволити. Як вбачається з позовної заяви, звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що 23.11.2015р. між ним та ДГТО «Львівська залізниця» (правонаступником якого являється Регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця») укладено договір №ЛІЕ-152922/НЮ, на виконання якого позивачем були виконані для відповідача будівельні роботи на суму 276000,00 грн. За умовами договору відповідач зобов'язувався оплатити роботи протягом 30 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності належним чином оформлених та підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт. Проте всупереч положенням договору, роботи відповідачем оплачені не були, що зокрема, стало підставою для звернення ТОВ «Закарпатенергокомплект» до суду з позовом про стягнення з відповідача 276000,00 грн. боргу та 17664,00 грн. пені. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, з яких: 4404,96 грн. судовий збір, 2800,00 грн. витрати на послуги адвоката.
Разом з тим, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, позивач просить припинити провадження в цій частині, а вимогу про стягнення пені задоволити повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, проти клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу не заперечив, натомість у стягненні 17664,00 грн. пені просив суд відмовити, а у випадку, якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість вказаної вимоги, в порядку ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 75% та відстрочити виконання рішення терміном на 2 місяці, оскільки станом на 01.01.2016р., залишок за фінансовими зобов'язаннями ПАТ «Українська залізниця» склав 42,1 млрд. грн.
Розглянувши раніше подане позивачем клопотання про об'єднання в одне провадження справи №914/1300/16 та справи №914/1322/16, суд ухвалив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, виходячи з такого.
Частиною 1 ст. 58 ГПК України передбачено, що суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Як зазначив ВГС України в п. 19 Інформаційного листа від 29.09.2009р. №01-08/530, передбачене частиною другою статті 58 ГПК об'єднання кількох однорідних справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу ставиться законом у залежність від того, чи здійснюється розгляд відповідних справ одним і тим же суддею господарського суду.
Оскільки справа №914/1322/16 перебуває в провадженні іншого судді господарського суду Львівської області та до того ж на підставі ухвали від 03.06.2016р. була передана за підсудністю до господарського суду м. Києва, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.11.2015р. між позивачем та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» укладено Договір №ЛІЕ-152922/НЮ (надалі - Договір).
Як встановлено господарським судом, 25.06.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», згідно п. 1 якої вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
До переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (додаток 1) віднесено ДТГО «Львівська залізниця», код ЄДРПОУ 01059900.
Постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015р. затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця», пунктом 2 якого визначено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Таким чином, ДТГО «Львівська залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у ПАТ «Українська залізниця», яке в свою чергу являється правонаступником майна, усіх прав та обов'язків ДТГО «Львівська залізниця».
Правовий статус та предмет діяльності Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» врегульовано відповідним Положенням, що затв. рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 16.11.2015р., протокол №5.
За змістом п. 2.1., 2.8. вказаного Положення, філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія має право від імені товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності, крім іншого, виступати позивачем, в т. ч. цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі (без виключень), з правом підпису усіх процесуальних документів у межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами Філії, представляти інтереси в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, відносинах з державними і приватними нотаріусами, підприємствами, установами, організаціями будь-якого типу та організаційно-правової форми, фізичними особами, а також у судах в межах своїх повноважень, передбачених статутом Товариства та Положенням.
Таким чином, на підставі наведеного господарським судом встановлено, що ДТГО «Львівська залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у ПАТ «Українська залізниця», яке в свою чергу являється правонаступником майна, усіх прав та обов'язків ДТГО «Львівська залізниця».
За умовами п. 1.1 Договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у встановлений строк заміну трансформаторів струму ТФЗМ-35 та трансформаторів напруги ЗНОМ-35 на ВРП-35 на тяговій підстанції Мукачево, а замовник зобов'язаний після затвердження Акту здачі-приймання робіт, прийняти надані роботи і оплатити підряднику їх вартість відповідно до умов цього договору.
Виконані роботи приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідного акту здачі-приймання робіт (КБ-2), який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника (п. 7.1. Договору).
Наявний в матеріалах справи Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати* за грудень 2015р. свідчать про те, що 30.12.2015р. будівельні роботи за Договором на суму 276000,00 грн. були виконані підрядником та прийняті замовником.
Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 30 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності належним чином оформлених та підписаних сторонами Актів здачі-приймання робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №27 від 30.12.2015р. (щодо будівельних робіт за Договором на суму 276000,00 грн.) зареєстрована в органах ДПІ 14.01.2016р., що підтверджується відповідною квитанцією №1 від вказаної дати. Враховуючи наведене, розрахунок за виконані роботи відповідач повинен був здійснити по 13.02.2016р. включно.
Оскільки у встановлений Договором строк, роботи зі сторони замовника оплачені не були, ТОВ «Закарпатенергокомплект» 03.03.2016р. звернулося до Регіональної філії «Львівська залізниця» з претензією, якою вимагало сплатити заборгованість в місячний термін з моменту отримання претензії. У зв'язку з тим, що зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як зазначив Пленум ВГС України в п. 4 Постанови від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи те, основна сума боргу була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі (про що свідчить платіжне доручення №466 від 21.06.2016р.), суд прийшов до висновку, що провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а позовна вимога про стягнення з відповідача пені є такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Положеннями ч. 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способом її визначення.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Беручи до уваги те, що податкова накладна №27 від 30.12.2015р. була зареєстрована в органах ДПІ 14.01.2016р., розрахунок за виконані позивачем роботи відповідач повинен був здійснити по 13.02.2016р. включно.
За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідач у строк визначений п. 4.2. Договору кошти за виконані роботи не сплатив, він вважається таким, що прострочив.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пункті 8.2. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного розрахунку за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожну прострочену добу затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Здійснивши перерахунок пені суд зазначає, що така обрахована позивачем вірно, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує розміру пені, вирахуваної виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, а тому пеня підлягає стягненню з відповідача повністю, в розмірі 17664,00 грн.
У задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 75% та відстрочки виконання судового рішення терміном на 2 місяці, суд відмовляє, з огляду на таке.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як зазначив Пленум ВГС України в пп. 3.17.4. п. 3.17. Постанови від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З наведеного вбачається, що зазначені норми дають суду право на зменшення неустойки в залежності від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Слід також враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Враховуючи те, що розмір пені, котра підлягає стягненню з відповідача є невеликою в порівнянні з основним боргом та складає 17664,00 грн., не перевищує суми основного боргу (який сплачено боржником у повному обсязі), відповідачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б свідчили про його тяжкий фінансовий стан, за існування якого стягнення пені спричинить негативні наслідки фінансового характеру для товариства, суд не вбачає підстав для висновку про наявність виняткового випадку для того, аби скористатись наданими йому п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України правами на зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення.
З приводу стягнення 2800,00 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ч. 3 ст. 48 ГПК України).
Як зазначив Пленум ВГС України в п. 6.3. Постанови від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування витрат позивачів пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Факт понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджуються наявним в матеріалах справи договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 25.02.2016р., укладеним з ФОП (адвокатом) ОСОБА_2, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, актом наданих послуг №02-04/16 від 18.04.2016р., платіжним дорученням на суму 2800,00 грн.
Відповідно до положень п. 6.5. згаданої Постанови вирішуючи питання про розподіл інших судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи такі фактори, як предмет даного спору - стягнення заборгованості, невелику складність спору, припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, суд прийшов до висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача в розмірі 2500,00 грн.
Згідно положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви про стягнення з відповідача боргу та пені позивачем сплачено 4404,97 грн. судового збору, згідно платіжного доручення № 6118 від 05.05.2016р.
Беручи до уваги те, що провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу було припинено зв'язку з відсутністю предмета спору суд зазначає, що позивачу підлягає поверненню з державного бюджету України 4139,79 грн.
Суд звертає увагу позивача, що після набрання ухвалою законної сили, він вправі звернутися з відповідною заявою до господарського суду Львівської області та повернути вказану суму судового збору.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 265,18 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергокомплект» (88000, м. Ужгород, вул. Міксата, 15; код ЄДРПОУ 32145442) 17664,00 грн. пені, 2500,00 грн. витрат на правову допомогу та 265,18 грн. судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення з ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» 276000,00 грн. - припинити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2016 р.
Суддя Крупник Р.В.