79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.07.2016р. Справа№ 910/7053/16
Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”, м.Львів
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
про тлумачення умов договору
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 28.12.2015р.);
від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність№14-127 від 13.05.2014р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 акціонерним товариством “ДТЕК Західенерго” до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про тлумачення умов договору. Зокрема позивач у позовній заяві просить винести рішення про тлумачення пункту 6.1. договору №3-1-2014/062-ПТ-ПР від 23.12.2014р., укладеного між ПАТ «ДТЕК «Західенерго» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо його змісту, а саме чи встановлено цим пунктом строк оплати товару у випадку його постачання без отримання попередньої оплати.
Ухвалою суду від 10.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.05.2016р. Ухвалою суду від 31.05.2016р. розгляд справи відкладено на 14.06.2016р. в судовому засіданні 14.06.2016р. оголошено перерву до 05.07.2016р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у поданому відзиві (вх.№24634/16 від 14.06.2016р.) на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд,-
встановив:
23.12.2014р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством “ДТЕК Західенерго” (Покупець) було укладено договір №3-1-2014/062-ПТ-ПР купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.
Згідно із п.6.1. договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплати в розмірі по 35% (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як зазначає позивач, 19.11.2015р. на його адресу надійшла позовна заява №14/2-1450 від 13.11.2015р. про сплату боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних. Відповідно до вказаної позовної заяви ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вимагає оплатити суму у розмірі 12 721 027,39 грн., посилаючись на умови договору.
При цьому позивач зазначає, що позовні вимоги, викладені у вищезазначеній позовній заяві мотивовані тим, що у відповідності до умов договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач посилається на те, що умовами укладеного між сторонами договору встановлено порядок розрахунків, відповідно до якого покупець проводить оплату в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу та 35% (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач стверджує, що умовами договору не передбачено конкретний строк розрахунків у разі постачання природного газу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» без отримання попередньої оплати.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що між сторонами виник спір щодо неоднозначного тлумачення умов договору, а тому Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Західенерго” звернулось до господарського суду Львівської області та просить винести рішення про тлумачення пункту 6.1. договору №3-1-2014/062-ПТ-ПР від 23.12.2014р., укладеного між ПАТ «ДТЕК «Західенерго» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо його змісту, а саме чи встановлено цим пунктом строк оплати товару у випадку його постачання без отримання попередньої оплати.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.12.2014р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством “ДТЕК Західенерго” (Покупець) було укладено договір №3-1-2014/062-ПТ-ПР купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Згідно із п.6.1. договору оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплати в розмірі по 35% (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом.
Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору.
Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Згідно п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 роках від 11.04.2005р. № 01-8/344 Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно до якої тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.
Дослідивши умови п.6.1 договору, суд вважає, що в ньому відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з'ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України, оскільки, в ньому чітко встановлено: «остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу», а в абзаці першому п.6.1. договору передбачено порядок сплати вартості запланованих місячних обсягів.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки у задоволенні позову слід відмовити, то керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 11.07.2016р.
Суддя Петрашко М.М.