11 липня 2016 р. Справа № 903/152/16
за позовом приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Мустанг Транс”
про стягнення 233224грн. 78коп. страхового відшкодування в порядку регресу
Головуюча суддя: Сур'як О.Г.
судді: Бондарєв С.В.
ОСОБА_1
Представники :
від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №26 від 01.01.2016р.
від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю №4 від 16.05.2016р.
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.
В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач - ПрАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ТОВ “Мустанг Транс” 233224,78грн. страхового відшкодування в порядку регресу згідно договору добровільного страхування наземного транспорту від 17.05.2013р. №580566631.13.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 17.05.2013р. №580566631.13, укладеного між ПрАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” та ТОВ “Європа-Транс ЛТД”, у зв'язку із настанням страхового випадку було виплачено страхове відшкодування у розмірі 283224,78грн.
Відповідно до довідок ДАІ про ДТП та постанови ОСОБА_3 - Волинського міського суду Волинської області від 09 липня 2013 року ДТП мала місце з вини водія ОСОБА_4
ДТП визнано страховою подією, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля, було складено звіт № 170 від 04 червня 2013 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля НОМЕР_1 складає 210 392, 64 коп.
За умовами договору страхування, страхова компанія відшкодовує фактичну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тому, на підставі калькуляції № 79896 від 10 червня 2013 p., відповідно до страхового акту № 100888 від 18 липня 2013 р. було сплачено страхове відшкодування в розмірі 283 224 грн. 78 коп., що підтверджується актом взаємозаліку (узгодження) виплат страхового відшкодування і страхових платежів № 580566631.13-1 від 13 серпня 2013 року.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована в ПрАТ СК “ПЗУ Україна” за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0434891.
Полісом № АС/0434891 встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза в розмірі 0,00 грн.
Автомобіль марки “DAF”, д/н НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_4 знаходився у володінні та користуванні ТОВ “Мустанг Транс”, а водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ “Мустанг Транс” та виконував їх відповідно, що вбачається з матеріалів справи.
Враховуючи те, що розмір заподіяних збитків, перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом № АС/0434891, то відповідно до ст. 1194 ЦК України на відповідача покладається обов'язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди 283 224,78грн. та страховим відшкодуванням 50 000 грн., що складає суму в розмірі 233 224,78грн.
В обґрунтування правових підстав для задоволення позову, позивач посилається на ст.ст. 993, 1172, 1166, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 12, 22, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників земних транспортних засобів».
Відповідач у запереченні до позовної заяви (вх..№01-54/3587/16 від 18.04.2016р.) просить відмовити у позові з огляду на те, що у діях водія ТОВ «Мустанг Транс» є склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП та ч. 1 ст.139 КУпАП, тому перенесення цивільно-правової відповідальності на ТзОВ «Мустанг Транс» є незаконним, адже у діях вчинених роботодавцем немає складу адміністративного правопорушення.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Особи, винними діями яких завдано шкоди майну, яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо таким особам не було завдано шкоди цим джерелом, відповідають за завдану шкоду на підставі статті 1166 ЦК.
Відповіднодо ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виключення з загального правила, щодо визначення особи, яка повинна відшкодовувати шкоду, містяться у ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, і лише винна особа має відповідати за свої діяння.
Оскільки шкода заподіяна внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, то до цих взаємовідносин сторін підлягають застосуванню положення ст. 1188 ЦК України. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Представник відповідача в судовому засіданні та у поясненні (вх..№01-54/6217/16 від 11.07.2016р.) вказує, що в момент дорожньо-транспортної пригоди ТОВ ОСОБА_5» не володіло автомобілем «DAF» на відповідній правовій підставі, а саме водій ОСОБА_4 володів цим автомобілем, оскільки використовував його у власних інтересах, то товариство не може нести відповідальність на підставі ст.1187 ЦК України. Також в момент дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 не виконував трудові обов'язки, не діяв в інтересах відповідача, тому за шкоду заподіяну ОСОБА_4 товариство також не може відповідати як роботодавець. Позивач не представив суду належних і допустимих доказів про проведення ним виплати за договором страхування на користь ТОВ «Європа-Транс ЛТД» в сумі 233224,78 грн. Акт взаємозаліку від 13.08.2013 року. не може свідчити про проведення взаємозаліку, оскільки суперечить чинному законодавству. Відповідно до приписів ч.1 ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. В акті взаємозаліку вказано, що позивач і ТОВ «Європа-Транс ЛТД» зарахували в рахунок сплати останнім страхової премії в сумі 291475,17 грн. зобов'язання по сплаті страхового відшкодування в сумі 291 475,17 грн., хоча по страховому акту підлягало до виплати лише 283 224,78 грн..
Як слідує із додатку до договору страхування, страхова премія підлягала сплаті на користь позивача в сумі 108 000 грн. щомісяця. І з початку дії договору було сплачено 216000 грн. страхової премії. Тобто у ТОВ «Європа-Транс ЛТД» не було заборгованості по сплаті страхової премії. Строк сплати інших місячних платежів страхової премії не настав. Відтак на 13.08.2016 року з боку ТОВ «Європа-Транс ЛТД» було відсутнє зобов'язання по сплаті страхової премії строк виконання якого настав. Отже були відсутні передбачені законодавством підстави для зарахування зустрічних вимог. Тобто акт взаємозаліку від 13.08.2016 року суперечить чинному законодавству і не може свідчить про проведення позивачем виплати страхової суми на користь ТОВ «Європа-Транс ЛТД». Тому позивач не набув права регресної вимоги до особи відповідальної за заподіяння шкоди.
Представники позивача в судових засіданнях підтримали позовні вимоги та надали суду додаткові докази та пояснення до позову.
Також, 05.07.2016р. на адресу суду від позивача надійшло пояснення (вх.№01-54/6008/16) на заперечення відповідача, в якому позивач вказує, що питання часткового відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» завданої шкоди в розмірі 50 000 гри, не відносяться до предмету розгляду даної справи, а стосуються відносин, що склалися між страховими компаніями. Ліміт, який передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС70434891 в розмірі 50 000 гри. було вирахувано з заявленої суми та не відноситься до предмету спору по даній справі. При цьому додає розгорнутий розрахунок по акту взаємозаліку від 13.08.2013р. по договору №580566631.13
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
28 травня 2013 року на 446 км автодороги М-07, автомобілем НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода. В результаті даної ДТП, застрахований ПАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” автомобіль НОМЕР_5 (договір страхування № 580566631.13), що належить ТОВ «Європа - ОСОБА_5 ЛТД» під керуванням водія ОСОБА_6, отримав механічні пошкодження.
Відповідно до довідок ДАІ про ДТП та постанови ОСОБА_4 - Волинського міського суду Волинської області від 09 липня 2013 року ДТП мала місце з вини водія ОСОБА_4
ДТП визнано страховою подією, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.
Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля, експертом-оцінювачем ОСОБА_7 проведено ремонтну калькуляцію №170 від 26.07.2013р. та складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №170, дата складання висновку: 26.07.2013р., дата оцінки: 04.06.2013р.
Згідно калькуляції та висновку експерта вартість відновлювального ремонту КТЗ без ПДВ складає 300487,85грн., з ПДВ - 360585,42грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу складає 210392,64грн.
За умовами договору страхування, страхова компанія відшкодовує фактичну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.
Згідно калькуляції/заключення №79896 від 10.06.2013р. вартість відновлювального ремонту без ПДВ складає 296520,78грн.
Згідно п.1 договору добровільного страхування №580566631.13 від 17.05.2013р. відшкодування за страховим випадком визначається в межах страхової суми з урахуванням франшизи при пошкодженні, втраті або повній загибелі ТЗ внаслідок страхових випадків. Знос на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході ремонту (відновлення) ТЗ не враховується.
На підставі калькуляції № 79896 від 10 червня 2013 p., відповідно до страхового акту № 100888 від 18 липня 2013 р. було сплачено страхове відшкодування в розмірі 283 224 грн. 78 коп., що підтверджується актом взаємозаліку (узгодження) виплат страхового відшкодування і страхових платежів № 580566631.13-1 від 13 серпня 2013 року (пояснення та розрахунок суми відшкодування в розмірі 283224,78грн. додається).
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто в зв'язку з одержанням Страхувальником від позивача страхового відшкодування за договором майнового страхування, право вимоги Страхувальника до винної особи, перейшло до позивача.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, позивач має законні підстави отримати суму понесених витрат на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, яка була завдана в результаті ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_4
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями и бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі собою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1187 Цивільного Кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_4, на момент ДТП була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0434891.
Полісом № АС/0434891 встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, задіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза в розмірі 0,00 грн.
Автомобіль марки «DAF», д/н НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_4 знаходився у володінні та користуванні ТОВ «Мустанг Транс», а водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Мустанг Транс», що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) відносин.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Розмір заподіяних збитків, перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом № АС/0434891, то відповідно до ст. 1194 ЦК України на ТОВ ОСОБА_5» покладається обов'язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди - 283 224 грн. 78 коп. та страховим відшкодуванням 50 000 грн., що становить 233 224 грн. 78 коп. (296520,78грн. вартості відновлювального ремонту - 13296грн. франшизи - 50000грн. ліміту відповідальності).
Посилання відповідача на те, що у діях водія ТОВ «Мустанг Транс» є склад адміністративних правопорушень передбачених ст.124 КУпАП та ч. 1 ст.139 КУпАП, а тому перенесення цивільно-правової відповідальності на ТОВ «Мустанг Транс» є незаконним, адже у діях вчинених роботодавцем немає складу адміністративного правопорушення, не заслуговує на увагу суду з огляду на наступне.
Чинним законодавством встановлено чітку відповідь на питання, хто несе матеріальну відповідальність за водія під час виконання ним трудових обов'язків.
Стаття 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) відносин.
Також, за загальним правилом ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Отже, якщо автомобіль потрапив у ДТП і пошкодив майно чи здоров'я інших осіб, то відповідальність за шкоду, завдану діями водія - найманого працівника під час виконання ним трудових обов'язків, несе його роботодавець та власник автомобіля.
Представник відповідача зазначає, що водій ОСОБА_4 самовільно, без дозволу роботодавця взяв автомобіль НОМЕР_4 та поїхав у власних справах.
З письмових пояснень водія ОСОБА_4, які були відібрані у нього працівниками міліції після ДТП вбачається, що, як зазначає водій ОСОБА_4, він приблизно о 22:20 виїхав автомобілем DAF з СМАП м. Ковель. Рухався в напрямку кордону Ягодин. Від'їхавши КМЗ, від СМАП в'їжджаючи на висячий міст втратив керування і виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем, який рухався на зустріч, після чого з'їхав в кювет. Автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факт самовільного, без дозволу, виїзду водія ТОВ «Мустанг Транс» ОСОБА_4, автомобілем НОМЕР_4 у власних справах.
З наданих суду наказів ТОВ «Мустанг Транс» від 01.04.2013р. про прийняття на роботу ОСОБА_4, від 05.06.2013р. про притягнення водія ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та від 31.12.2014р. про звільнення з роботи ОСОБА_4 з посади водія за згодою сторін слідує, що водія ОСОБА_4 було звільнено не за самовільний виїзд, а за згодою сторін.
Отже, посилання відповідача на те, що ДТП сталося не при виконанні їх працівником службових обов'язків не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем не надано суду доказів неправомірного заволодіння та використання ОСОБА_4 транспортного засобу, що належить товариству.
Щодо застосування коефіцієнту фізичного зносу, який розрахований в звіті №170, до калькуляції №79896 від 10.06.2013 p., слід зазначити, що договором № 580566631.13 добровільного страхування наземного транспорту передбачено: «Знос на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході ремонту (відновлення) ТЗ не враховується» при виплаті страхового відшкодування за страховим випадком. Тобто, позивачем була відшкодована вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно калькуляції №79896 від 10.06.2013 р. з вирахуванням суми франшизи.
Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати наступним умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). В той же час правило однорідності вимог не стосується підстави виникнення такої вимоги, у зв'язку з чим допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних договорів;
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
При відображенні зарахування зустрічних однорідних вимог у бухгалтерському обліку слід розуміти, що змістом господарської операції є зарахування власної кредиторської заборгованості підприємства перед контрагентом у рахунок його дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Також, договором страхування № 580566631.13 не передбачено заборони або неможливості виплати страхового відшкодування в рахунок сплати страхової премії, натомість він містить умови щодо переліку документів, що підтверджують настання страхового випадку та визначення розміру відповідного страхового відшкодування. Несплата Страхувальником страхової премії в повному обсязі у зазначений у цьому Договорі строк не є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування (п. 6.12.)
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 601, 993, 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мустанг Транс” (44731, Волинська обл.., Володимир-Волинський район, м.Устилуг, вул..Гагаріна, 14, код ЄДРПОУ 37236434) на користь приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (01054, м.Київ, вул..Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602) 233224грн.78коп. страхового відшкодування, а також 3498грн.37коп. витрат по сплаті судового збору.
Повний текст рішення складено
14.07.2016
Головуюча суддя О. Г. Сур'як
судді С.В.Бондарєв
ОСОБА_1