копія
29 квітня 2016 р. Справа № 804/1334/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авторемпобутбуд» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
04.03.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Авторемпобутбуд» з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001542204 від 18.09.2015 року та №0001552204 від 18.09.2015 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Авторемпобутбуд» (далі - ТОВ «Авторемпобутбуд») зазначило, що за результатами проведеної перевірки податковим органом були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 року №0001542204 та №0001552204. Адже в ході перевірки податковий орган зробив безпідставні висновки щодо нереальності проведених господарських операцій із контрагентом ТОВ «Вектор Арт» за грудень 2014 року. За твердженнями позивача, органи державної податкової служби не мають повноважень щодо нагляду за дотриманням цивільного та господарського законодавства, не уповноважені спотворено тлумачити закони на свою користь, а отже і висновки щодо порушення норм цивільного та господарського законодавства України, Закону України «Про підтвердження відомостей» є неправомірними та такими, що здійснені з перевищенням повноважень. З огляду на це, винесені податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача під час судового засідання пояснив обставини справи таким чином, як про це зазначено вище та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти заявленого адміністративного позову у повному обсязі та зазначив, що встановлені в ході проведеної перевірки порушення вимог податкового законодавства є правомірними та відповідають дійсності. Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Авторемпобутбуд» отримало від контрагентів паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають реальним обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути відображені в бухгалтерському, податковому обліку. А винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення об'єктивно та правомірно відображають нараховані суми грошового зобов'язання та штрафних санкцій, тому скасуванню не підлягають.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цього адміністративного позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 17.08.2015 року по 21.08.2015 року податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Авторемпобутбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вектор Арт» за грудень 2014 року.
Перевірку було проведено на підставі наказу від 17.08.2015 року №245 та направлення від 17.08.2015 року №226/22-04, згідно абз. 1, 4, 5 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та на підставі постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 18.06.2015 року «Про призначення перевірки». Копію наказу від 17.08.2015 року №245 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авторемпобутбуд» було особисто вручено головному бухгалтеру товариства - 17.08.2015 року.
Хід та результати проведеної перевірки зафіксовані податковим органом в акті перевірки від 31.08.2015 року №136/22-04/24235788.
Проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою товариства були зроблені такі висновки, а саме: встановлені порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму - 22500,00грн., в тому числі за 2014 рік на суму - 22500,00грн.; п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість (ПДВ) за грудень 2014 року на 25000,00грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 року за №0001552204 та №0001542204, якими збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 25000,00грн., нараховані штрафні санкції у розмірі - 6250,00грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 22500,00грн., нараховані штрафні санкції у розмірі - 5625,00грн. відповідно.
Не погодившись із такими висновками та рішеннями відповідача, ТОВ «Авторемпобутбуд» звернулось до суду із цим адміністративним позовом, оскаржуючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 18.09.2015 року за №0001552204 та №0001542204. При цьому, будь-яких зауважень чи посилань щодо порушення порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивач суду не зазначив.
Так, згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в рядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.
Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
За положеннями п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в країні» від 16.07.1999 року № 996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.
За ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вищий адміністративний суд України листом «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та листом «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у зв'язку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.
Відповідно до п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача), зокрема у паперовому вигляді.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та для обліку виконаної роботи.
Розділом 1 «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 визначено, що дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.
Товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Типові форми єдиної первинної транспортної документації затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України №488/346 від 29 грудня 1995 року і введені в дію з 1 січня 1996 року.
Згідно розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі по тексту - Правила перевезень).
Товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких і здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Згідно пп.11.1 - 11.4 п.11 Правил перевезень основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Відповідно до абз.2 п.14.4 розділу 14 «Розрахунки за перевезення» Правил перевезень рахунок за виконані перевезення виписують на підставі належним чином оформлених шляхових листів і ТТН (до рахунка додаються ТТН), а при використанні автомобілів, робота яких оплачується виходячи з часу роботи у замовника, - лише на підставі шляхових листів.
Згідно відомостей з акту в ході перевірки податковий орган використав наступні документи: декларації з ПДВ за перевіряємий період, реєстри накладних та отриманих податкових накладних, договори про надання послуг, рахунки, податкові накладні, акти здачі-прийняття наданих послуг, оборотно-сальдові відомості по рахунках, банківські виписки, платіжні документи, інші документи, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи: АІС «Податковий блок».
У грудні 2014 року ТОВ «Авторемпобутбуд» взаємодіяв з ТОВ «Вектор Арт», а саме: між ТОВ «Авторемпобутбуд» (замовник) та ТОВ «Вектор Арт» (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 18.11.2014 року №18/11-01, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати у листопаді - грудні 2014 року замовникові послуги із навантаження будівельного сміття з місць знесення будівель по вул. Талахіна, вул. Більшовицькій, вул. Островського у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, з метою його подальшого вивезення до місць захоронення, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги. Під навантаженням будівельного сміття за договором малось на увазі звільнення від нього території. При цьому, виконавець гарантував замовникові надання послуг, якість яких відповідає вимогам чинного законодавства, послуги означені в договорі надавались виконавцем на підставі заявки, що подається замовником засобами телефонного зв'язку або в усній формі, тільки після належної підготовки технічних засобів та працівників. Вартість послуг із навантаження будівельного сміття за 1 кубічний метр (за домовленістю сторін) складає - 75,00грн., в т.ч. ПДВ - 12,50грн., строк дії договору - 31.12.2014 року.
На підтвердження здійснення вищевказаного договору позивачем надані суду такі документи: копії договору про надання послуг, актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних, рахунків.
Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що суми ПДВ за наданими податковими накладеними на загальну суму - 25000,00грн. було включено до податкового кредиту ТОВ «Авторемпобутбуд» за грудень 2014 року, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та включено до декларації з ПДВ за грудень 2014 року. А отримані послуги були відображені у бухгалтерському обліку товариства на кореспондуючих рахунках 23 «Виробництво» та 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за Дт та Кт відповідно: Дт 23 «Виробництво» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на загальну суму - 125000,00грн., Дт 641 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на загальну суму - 25000,00грн., Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» Кт 791 «Результати операційної діяльності» на загальну суму - 125000,00грн. Вартість придбаних послуг у повному обсязі віднесено товариством до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у рядку 05 «Витрати операційної діяльності» декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2014 року в сумі - 125000,00грн. Розрахунки між контрагентами за договором проводились в безготівковій формі.
ТОВ «Авторемпобутбуд» були перераховані грошові кошти згідно платіжного доручення від 22.12.2014 року №2059 на суму - 150000,00грн.
З урахуванням положень п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідач прийшов до висновку, що всі податкові накладні були виписані ТОВ «Вектор Арт» на користь ТОВ «Авторемпобутбуд» з сумою ПДВ менше ніж 10000,00грн. з метою приховування номенклатури поставлених товарів (послуг).
Крім того, згідно інформаційних баз даних податкової інспекції ТОВ «Вектор Арт» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Чернігові, стан платника податків 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Відповідно до довідки 1-ДФ в 3 кварталі 2014 року на підприємстві працювало в штаті 5 осіб, а за 4 квартал 2014 року така довідка до податкового органу не подавалась. Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (Баланс) за 2013 рік, станом на 01.04.2014 року основні засоби на підприємстві були відсутні, а за 2014 рік такий звіт взагалі не подавався. В матеріалах справи міститься копія зазначеного фінансового звіту.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що основним постачальником ТОВ «Вектор Арт» є ТОВ «Абсолют», який знаходиться на обліку у Бердянській об'єднаній державній податковій інспекції, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, стан платника податків - 7, у зв'язку із чим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, свідоцтво платника ПДВ від 01.12.2014 року №200194216 анульовано 07.05.2015 року, довідка 1-ДФ та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (Баланс) до податкового органу не подавались.
Аналізом зареєстрованих податкових накладних у АС «Єдиний реєстр податкових накладних» податкова інспекція встановила відсутність зареєстрованих податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників. Тому, відповідач прийшов до висновку, що всі податкові накладні виписано на суму ПДВ менше ніж 10000,00грн. з метою приховування номенклатури поставлених товарів (послуг).
Відповідно до складених документів субпідрядником було проведено визначений перелік робіт, для виконання яких необхідна достатня чисельність кваліфікованих працівників та основні засоби (машини, механізми). Крім того, контрагент за договором ТОВ «Вектор Арт» (м. Чернігів) знаходиться на значній віддаленості від об'єктів, на яких здійснювались роботи з навантаження будівельного сміття (м. Кривий Ріг). У свою чергу ТОВ «Авторемпобутбуд» не підтверджувало витрати на проїзд, проживання, відрядження та інше, що пов'язане з використанням трудових ресурсів іншого регіону, не надано документів щодо проходження перед початком виконання робіт працівниками ТОВ «Вектор Арт» інструктажів з питань охорони праці. Водночас було з'ясовано, що за відомостями з Єдиного державного реєстру директором ТОВ «Вектор Арт» у перевіряємому періоді значиться ОСОБА_6, який і підписував всі первинні документи товариства. Однак, згідно отриманої постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 18.06.2015 року співробітниками оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Чернігові отримані письмові пояснення від ОСОБА_6, який повідомив, що на прохання знайомого погодився бути керівником ТОВ «Вектор Арт» за винагороду, але не здійснював фінансово-господарську діяльність товариства.
З урахуванням цих обставин, відповідач прийшов до висновку щодо нереальності проведених господарських операцій за укладеним договором на надання послуг.
Так, в ході судового засідання судом були досліджені наявні в матеріалах справи письмові докази, а саме: копії фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, податкового розрахунку, договорів на виконання робіт, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.
Представник позивача не пояснив суду причин укладення договору для виконання послуг з навантаження будівельного сміття у м. Кривому Розі Дніпропетровської області з ТОВ «Вектор Арт» (виконавець за договором), яке за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.09.2015 року знаходиться у м. Чернігові, а під час укладення договору від 08.12.2014 року перебувало у м. Миколаєві, коли ТОВ «Авторемпобутбуд» (замовник) - у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Крім того, згідно вказаної вище постанови слідчого у СВ ЧМВ УМВС в Чернігівській області перебувають матеріали кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва з боку громадянина ОСОБА_6 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. В той же час ОСОБА_6 значиться керівником ТОВ «Вектор Арт», що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру.
Отже, під час судового розгляду справи твердження податкового органу знайшли своє підтвердження та ці факти на підтвердження нереальності проведеної господарської операції суд приймає до уваги.
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку та інші документи.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку у будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску).
Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Тому, твердження позивача про недоведеність спрямованості його умислу на вчинення дій, що не мають юридичних наслідків, суд не приймає до уваги. Податкова звітність має формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які для надання їм юридичної сили повинні бути складеними за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, відповідати формі, встановленій законом.
Слід також наголосити на тому, що судовою практикою (ухвали ВАСУ від 12.02.2014 року по справі №К/9991/48350/12, №К/9991/48339/12, №К/9991/54260/12, ухвали ВАСУ від 26.03.2014 року по справі №К/9991/26540/11, №К/9991/28864/11) вироблено правову позицію, за якою при вирішенні аналогічних спорів необхідно з'ясовувати обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.
Згідно положень ст.ст.69, 70, 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, на порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Авторемпобутбуд» за рахунок не підтвердження реальності здійснення операції придбання послуг у ТОВ «Вектор Арт» завищило суму податкового кредиту в грудні 2014 року в розмірі - 25000,00грн.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає винесені податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, тому у задоволенні цього адміністративного позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає таке.
Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст.87, ст.94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складений 04 травня 2016 року.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 04 травня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1