Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 липня 2016 р. Справа № 805/1664/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 53901,12 грн., стягнення суми у розмірі 6737,64 грн. в якості матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, стягнення грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, у розмірі 13475,28 грн., стягнення компенсації за невикористану відпустку, зобов'язання нарахувати суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку і стягнення цієї суми, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 53901,12 грн., стягнення суми у розмірі 6737,64 грн. в якості матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, стягнення грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, у розмірі 13475,28 грн., зобов'язання нарахувати суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку і стягнення цієї суми.
До початку судового розгляду справи по суті позивачем до суду надано уточнений адміністративний позов, в якому позивач просив:
- стягнути з відповідача одноразову грошову допомоги у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 53901,12 грн.;
- стягнути з відповідача суму у розмірі 6737,64 грн., яка є матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань, передбаченою п. 2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС №499 від 31.12.2007 року і права на отримання якої позбавив відповідач;
- стягнути з відповідача суму у розмірі 13475,28 грн., яка є грошовим забезпеченням за два місяці, наступні за днем звільнення, згідно наказу МВС №453 від 20.04.2015 року «Про внесення змін до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року»;
- стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік, відповідно до п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, з урахуванням щомісячного грошового забезпечення у розмірі не менш як 6737,64 грн.;
- зобов'язати відповідача нарахувати суму середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 24.05.2016 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку і стягнути цю суму з відповідача.
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що наказами МВС України від 07.08.2014 року №865 та від 27.08.2014 року №1680 він був звільнений з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України. Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5223/15 вказані накази визнані протиправними та поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ. 12.04.2016 року на підставі зазначеного судового рішення позивача наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №23о/с л/к поновлено на попередній посаді з 28.08.2014 року. Тим же наказом від 12.04.2016 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року. Позивач вказує на те, що на його користь підлягає виплаті грошова допомога при звільнення у розмірі 53901,12 грн., адже сума його середньомісячного грошового забезпечення, від якої повинна бути нарахована грошова допомога при звільненні, складає 6737,64 грн. Крім того, позивач зазначає, що оскільки у році звільнення він не використав щорічну відпустку, він має право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Позивач вважає, що у відповідності до приписів Інструкції №499 від 31.12.2007 року на його користь підлягає виплаті 13475,28 грн. в якості грошового забезпечення за два місяці, оскільки його звільнення відбулось у зв'язку із скороченням штатної посади. Таким чином, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав.
В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що позивач в період поновлення і звільнення з органів внутрішніх справ, тобто з 28.08.2014 року по 06.11.2015 року, жодного дня в органах внутрішніх справ службу не проходив, тому на день поновлення премія позивачу не встановлювалась, оскільки відноситься до додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, при звільненні грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 1339,00 грн. Отже, ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 10712,00 грн. 07.07.2016 року після надходження фінансування вказана допомога з відрахуванням обов'язкових податків в сумі 10551,32 грн. була виплачена позивачу. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач зазначив, що оскільки позивач у 2015 році не звертався до ГУМВС України в Донецькій області з відповідним рапортом, законних підстав для виплати такої допомоги немає. Відносно позовних вимог позивача щодо стягнення грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення в розмірі 13475,28 грн. відповідач зазначив, що така виплата здійснюється особам лише в разі скорочення штатної посади та за умови перебування особи рядового, начальницького складу в розпорядженні органів внутрішніх справ, при звільненні з ОВС такої виплати не передбачено. Також, відповідач зазначив, що компенсація за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 33 доби буде перерахована позивачу після надходження відповідного фінансування. Крім того, вважає необґрунтованим посилання позивача на приписи КзПП України, адже відносини про проходження служби в органах внутрішні справ не є трудовими. Таким чином, просив відмовити в задоволенні.
Позивач надав до суду заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Наказами МВС України від 07.08.2014 року №865 та від 27.08.2014 року №1680о/с у відповідності до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2016 року по справі №826/5223/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.08.2014 № 865 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з займаної посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.08.2014 № 1680 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ України на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Визнано протиправним наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.10.2014 № 361 о/с в частині обчислення вислуги років підполковнику міліції ОСОБА_1, старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області.
Стягнуто з Головного управління МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 01.09.2014 по 01.09.2015) у розмірі 80 851,68 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят одна гривня 68 коп.).
В решті позову відмовлено.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за один місяць у розмірі 6737,64 грн. (шість тисяч сімсот тридцять сім грн. 64 коп.) допущено до негайного виконання.
Наказом від 12.04.2016 року ГУМВС України в Донецькій області №23о/с л/к на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2016 року підполковника міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області з 28.08.2014 року (п. 1 наказу).
Відповідно до п. 2 вказаного наказу ГУМВС України в Донецькій області позивача звільнено із займаної посади за п. 64 «г» Положення (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року.
Відповідно до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 27.05.2016 року №29 о/с л/к внесено зміни до наказу від 12.04.2016 року №23о/с л/к в частині звільнення ОСОБА_1 та вирішено вважати вислугу років позивача станом на 06.11.2016 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 16 років 03 місяці 05 днів.
Наказом відповідача від 07.07.2016 року внесено зміни до наказу від 12.04.2016 року №23о/с л/к в частині звільнення ОСОБА_1 та вирішено вважати невикористану частину відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 33 доби.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 року №499.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського
складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. № 393, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Здійснюючи розрахунок суми вихідної допомоги при звільненні відповідач нарахував ОСОБА_1 суму у розмірі 10712,00 грн., яка під час розгляду справи була перерахована на рахунок позивача. Зазначені обставини підтверджені позивачем.
Тобто факт наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні не є спірним між сторонами.
Втім, спірною між сторонами є сума даної допомоги.
Щодо розміру вихідної допомоги при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.
Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Суд зазначає, що останніми повними місяцями роботи позивача є червень-липень 2014 року.
Так, з наданої до суду довідки УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області №258 від 08.07.2016 року вбачається, що в червні 2014 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 3372,34 грн., у липні 2014 року - 6318,35 грн.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у червні 2014 року становить 19 днів, у липні 2014 року - 23 дні,
Так, середньоденна заробітна плата складає: 3372,34 грн. (червень 2014 року ) + 6318,35 грн. (липень 2014 року) : 42 робочих дні за два місяці (19 робочих днів у червні 2014 року та 23 робочих днів у липні 2014 року) = 230 грн. 73 коп.
Середня кількість днів в розрахунковому періоді (червень-липень 2014 року) становить 21 день.
Так, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1, з якої позивачу необхідно здійснити розрахунок вихідної допомоги при звільненні, становить 4845,33 грн.
Таким чином, вихідна допомога при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 4845,33 грн. / 2 (50%) * 16 років (календарна вислуга років) = 38762,64 грн.
Оскільки відповідачем здійснено нарахування та виплату на користь позивача 10712,00 грн. в якості грошової допомоги при звільненні, на його користь підлягає стягненню сума у розмірі 28050,64 грн. (38762,64 грн. - 10712,00 грн.) (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів)..
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача матеріальної допомоги у розмірі 6737,64 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції, чинній на моменту виникнення спірних правовідносин) встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.
У відповідності до пп. 2.17.1 п. 2.17 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року №499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Згідно пп. 2.17.2 цього пункту матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.
Підпунктом 2.17.3 п. 2.17 цієї Інструкції передбачено, що допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.
Відповідно до пп. 2.17.4 п. 2.17 Інструкції підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.
Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на отримання щорічної основної відпустки тривалістю 30 діб і більше і використовують її частинами, допомога для оздоровлення надається при вибутті в першу частину відпустки.
З аналізу вищенаведених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, вбачається, що надання матеріальної допомоги на оздоровлення співробітнику органів внутрішніх справ здійснюється в разі вибуття останнього в чергову відпустку.
Втім, позивач у 2015 році не відбував у чергову відпустку, натомість в даному адміністративному позові ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача компенсацію за невикористану у 2015 році відпустку.
Тобто, суд зазначає, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення окремо від виплати грошового забезпечення за час відпустки діючим законодавством України, що регулює спірні правовідносини, не передбачена, внаслідок чого позовні вимоги в зазначеній частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно стягнення на його користь компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2015 рік суд зазначає наступне.
Пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (Положення №114) встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.
Згідно абз. 2 п. 56 Положення №114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Як вже зазначалось раніше, у відповідності до абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
При цьому, суд зауважує, що розрахунок зазначеної компенсації у відповідності до норм чинного законодавства повинен здійснюватись виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Враховуючи те, що фактично відпрацьованим та таким, що передував звільненню позивача є період серпень 2013 року - липень 2014 року. Розрахунок компенсації за невикористану відпустку здійснюватиметься виходячи з виплат ОСОБА_1 в зазначений період.
В матеріалах справи наявний наказ відповідача від 07.07.2016 року, яким внесено зміни до наказу від 12.04.2016 року №23о/с л/к в частині звільнення ОСОБА_1 та вирішено вважати невикористану частину відпустки позивача за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 33 доби.
Так, з наданих відповідачем довідок від 11.07.2016 року №96лк/302/05-16 (видана Краснолиманським МВ ГУМВС України в Донецькій області), від 08.07.2016 року №257, від 08.07.2016 року №258 вбачається, що в період серпень 2013 року - липень 2014 року позивач отримав грошове забезпечення у розмірі 39943,16 грн. (19404,19 грн. + 10848,28 грн. + 9690,69 грн.).
Згідно листів Міністерства соціальної політики від 21.08.2012 р. №9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» та від 04.09.2013р. №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік кількість робочих днів в період серпень 2013 року - липень 2014 року становить 251 день.
Таким чином розмір компенсації за невикористані 33 доби відпустки, що підлягає стягненню на користь позивача, становить (39943,16 грн. / 251 день * 33) = 5251,49 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині підлягають частковому задоволенню.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь грошового забезпечення за два місяці у розмірі 13475,28 грн. суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовних вимог в зазначеній частині позивач посилається на приписи п. 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007 року, відповідно до якого особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.
Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України.
Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.
Під час визначення права на грошове забезпечення у строки, передбачені цією Інструкцією, не зараховуються періоди перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
За бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.
Тобто з аналізу наведеної норми вбачається, що законодавством передбачена виплата такого грошового забезпечення лише в разі скорочення штатної посади та за умови перебування особи рядового, начальницького складу в розпорядженні органів внутрішніх справ, тоді як позивача безпосередньо звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів самих органів внутрішніх справ.
З урахуванням зазначеного, суд підтримує позицію відповідача та вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати суму середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 24.05.2016 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку і стягнення цієї суми з відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день Фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Позивач в обґрунтування позовних вимог в зазначеній частині зазначає, що всупереч приписів вищезазначених норм при його прибутті 24.05.2016 року до адміністративної будівлі ГУ Національної поліції відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з останнього середній заробіток за період з 24.05.2016 року по день фактичного розрахунку.
Щодо розміру коштів, що підлягають стягненню на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів в період з 24.05.2016 року по 12.07.2016 року (день винесення судового рішення) становить 34 дні.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.05.2016 року по 12.07.2016 року, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, становить 230,73 грн. * 34 дні = 7844,82 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
Водночас, суд зазначає, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в зазначеній частині шляхом безпосередньо стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні включає здійснення ГУМВС України в Донецькій області дій щодо нарахування вказаної суми.
У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 53901,12 грн., стягнення суми у розмірі 6737,64 грн. в якості матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, стягнення грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, у розмірі 13475,28 грн., стягнення компенсації за невикористану відпустку, зобов'язання нарахувати суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку і стягнення цієї суми - задовольнити частково.
Стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 28050 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят) грн. 64 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
Стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у кількості 33 доби в розмірі 5251 (п'ять тисяч п'ятдесят одна) грн. 49 коп.
Стягнути з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.05.2016 року по 12.07.2016 року у розмірі 7844 (сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 82 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Бабаш Г.П.