12.07.16р. Справа № 904/4051/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", м.Дніпропетровськ
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ
про стягнення 35 489,76 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Секретар судового засідання Коваленко О.Ю.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 72 від 28.12.15р.
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділа міста Дніпропетровська (далі - відповідач) про стягнення 35 489,76 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 327мг від 23.02.15р., в частині розрахунків за надані послуги.
Ухвалою господарського суду від 20.05.16р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в засіданні на 12.07.16р.
12.07.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.
В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, але до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю та провести судове засідання без участі повноважного представника відповідача.
Враховуючи зазначене, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 12.07.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
23.02.15р. між позивачем та відповідачем укладено Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 327мг (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1., якого позивач забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії відповідачу в обсягах, згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а відповідач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги з передавання електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку "Однолінійна схема". Позивач забезпечує передачу електричної енергії в точку продажу, визначену згідно з відповідним договором відповідача з постачальником електричної енергії у відповідності до межі балансової належності, наведеної в додатку "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".
Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 1 550 000,17 грн., в тому числі ПДВ - 25 000,03 грн.
Як зазначено у п. 4.1. Договору, розрахунки за послуги з передавання електричної енергії (послуги з перетікання реактивної електричної енергії) проводяться відповідачем на підставі рахунка на оплату за перетікання реактивної електроенергії, після підписання сторонами Акта виконаних робіт (надання послуг). Порядок проведення розрахунків наведений у додатку до Договору "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії".
За приписами п. 5.1. та п. 5.2. Договору, строк (термін) надання послуг січень - грудень 2015 року. Місце надання послуг - межа балансової належності електромереж, яка наведена в Додатку № 1 до Договору.
Положеннями п. 6.3.1. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії".
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.15р. (п. 11.1. Договору).
Як зазначає позивач, у період з 01.12.15р. по 31.12.15р. позивач надав відповідачу послуги з технічного забезпечення електропостачання відповідача, про що сторонами було складено та підписано Звіт про споживання електроенергії за грудень 2015 року.
На підставі вищезазначеного звіту позивач направив на адресу відповідача до сплати рахунок за перетікання реактивної електроенергії за грудень 2015 рік № 5023 від 31.12.15р. на суму 35 489,76грн., який був отриманий 13.01.16р. повноважним представником відповідача за довіреністю № 14 від 11.01.16р. ОСОБА_2, про що зазначено в повідомленні про видачу документації споживачу.
Позивач звертає увагу суду, що за вищевказаним рахунком відповідач мав розрахуватися протягом 5 днів від дня його отримання, тобто до 18.01.16р. включно. Проте, відповідач не оплатив надані згідно Договору послуги за грудень 2015 рік, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за грудень 2015 рік у розмірі 35489,76 грн.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач наведених позивачем обставин не спростував, але зазначив про те, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки:
- відповідач є державною установою, яка повинна виконувати завдання пов'язані з забезпеченням оборони України,
- фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету,
- на відповідача покладено обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Частиною1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).
Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, тому що вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.
Посилання відповідача на те, що останній є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету та на яку покладено обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису до уваги судом не береться, оскільки відповідно до п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.13р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.
За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електроенергетику", ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Квартирно - експлуатаційного віддула міста Дніпропетровська (49005, м.Дніпропетровськ, вул. Феодосіївська, буд. 13, код ЄДРПОУ 08004581) на користь Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Кедріна, буд. 28, код ЄДРПОУ 31793056) заборгованість за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за грудень 2015 рік у розмірі 35 489,76 грн. (тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять грн. 76 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.07.16р.
Суддя ОСОБА_3