11.07.16р. Справа № 904/3919/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості у розмірі 282 809,55 грн. за договором поставки
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 4 від 04.01.2016р.
Від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" заборгованості за поставлений товар у сумі 220 000,02 грн., пені - 50 547,11 грн., 3% річних - 3 446,39 грн., інфляційних втрат - 8 816,03 грн. за договором поставки № 110/15-ПР-М від 04.03.2015р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.
В ході розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить:
- припинити провадження в частині стягнення з ПАТ "ДНІПРОВАЖМАШ" суми основного боргу у розмірі 140 000,00 грн. згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору;
- стягнути з ПАТ "ДНІПРОВАЖМАШ" суму основної заборгованості у розмірі 80 000,02 грн., інфляційних втрат - 16 149,18 грн., 3% річних - 4 348,93 грн., пеню - 62 127,63 грн.
Ухвалою суду від 13.06.2016р. суд прийняв зазначену заяву до розгляду.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судові засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.
Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)
Так, ухвалу про порушення провадження у справі № 904/3919/16 від 17.05.2016р. відповідач отримав 23.05.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4950100354988 (т.1 а.с. 63), ухвалу від 13.06.2016р. про відкладення розгляду справи відповідач отримав 21.06.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4950100561339 (т. 2 а.с. 9).
Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.
Також в ухвалі про порушення провадження у справі, яка була отримана відповідачем зазначено,що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.
Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та не вжив заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 13.06.2016р. розгляд справи відкладався 11.07.2016р.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу позивачем не подавалось.
У судовому засіданні 11.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача господарський суд, -
Між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - відповідач, покупець) 17.10.2012р. був укладений договір № 110/15-ПР-М (далі-Договір) та в подальшому до нього сторонами укладено протоколи розбіжностей.
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договору, металопродукцію, іншу супутню продукцію та послуги іменовані в в подальшому за текстом продукція. Сортамент, кількість, якість, ціна, порядок і строки оплати продукції та порядок і строки (періоди, дати) її поставки, в тому числі дати само вивозу продукції погоджуються сторонами в специфікації (специфікаціях), які оформлюються у вигляді додатків до цього договору та є його невід'ємною частиною. В специфікації (ях) також визначається сторонами норма, що становить партію поставки.
Продукція може поставлятися частинами (партіями) в межах специфікації. Під партією продукції розуміється: вагонна норма, автомобільна норма, інша норма, що визначається сторонами у специфікації(ях) (п. 1.2. Договору).
Ціна продукції є договірною між постачальником та покупцем та погоджується сторонами в специфікації (специфікаціях), яка є невід'ємною частиною даного договору. Ціна може бути змінена за письмовим погодженням до моменту відвантаження (передачі) продукції, якщо таке погодження проведено сторонами у специфікації до договору. Загальна сума договору складається з вартості продукції, поставленої по кожній укладеній сторонами специфікації (п.п. 3.1., 3.2., 3.4. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору розрахунки поданому договору здійснюються покупцем шляхом 100% попередньої оплати продукції в національній валюті України (гривня) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок постачальника, якщо інше не вказано у специфікації.
Строк оплати продукції вказується у специфікації та здійснюється покупцем (п. 6.2. Договору).
Згідно п. 6.3. Договору датою оплати усієї партії продукції є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Покупець зобов'язаний провести оплату продукції до п. 6.1;6.3 даного договору та прийняти продукцію за ціною та на умовах поставки, викладених в даному договорі (п.п. 7.2., 7.2.1, 7.2.3. Договору).
Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін, і діє протягом року. Якщо по закінченні року жодна із сторін договору не повідомила про його припинення за два календарних тижня до його закінчення, договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах (п. 12.1. Договору).
На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію № 11 від 02.11.2015р. Згідно якої передбачено поставку товару на суму 388 854,00 грн. з умовами оплати: 100% передплати протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження продукції (а.с. 40).
Позивачем відповідачеві згідно видаткової накладної № Дн000006778 від 19.11.2015р. поставлено продукцію на суму 388 854,00 грн., товар по якій отриманий повноважним представником відповідача без заперечень (а.с. 41,42).
Сторонами підписано специфікацію № 14 від 13.11.2015р., згідно якої передбачено поставку товару на суму 183 780,83 грн. з умовами оплати: 100% передплати протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження продукції (а.с. 43).
Позивачем відповідачеві згідно видаткової накладної № Дн000006717 від 17.11.2015р. поставлено продукцію на суму 183 780,83 грн., товар по якій отриманий повноважним представником відповідача без заперечень (а.с. 44,45).
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 220 000,02 грн., що і стало причиною спору.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення спору на підставі наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 355 від 02.02.2016р., з вимогою оплати суму заборгованості.
Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму боргу у повному обсязі не оплатив.
В ході розгляду справи позивачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 140 000,00 грн. у зв'язку зі сплатою її Відповідачем.
З документів, долучених до матеріалів справи вбачається, що Відповідачем оплачено 140 000,00 грн. основної заборгованості, в наступному порядку:
- 12.04.2016р. - 10 000,00 грн.;
- 20.04.2016р. - 10 000,00 грн.;
- 21.04.2016р. - 10 000,00 грн.;
- 13.05.2016р. - 25 000,00 грн.;
- 17.05.2016р. - 15 000,00 грн.;
- 19.05.2016р. - 25 000,00 грн.;
- 20.05.2016р. - 15 000,00 грн.;
- 24.05.2016р. - 10 000,00 грн.;
- 27.05.2016р. - 10 000,00 грн.;
- 31.05.2016р. - 10 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 91-100).
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Судом встановлено, що відповідач сплатив суму заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. до звернення позивача з позовом до суду (11.05.2016р.), на підставі чого в цій частині позову слід відмовити.
В частині стягнення 110 000,00 грн. основної заборгованості провадження у справі підлягає припиненню, у зв'язку з її погашенням відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.
Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.
З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 80 000,02 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 62 127,63 грн., 3 % річних - 4 348,93 грн. та інфляційні втрати - 16 149,18 грн. за період з 08.12.2015р. по 13.06.2016р.
Відповідно до п. 8.2. Договору за невиконання або неналежне виконання умов за даним договором сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.
Згідно п. 8.3. Договору у випадку порушення строків розрахунків з оплати витрат, пов'язаних з поставкою продукції або у зв'яжу з її поставкою, за наявності умови фактичного отримання покупцем продукції, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у той період за який сплачується пеня, від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.
Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Розрахунок пені перевірено судом, він відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 62 127,63 грн. за період з 08.12.2015р. по 13.06.2016р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
3% за період з 08.12.2015р. по 13.06.2016р. становлять 4 348,93 грн. та підлягають до стягнення.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період 08.12.2015р. по 13.06.2016р. становлять 6 825,28 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 9 323,90 грн. слід відмовити.
Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума основного боргу 80 000,02 грн., пеня - 62 127,63 грн., інфляційні втрати - 6 825,28 грн., 3% річних - 4 348,93 грн.
В частині стягнення основного боргу у сумі 30 000,00 та в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 9 323,90 грн. слід відмовити.
В частині стягнення 110 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів, буд. 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, код ЄДРПОУ 25412086) 80 000,02 грн. (вісімдесят тисяч грн. 02 коп.) - основного боргу, пені - 62 127,63 грн. (шістдесят дві тисячі сто двадцять сім грн. 63 коп.), інфляційні втрати - 6 825,28 грн. (шість тисяч вісімсот двадцять п'ять грн. 28 коп.), 3% річних - 4 348,93 грн. (чотири тисячі триста сорок вісім грн. 93 коп.), 3 949,53 грн. (три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять грн. 53 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення основного боргу у сумі 30 000,00грн. та в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 9 323,90 грн. - відмовити.
В частині стягнення 110 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 13.07.2016р.
Суддя ОСОБА_2