13 липня 2016 року Справа № 5002-24/3076-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Могил С.К. (доповідач), Кондратова І.Д., Черкащенко М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 та ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2016 за скаргою публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 5002-24/3076-2012
за позовомпублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
допублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
простягнення 17 595 800 грн.,
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено вимоги до форми та змісту касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Не надавши доказів оплати судового збору, скаржник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів, що можуть бути використанні для оплати останнього, оскільки Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове - касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Однак, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу, в тому числі й органів державної влади, перед законом і судом, а тому самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів для сплати судового збору не можуть вважатися підставою для відстрочення чи звільнення від такої сплати, що відповідно унеможливлює задоволення клопотання скаржника і є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
2. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 та ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2016 у справі № 5002-24/3076-2012 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Кондратова І.Д.
Черкащенко М.М.