07 липня 2016 року м. Київ К/800/18147/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України (Головного управління Національної гвардії України) видати наказ, згідно з яким доручити і провести підвідомчому підрозділу Національної гвардії України з залученням спеціалістів Держнаглядохоронопраці службове розслідування по факту отримання позивачем тяжкої травми 24 лютого 2000 року та оформити його відповідно до вимог чинного законодавства актами форми Н-1 або НТ відмовлено.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Старовижівського районного суду Волинської області від 18 січня 2008 року по справі №2-а-1/08, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2012 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 м. Кузнецовськ про проведення повторного службового розслідування нещасного випадку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що в силу вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Обставини, викладені в касаційній скарзі, і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я.Л. Іваненко