29 червня 2016 року м. Київ К/9991/10204/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Загородній А.Ф., Ліпський Д.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012р. у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа - Луганське міське відділення управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на публічній службі,-
У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання протиправними та скасування наказів УМВС України в Луганській області №1283 від 11.07.2011р. та №250 о/с від 02.08.2011р. про звільнення його з органів внутрішніх справ України, поновлення на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Жовтневого районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.08.2011р. по 23.11.2011р. в розмірі 9152 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р., яка змінена постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012р., позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано накази УМВС України в Луганській області №1283 від 11.07.2011р. та №250 о/с від 02.08.2011р.
Поновлено позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Жовтневого районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області.
Стягнуто з УМВС України в Луганській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9152 грн.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Жовтневого районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області.
Наказом Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка від 28.09.2010р. №507 за порушення статті 10 та статті 12 Закону України «Про міліцію», статей 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності після одужання.
Наказом Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка від 29.10.2010р. №598 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Наказом УМВС України в Луганській області від 11.07.2011р. №1283 за грубе порушення службової дисципліни, ігнорування вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, неухильного виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, а також Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, що виразилось в участі у конфліктній ситуації, яка супроводжувалась грубим порушенням громадського порядку та загальноприйнятих норм поведінки у суспільстві, застосуванні відносно громадянина ОСОБА_5 фізичної сили, що призвело до заподіяння йому тілесних ушкоджень, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України після виходу з відпустки.
Наказом УМВС України в Луганській області від 02.08.2011р. №250 о/с, на підставі наказу УМВС України в Луганській області від 11.07.2011р. №1283, позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Підставою для прийняття оскаржуваних наказів став висновок службового розслідування від 08.07.2011р., за результатами якого встановлено, що 03.09.2010р. о 18-50 год. до чергової частини Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області звернулась громадянка ОСОБА_6 з заявою про побутовий конфлікт за місцем її мешкання між її співмешканцем ОСОБА_5 та її сусідами.
На місце події були направлені дільничні інспектори міліції, якими конфліктна ситуація була припинена та встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи поза службою у стані алкогольного сп'яніння, та його брат ОСОБА_7, в ході конфліктної ситуації з громадянином ОСОБА_5, застосували відносно останнього заходи фізичного впливу, внаслідок чого останньому були заподіяні тілесні ушкодження, а також пошкоджено майно громадянки ОСОБА_6, що знаходилось у її квартирі.
Зібрані за даним фактом матеріали перевірки були направлені до прокуратури Жовтневого району м. Луганська для прийняття рішення, в порядку, передбаченому статтею 97 КПК України.
Судами також встановлено, що прокуратурою м. Луганська 01.07.2011р. була порушена кримінальна справа за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та хуліганства за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 125 та частиною 1 статті 296 КК України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ відбулось з порушенням передбаченого Дисциплінарним статутом шестимісячного строку, оскільки проступок було вчинено позивачем 03.09.2010р., а притягнення його до відповідальності - 02.08.2011р. (наказ №250 о/с), при накладенні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у позивача пояснення не відбирались.
Крім того, суди виходили з того, що за події 03.09.2010р. позивачу вже було оголошено догану, а тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи за це ж правопорушення є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен бути стягнутий з відповідача як з органу, з яким позивач перебував у трудових правовідносинах.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідачем процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи порушено, притягнення до юридичної відповідальності такого ж виду (дисциплінарної) у вигляді звільнення з роботи за вчинення одного і того ж правопорушення є протиправним, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: О.П. Стародуб
А.Ф. Загородній
Д.В. Ліпський