07 липня 2016 року м. Київ К/800/40741/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Кочана В.М.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
В жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказів МВС України №879 від 11.08.2014р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення старшини міліції ОСОБА_4, міліціонера групи конвойної служби міліції Краснолиманського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області з органів внутрішніх справ та №1667 о/с від 26.08.2014р. в частині його звільнення з органів внутрішніх справ; поновлення позивача на раніше займаній посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області; стягнення з Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення з органів внутрішніх справ.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2015р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №879 від 11.08.2014р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області" в частині притягнення старшини міліції ОСОБА_4, міліціонера групи конвойної служби міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1667 о/с від 26.08.2014р. "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, старшини міліції ОСОБА_4, міліціонера групи конвойної служби міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області; поновлено старшину міліції ОСОБА_4 на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області з 27.08.2014р.; стягнуто з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2014р. по 11.03.2015р. в сумі 15986,55 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ й наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №272 о/с від 05.08.2013р. був призначений міліціонером групи конвойної служби міліції Краснолиманського міськвідділу, а наказом ГУМВС України в Донецькій області №559 о/с від 30.12.2013р. йому присвоєно спеціальне звання - старшина міліції
Наказом Міністра внутрішніх справ України №879 від 11.08.2014р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області" за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. №382, керуючись ст.ст.2,5,7,12,14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ старшину міліції ОСОБА_4, міліціонера групи конвойної служби міліції Краснолиманського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991р. (далі - Положення).
Цей наказ було реалізовано наказом Міністра внутрішніх справ України №1667 о/с від 26.08.2014р.
Передумовою видання вказаних наказів був висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, проведеного на підставі наказу МВС України №807 від 11.08.2014р., затверджений 11.08.2014р. Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б., в якому зазначено, що позивач активно співпрацював з ополченцями ДНР, надавав їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції, так і громадян, які мешкають в м.Красний Лиман та Краснолиманському районі.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про недоведеність відповідачами факту скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, а отже й відсутність підстав для застосування до нього такої санкції відповідальності як звільнення за п.66 Положення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Громадянам згідно зі ст.43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565-XII (далі - Закон №565), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням.
Відповідно до ст.4 Закону №565 правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (ст.1 Дисциплінарного статуту).
За змістом ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений ст.14 Дисциплінарного статуту, яка встановлює, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення; про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ та доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.
Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.
При цьому, аналіз наведених вище законодавчих приписів дає підстави констатувати, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Разом з тим, рівень юридичних гарантій захисту прав звільняємої особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення.
Так, передумовою звільнення за п.66 Положення є ретельне службове розслідування й таке звільнення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, як встановили суди, як у висновку службового розслідування (яке тривало всього 1 день), так і у виданих на його підставі наказах відсутні будь-які вказівки з посиланням на конкретні події та докази щодо вчинення позивачем проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС (яким чином він співпрацював з ополченцями ДНР, кому і яку саме службову інформацію й анкетні дані та відносно якого кола осіб позивач надавав ополченцям супротивної сторони тощо).
Матеріали ж службового розслідування (за винятком самого висновку) відповідачами суду надані не були, незважаючи на неодноразове їх витребовування.
При цьому, судами попередніх інстанцій було досліджено функціональні обов'язки конвоїра, затверджені 16.05.2012р. начальником Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції В.О.Дубініним, відповідно до яких конвоїр зобов'язаний досконально знати свої обов'язки і точно їх виконувати, перебувати у визначеному начальником конвою місці і не відлучатися без його дозволу; бути вимогливим і ввічливим у поводженні з конвойованими особами, вести за ними спостереження, дотримуватися правил особистої безпеки; припиняти небезпечні недозволені дії затриманих і взятих під варту осіб, проводити за вказівкою начальника конвою їх обшук і вилучати в них заборонені для зберігання предмети і речі; конвоїрові забороняється відволікатися від несення служби, вступати з конвойованими в розмови, розголошувати маршрут руху конвою і його кінцевий пункт.
Отже, зі змісту зазначених функціональних обов'язків позивача не вбачається, що він мав доступ до анкетних даних працівників міліції або громадян, які мешкають в м.Красний Лиман та Краснолиманському районі.
Разом з тим, у висновку службового розслідування зазначено, що у ході перевірки Краснолиманського МВ (з обслуговування міста Красний Лиман та Краснолиманського району) ГУМВС України в Донецькій області установлено, що 12.04.2014р. адміністративна будівля міськвідділу озброєними представниками самопроголошеної ДНР захоплювалася на декілька годин, останні того ж дня увірвалися в приміщення міськвідділу та, залишивши його, перебували в приміщенні готелю "Зоря" та міського виконавчого комітету в період часу до 05.06.2014р., натомість, судами ні підставі копії дорожнього журналу конвою, журналу обліку виїздів та повернення транспортних засобів, книги служби конвойних нарядів відділення конвойної служби міліції Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області встановлено, що 12.04.2014р. ОСОБА_4 в складі конвойного наряду здійснював конвоювання затриманих та взятих під варту осіб до м.Артемівська.
Крім того, письмові пояснення у позивача не відбирались і з висновками службового розслідування він ознайомлений не був, чим порушено процедуру та порядок проведення службового розслідування, оскільки ненадання права особі, щодо якої проводиться службове розслідування, надати письмові пояснення та ознайомитись з його висновком, позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів.
Одночасно, судова колегія вважає за необхідне вказати й на те, що при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані накази Міністерства внутрішніх справ України №879 від 11.08.2014р. та №1667 о/с від 26.08.2014р. в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з ОВС України є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на службі на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області зі стягненням грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: Пасічник С.С.
Кочан В.М.
Стародуб О.П.