11 липня 2016 року м. Київ К/800/18539/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради про визнання відмови протиправною та стягнення допомоги на оздоровлення,
У грудні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом про перерахунок та стягнення одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі передбаченому статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) за 2015 рік.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивачі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, норм Закону № 796-ХІІ. Вказують, що суди послалися на рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2012 проте не взяли до уваги окремі думки суддів, висловлені у цій справі.
Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що статтею 48 Закону № 796-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 62 Закону № 796-ХІІ роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень Закону № 796-ХІІ визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ групи інвалідності - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ групи інвалідності - 90 гривень.
Прикінцевими положеннями Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» встановлено, що у 2015 році норми і положення статей 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52 та 54 Закону № 796-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи те, що на час виплати позивачам щорічної допомоги на оздоровлення діяли норми прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» та постанови КМ України № 562, суди дійшли висновку, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік проведена позивачам відповідно до законодавства України.
У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.
Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Головчук