"29" червня 2016 р. м. Київ К/9991/25785/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ліпський Д.В., Ситников О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» звернулося до суду з позовом про визнання незаконними дій та бездіяльності відповідача, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.08.2011р. та зобов'язання поновити виконавче провадження і звернутися до Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим з відповідною вимогою.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012р. скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.12.2010р. Ленінським районним судом м. Луганська видано виконавчий лист у справі № 2а-3207/10 про стягнення з ВДВС Судакського МУЮ АРК на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу Редакції газети «Правовий захист» витрат з оплати правової допомоги в розмірі 250,00 грн. та судових витрат в сумі 3,40 грн.
07.12.2010р. позивачем до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим направлено заяву про примусове виконання рішення суду разом з вищевказаним виконавчим листом.
14.12.2010р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 23248408 за зазначеним виконавчим листом.
На виконання заходів примусового виконання рішення, з метою з'ясування наявності у боржника рахунків та майна, на яке можливо звернути стягнення, відповідачем було направлено запити до органів Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, Державної податкової інспекції. Виходячи з відповідей вказаних органів за боржником майна, на яке можливо звернути стягнення не зареєстровано.
Відповідно до інформації, наданої ДПА в АРК станом на 16.05.2011р. відкритий банківський рахунок ВДВС Судакського міського управління юстиції.
10.08.2011р. під час виходу працівниками підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим за місцем знаходження боржника, не було встановлено майна, на яке може бути звернено стягнення, про що складено акт.
11.08.2011р. державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст. 50, п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Причиною повернення виконавчого документа стягувачеві стала інформація МРЕО ДАІ м.Судака, БТІ, ДПА в АРК про відсутність майна, яке належить боржнику та на яке може бути звернуто стягнення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжито усіх заходів щодо примусово виконання судового рішення, тому його бездіяльність та оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є протиправними.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повертаючи виконавчий документ позивачу, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, оскільки останнім здійснено усі необхідні заходи щодо примусового виконання рішення суду.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступні мотиви.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Статтею 65 вказаного Закону передбачено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.
Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не були виконані усі передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішення, порушено строки виконання виконавчого листа. До того ж, судове рішення, яке в силу положень ст. 255 КАС України є обов'язковим для виконання на всій території України, не виконано.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, яке скасовано помилково.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист»задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012р. у даній справі скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: Д.В. Ліпський
О.Ф. Ситников