29 червня 2016 року м. Київ К/9991/70122/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ліпський Д.В., Ситников О.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Верьовки Г.Г. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012р. у справі за позовом Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Верьовки Г.Г. до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про скасування рішення, -
У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення відповідача № 642 від 26.04.2012р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в розмірі 12153,24 грн. за період з 20.04.2010р. по 21.01.2011 р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2012р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012р., у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення фінансових санкцій та пені) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26.04.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків в розмірі 12153,24 грн. за період з 20.04.2010р. до 21.01.2011р. Зазначене рішення було оскаржене позивачем до управління Пенсійного фонду України м. Києва, та рішенням останнього від 10.08.2012р. залишене без змін.
Вважаючи оскаржуване рішення незаконним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач при застосуванні до позивача штрафних санкцій та пені діяв правомірно, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені фінансові санкції, які виникли до 1 січня 2011 року, відповідно до вимог абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені фінансові санкції виникли в період дії ст. 106 Закону, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 03.07.2012 року № 21-157а12 та від 25.03.2014 року № 21-27а14.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Верьовки Г.Г. залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: Д.В. Ліпський
О.Ф. Ситников