"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/2105/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба»
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року
у справі № 2а-1970/2607/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба»
до Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області
про визнання незаконним та скасування рішення про накладення штрафних санкцій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Садиба» (далі - Товариство) звернулось в суду з позовом до Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області (далі - Інспекція) про визнання незаконним та скасування рішення від 26 серпня 2011 року № 0000442308 про накладення штрафних санкцій 106 250, 00 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 11 серпня 2011 року № 00691904/28/32015589, згідно з яким позивачем порушено вимоги пунктів 2.6, 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637.
Висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що позивачем не здійснено оприбуткування в касовій книзі готівки у розмірі 21 250,00 грн., які 31 травня 2011 року були сплачені за цеглу покупцем ОСОБА_3
На підставі акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року № 0000442308, відповідно до якого на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у в сумі 106 250, 00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, попередні судові інстанції погодилися із висновками відповідача про наявність законних підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки матеріалами справи підтверджується факт не оприбуткування підприємством готівки.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.
В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.
Згідно з пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Пунктом 4.2 Положення визначено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
Відповідно до пункту 4.4 Положення записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.
Згідно з абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідальність у вигляді штрафних санкцій застосовується в разі неоприбуткування готівки у касі шляхом відображення надходжень в касовій книзі.
Обставини фактичного оприбуткування чи неоприбуткування готівки позивачем входять до предмету доказування для цілей вирішення вказаної справи.
Попередні судові інстанції належним чином не перевірили чи оприбутковувалась позивачем готівка.
Обставина надходження до каси позивача коштів у розмірі 21 250,00 грн. від ОСОБА_3 не спростовується та підтверджується наявними у матеріалах справи його поясненнями.
Як свідчать пояснення директора Товариства Монастирського З.С., надані під час проведення контрольного заходу, касова книга позивачем за перевіряємий період не велась.
Під час судового розгляду Монастирський З.С. вказану обставину заперечив та зазначив, що касова книга на час перевірки перебувала на перевірці учасників Товариства у м. Києві. На підтвердження фактичного оприбуткування готівки в касовій книзі позивач до матеріалів справи додав копії касової книги з відповідними записами, копії накладних.
При розгляді конкретної справи суди такі пояснення мають перевіряти та оцінювати.
Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Разом з тим, попередні судові інстанції належним чином, зокрема, на підставі пояснень учасників Товариства, осіб, відповідальних за ведення касової книги, касової книги, копії аркушів якої додано до матеріалів справи, не з'ясували чи фактично було оприбутковано позивачем готівку в касовій книзі у розмірі 21 250,00 грн., отриману від ОСОБА_3 Встановлення вказаної обставини є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі.
Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість суду касаційної інстанції перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба» задовольнити частково.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев
Н.Є. Маринчак