05 липня 2016 року м. Київ К/800/12372/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Білуги С.В., Заїки М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року
у справі № 808/6864/14
за позовом ОСОБА_1
до Командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_2 , Командувача Національної гвардії України генерал-лейтенант ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
третя особа: Східне територіальне управління Національної гвардії України
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення у військовому званні та на посаді, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_2 , Командувача Національної гвардії України генерал-лейтенант ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа: Східне ТУ Національної гвардії України, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 18 липня 2014 року № 170 про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу майора ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 15 серпня 2014 року № 70 о/с, яким розірвано контракт та звільнено позивача з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «в» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку);
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 серпня 2014 року № 41 про виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;
- поновити ОСОБА_1 у військовому званні майора та на військовій службі.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 23 червня 2011 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом строком на п'ять років у внутрішніх військах МВС України, зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Наказом командувача Національної гвардії України № 170 від 18 липня 2014 року позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.
Наказом командувача Національної гвардії України від 15 серпня 2014 року № 70/ос позбавлено позивача військового звання та припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас Збройних сил України згідно підпункту «в» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку).
Зазначені накази реалізовано наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 серпня 2014 року № 41, яким припинено (розірвано) достроково дію контракту та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання та звільнення з військової служби, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку слугував висновок службового розслідування за фактом неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов'язків у період з 09 травня 2014 року по 10 травня 2014 року, яким встановлено, що під час передислокації частини, позивач, як заступник командира частини з тилу - начальник тилу жодних заходів щодо збереження військового майна у відповідності до вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил не здійснював, та в порушення статті 77 Статуту роботу підпорядкованого транспорту не спланував, чим позбавив можливість вивезти та зберегти майно тилу і підпорядкованих служб, евакуацію техніки не здійснив.
Згідно підпункту «в» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим статутом, і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Пунктами 84, 85 даного Статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Особа стосовно, якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Статуту).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 травня 2014 року озброєними представниками незаконних збройних формувань із застосуванням вогнепальної та іншої зброї здійснено напади на приміщення і території державних об'єктів, розташованих в м. Маріуполі Донецької області, що призвело до людських жертв та матеріальних втрат. Даний факт є загальновідомим.
У зв'язку з чим, 09 травня 2014 року за усним розпорядженням командувача Національної гвардії України ОСОБА_3 з використанням технічних засобів зв'язку, що у зв'язку зі знищенням апаратури військової частини для прийняття телеграм, яке в письмовому вигляді надійшло телеграмою тільки 10 травня 2014 року до УМВС м. Маріуполя, зокрема, командира військової частини НОМЕР_1 з приданими силами зобов'язано до 10 травня 2014 року передислокувати особовий склад на територію аеропорту м. Маріуполь і організувати охорону та оборону місця тимчасової дислокації згідно вимог бойових статутів.
Наведене відповідає вимогам пункту 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
На виконання вимог розпорядження командувача Національної квардії України від 10 травня 2014 року № 3/7-74, наказом командира військової частини № НОМЕР_1 Управління Східного Територіального Командування внутрішніх військ МВС України №141 від 10 травня 2014 року наказано: п. 1 здійснити передислокацію сил та засобів військової частини НОМЕР_1 та приданих військових частин в пункт тимчасової дислокації - територія аеропорту м. Маріуполь; п.4 Заступнику командира частини з тилу - начальнику тилу організувати перевезення та зберігання у ПТД майна продовольчої та речової служби.
Також, судами досліджено, що 09 травня 2014 року приблизно о 10.00 в м. Маріуполі почалася стрільба з вогнепальної зброї, у зв'язку з чим на території військової частини НОМЕР_1 було оголошено тривогу та військовослужбовцям поставлено завдання зайняти позиції для оборони території військового містечка.
В подальшому, після виконання наказу командувача про передислокацію, територія військового містечка залишилося без охорони та була захоплена невідомими озброєними особами.
Разом з тим, судами досліджено, що позивач не заперечував факт того, що бачив навантаження зброї та рух техніки на території військової частини НОМЕР_1 , проте, не отримавши наказу про передислокацію чи переміщення, не знав як діяти в даній ситуації.
При цьому, ні увечері 09 травня 2014 року ані 10 травня 2014 року позивач до місця передислокації - аеропорту м. Маріуполя не з'явився та не забезпечив особовий склад харчуванням.
Відповідно до пункту 76 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів полку (окремого батальйону) підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; …за бойову та мобілізаційну готовність, …. Заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу полку (окремого батальйону).
Пунктом 77 визначено, що заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу зобов'язаний:брати участь у розробленні планів бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки полку (окремого батальйону) й організовувати їх виконання відповідно до своєї спеціальності;керувати діяльністю та бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів і служб, проводити заняття з офіцерами і прапорщиками полку (окремого батальйону) з організації тилового забезпечення, а із старшинами - з ведення військового господарства; керувати роботою, спрямованою на поліпшення матеріально-побутового становища особового складу військової частини;…організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів полку (окремого батальйону) матеріальними засобами, якісне харчування особового складу; …».
Разом з тим, як вірно досліджено судами попередніх інстанцій, позивач в порушення вказаних приписів передбачених статтями 76, 77 Статуту, після отримання інформації щодо здійснення нападу агресивно налаштованими громадянами на УМВС м. Маріуполя з метою заволодіння зброєю та після оголошення тривоги у військовій частині, діями своїх підлеглих не керував, свої функціональні обов'язки не виконував, що свідчить про самоусунення від виконання безпосередніх обов'язків.
Крім того, згідно протоколу засідання атестаційної комісії управління Східного територіального командування від 25 червня 2014 року № 3 та висновку старших начальників та начальника Східного ТУ Національної гвардії України, встановлено особиста недисциплінованість позивача та самоусунення від виконання службових обов'язків, а також встановлено, що за своїми професійними, діловими і моральними якостями майор ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає.
З огляду на викладене та враховуючи, що в період з 09 травня 2014 року по 10 травня 2014 року на території України діяв особливий режим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності дій командувача Національної гвардії України стосовно прийняття оскаржуваних наказів від 18 липня 2014 року № 170 та від 15 серпня 2014 року № 70 о/с.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
М.М. Заїка