29 червня 2016 року м. Київ К/800/9578/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 у справі №2а-19226/09/0370 (№876/6287/15) за позовом Приватного малого підприємства «Арес» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Приватне мале підприємство «Арес» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, яка є правонаступником Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 02.06.2008 №0000222301/1 та №0000232301/1.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області 07.04.2016 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.05.2016 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Луцької об'єднаної державної податкової інспекції було проведено виїзну планову документальну перевірку Приватного малого підприємства «Арес» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2007.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 823000,00грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997 внаслідок заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 530600,00грн.
За результатами проведеної перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 14.03.2008 №50/02899/2301/31183780 та прийнято (з урахуванням процедури апеляційного узгодження) податкові повідомлення-рішення від 02.06.2008 №000232301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 795900,00грн., в тому числі 530600,00грн. основного платежу та 265300,00грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000222301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1234500,00грн., в тому числі 823000,00грн. основного платежу та 411500,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Фактично підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про відсутність зв'язку отриманих від контрагентів (Приватного підприємства «Рівал», Приватного підприємства «Стайлер», Приватного підприємства «Глобал-Трейд», Приватного малого підприємства «Л-Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-консалтинг груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнідава-Буд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро») інформаційно-консультативних послуг з господарською діяльністю Приватного малого підприємства «Арес». Під час проведення перевірки позивачем не надано відповідних документів, зокрема, актів виконаних робіт, оформлених відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.3, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №8 від 24.05.1995.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
Разом з тим, фактичне отримання наданих послуг за результатамом спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Рівал», Приватним підприємством «Стайлер», Приватним підприємством «Глобал-Трейд», Приватним малим підприємством «Л-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «ОК-консалтинг груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гнідава-Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договорами, актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), актами виконаних робіт до вказаних договорів, які містять зміст та обсяг господарської операції, та податковими накладними. Також слід зазначити, що у вказаних актах зроблено посилання на контракти в яких наводиться перелік сфер в яких надаються інформаційно-консультативні послуги. Згідно з вказаними контрактами позивач виступив замовником інформаційно-консультативних послуг; в контрактах було погоджено фіксовану вартість наданих послуг.
Також, в процесі розгляду справи Приватним малим підприємством «Арес» було надано копії банківських виписок про оплату отриманих послуг протягом 2007-2008 років.
Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи містять всі необхідні реквізити передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №8 від 24.05.1995.
Судом апеляційної інстанції обгрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на відсутність зв'язку наданих позивачу послуг з його господарською діяльністю, оскільки умовою для включення вартості наданих послуг до валових витрат підприємства є саме призначення таких полуг для використання у господарській діяльності підприємства. Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірні послуги, які було надано позивачу контрагентами, безпосередньо пов'язані з економіко-правовим забезпеченням діяльності Приватного малого підприємства «Арес», а тому оцінка доцільності придбання позивачем вказаних послуг перебуває поза компетенцією податкового органу, оскільки стосується діяльності підприємства як самостійного суб'єкта господарювання.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Натомість, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях Приватного малого підприємства «Арес» ознак неправомірних дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.06.2008 №0000222301/1 та №0000232301/1 є правильним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 у справі №2а-19226/09/0370 (№876/6287/15) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв