07 липня 2016 р.Справа № 820/2240/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Спаскіна О.А.
Суддів: Сіренко О.І. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності "Ветсинтез" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 820/2240/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Ветсинтез"
до Державної фіскальної служби України
про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 820/2240/16 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що зазначає, що оскаржувана податкова консультація не містить відповіді на всі порушені у запиті питання, відповідачем лише процитовано норми діючого законодавства з питань податкового компромісу та не зроблено жодних висновків щодо практичного застосування вказаних норм.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник позивача та представник відповідача надали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" зареєстровано як юридична особа 27.07.2000, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) та знаходиться на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
29.02.2016 позивачем направило на адресу Державної фіскальної служби України Запит про надання податкової консультації за вих. №436 від 29.02.2016.
Запит за вих. № 436 від 29.02.2016 отримано ДФС України 03.03.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
18.04.2016 представник ТОВ "Ветсинтез" отримав лист ДФС- України за вих.№8655/6/99-99-1902-02-15 від 18.04.2016, яким ТОВ "Ветсинтез" надано податкову консультацію.
Не погодившись з наданою відповідачем податковою консультацією, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надана відповідачем податкова консультація містить відповіді на усі поставлені у запиті запитання, є обґрунтованою, а томі підстави для її скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп.14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно положень ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Отже податкова консультація надається конкретному платнику податків, має індивідуальний характер, стосується практичного використання конкретної норми закону чи нормативно-правового акту та надається з питань адміністрування податків чи зборів.
Податковим кодексом України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, лише у разі, якщо така консультація, на думку платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору (пункт 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України).
Зазначеною нормою визначено статус індивідуальної податкової консультації органу державної податкової служби - правовий акт індивідуальної дії; вказує на можливі підстави її оскарження - невідповідність, на думку платника податків, нормам або змісту відповідного податку (збору). Зі змісту вказаних положень випливає, що предметом судового контролю також є перевірка відповідності податкової консультації нормам або змісту відповідного податку (збору).
Стосовно змісту правовідносин, що були предметом податкової консультації, а саме чи правильно ТОВ "Ветсинтез" розуміє норми підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України:
- що у разі уточнення платником податків податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючого розрахунку в рамках застосування процедури податкового компромісу між платником податків та податковим органом, застосування податкового компромісу не впливає на розмір податкових зобов'язань його контрагентів та не тягне за собою жодних несприятливих наслідків для контрагента платника податків
- що результатом досягнення податкового компромісу між платником податків та податковим органом є визначення суми завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та добровільна сплата платником податків 5% від вказаної вище суми, а не визнання факту нереальності правочинів, укладених платником податків, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у податковій консультації підприємству роз'яснено, що порушені ним питання, врегульовані Законом України від 25 грудня 2014 року № 63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" та Методичними рекомендаціями щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженими наказом ДФС України від 17 січня 2015 року № 13.
По першому питанню заявнику роз'яснено, що відповідно до п. 4 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" ПК України уточнення платником податків податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючого розрахунку згідно із цим підрозділом не впливає на розмір податкових зобов'язань його контрагентів.
Отже, судова колегія зазначає, що відповідачем надано відповідь на порушене у запиті питання.
Щодо другого питання податкової консультації, судова колегія зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25 грудня 2014 року N 63-VIII, який набрав чинності 17 січня 2015 року, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.
Особливості застосування платником податків податкового компромісу визначено підрозділом 9-2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX ПКУ податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПКУ.
При цьому слід зазначити, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з ПДВ (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток підприємств (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).
Відповідно до п. 8 цього ж підрозділу податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.
Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
Як слідує з матеріалів справи, податковою консультацією заявникові роз'яснено, що для цілей застосування підрозділу 9- 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України Методичними рекомендаціями визначено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України.
Отже, податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).
Під заниженням податкових зобов'язань слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань.
Крім того, в податковій консультації ДФС України зазначено, що платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди мав право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначити суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що спірна податкова консультація містить відповідь і на друге питання, оскільки в ній зазначено, що за наслідком застосування процедури податкового компромісу платник податків, який неправомірно сформував дані податкового обліку за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року (з урахуванням строків давності) у зв'язку із завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість та завищенням витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що призвело до заниження податкових зобов'язань, звільняється від юридичної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова консультація Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №8655/6/99-99-1902-02-15 від 18.04.2016року., складена без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Податковим кодексом України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і підстави для визнання її недійсною відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана податкова консультація не містить відповіді на всі порушені у запиті питання, відповідачем лише процитовано норми діючого законодавства з питань податкового компромісу та не зроблено жодних висновків щодо практичного застосування вказаних норм ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Ветсинтез" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 820/2240/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.
Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Перцова Т.С.
Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016 р.