07 липня 2016 р.Справа № 820/913/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Спаскіна О.А.
Суддів: Сіренко О.І. , Жигилія С.П.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. по справі № 820/913/16
за позовом ОСОБА_1
до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"
про визнання неправомірним та скасування рішення,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання неправомірним та скасування рішення - задоволено в повному обсязі.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 26715367 від 03.12.2015.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн 20 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", не погодившись з даною постановою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що державна реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Наголошує, що у спірних правовідносинах мав місце добровільний перехід права власності на зазначене вище нерухоме майно до Іпотекодержателя - ТОВ "Кей-Колект", відповідно до умов Договору іпотеки, укладеного 20.09.2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк". Відтак, примусове стягнення предмета іпотеки (зазначеного вище будинку) не відбулось, тому застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є безпідставним. Вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, не обґрунтовано, які саме суб'єктивні права було порушено діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник позивача надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти апеляційної скарги, в яких зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України. не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18 вересня 2007 року між ОСОБА_4 (відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 ОСОБА_1.) та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту №11217615000 на суму 55600,00 доларів США (а.с. 11-13).
В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_4. та АКІБ "УкрСиббанк" 20.09.2007р. укладено договір іпотеки (житлового будинку), посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Лещенко Л.В., згідно якого ОСОБА_4 (Іпотекодавець) передала банку (Іпотекодержатель) іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 14-15).
13.02.2012 між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу №2, предметом якого є передача у власність останньому права вимоги та в їх оплату надати кошти в розпорядження клієнта. Одночасно з відступленням прав вимоги до Фактора переходять усі права банка за усіма договорами забезпечення.
Цього ж дня між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір відступлення вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого, в зв'язку з укладенням договору факторингу №2 від 13.02.2012, товариство прийняло права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього договору, зокрема, за кредитним договором №11217615000.
03.12.2015 ТОВ "Кей-Колект" звернулося до приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. з заявою, в якій просить провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок №9 по вулиці Лісна в м.Зміїв Харківської області та виключити запис про іпотеку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
До заяви надано: договір факторингу № 2 від 13.02.2012, договір відступлення вимоги за договором іпотеки від 13.02.2012, договір іпотеки від 20.09.2007, договір про надання споживчого кредиту №11217615000 від 18.09.2007, повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки № 732209 від 05.04.2014 разом із копією конверта, копію паспорту особи, що подавала документи, довіреність, витяг про вартість об'єкта незалежної оцінки.
Згідно витягу № 48982661 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2015, державним реєстратором - приватним нотаріусом Кобелєвою Аллою Михайлівною внесено запис про прийняте приватним нотаріусом Кобелєвою Аллою Михайлівною рішення від 03.12.2015 індексний номер 2675367 про державну реєстрацію за TOB "Кей-Колект" прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для реєстрації слугував договір іпотеки № 197 від 20.09.2007.
Не погоджуючись з діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо проведення державної реєстрації права власності та прийняття рішення про реєстрацію права власності на належне йому нерухоме майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV (далі - Закон №1952-IV), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч. 1 ст. 19 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.
При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868 (далі - Порядок №868).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п. 8 Порядку №868, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.
Пунктом 15 Порядку № 868 визначено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.12.2015 року, номер запису 12344059, підставою для виникнення права власності за ТОВ "Кей-Колект" є Договір іпотеки ВЕХ №715833 від 20.09.2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 197, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Лещенко Л.В.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект" здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, що суперечить вимозі абзацу 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до змісту ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону
Ч. 1 ст. 37 вказаного закону визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Розділом 4 Договору іпотеки від 20.09.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки за настання умов, зазначених у цьому розділі.
Згідно розділу 5 Договору іпотеки, Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Пунктом 5.4 Договору іпотеки встановлено, що у разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя даний Договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки.
З викладеного вбачається, що укладений між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" договір іпотеки містить застереження щодо задоволення вимог Іпотекодержателя, яке у відповідності до вимог Закону України "Про іпотеку" та Порядку №868 прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Розділом 5 Договору іпотеки також передбачено обов'язок Іпотекодержателя у разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1 цього Договору (обставин, за яких Іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на Предмет іпотеки), надіслати Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя із зазначенням способу задоволення таких вимог (пункти 5.2, 5.3 цього Договору).
Відповідно до п. 46 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Кей-Колект", при зверненні до нотаріуса, надало копію повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки № 732209 від 05.04.2014 та копію конверта з повідомленням про вручення поштового відправлення із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Між тим, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення неможливо встановити, які саме документи направлялись позивачу, оскільки до поштового відправлення не додавався опис вкладення, який би міг підтвердити, що ОСОБА_1 надсилались повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
Крім того з повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та із рекомендованого поштового повідомлення вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" направлялось ОСОБА_4 зазначене повідомлення на адресу АДРЕСА_2, хоча із матеріалів справи вбачається, що фактично правильною адресою є: АДРЕСА_1.
Отже, вказані рекомендовані повідомлення про направлення поштового відправлення, неможна вважати належним доказом вручення позивачу від імені ТОВ " Кей-Колект" вимог про усунення порушення.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що про обставини державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект" позивач дізнався 28.01.2016р. з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо належного повідомлення позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем, який наполягав на правомірності власних дій щодо державної реєстрації права власності у спірних правовідносинах, не було надано до матеріалів справи доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ "Кей-Колект" з метою державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно було подано всі передбачені чинним законодавством документи, в тому числі і ті, надання яких є обов'язковим в силу пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Отже, колегія суддів вважає не доведеним той факт, що ТОВ "Кей-Колект" дотриманий порядок вчинення дій та подачі документів для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку", а відповідачем не доведено також правомірність проведеної державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості - житловий будинок №9 по вулиці Лісна в м.Зміїв Харківської області за ТОВ "Кей-Колект".
Доводи апеляційної скарги про те, що у спірних правовідносинах мав місце добровільний перехід права власності на нерухоме майно до Іпотекодержателя - ТОВ "Кей-Колект", примусове стягнення предмета іпотеки (зазначеної вище квартири) не відбулось, тому норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню, колегія суддів вважає безпідставними.
7 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій", згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Статтею 3 цього Закону передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.
Поняття "мораторій" у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом "Про мораторій", не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.
Крім того, згідно з пунктом 4 Закону "Про мораторій" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно, надане в забезпечення кредиту в іноземній валюті, використовується позивачем як місце свого постійного проживання, що не спростовано під час судового розгляду справи. Іншого житла позивач не має. Загальна площа житлового будинку складає 100 кв. м і не перевищує передбачений законом розмір.
Колегія суддів приходить до висновку, що предмет іпотеки підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та не міг бути примусово відчужений без згоди власника. Враховуючи, що протягом дії вказаного Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм, у відповідача не було підстав проводити державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно (квартиру).
Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016р. по справі № 820/913/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.
Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Жигилій С.П.
Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016 р.