04 травня 2016 рокусправа № 200/17381/15-а (2а/200/329/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міської ради на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року
у адміністративній справі № 200/17381/15-а (2а/200/329/15) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПСІТІ» до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 275 від 30.04.2015 року, -
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПСІТІ» до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №275 від 30.04.2015 року «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережна Перемоги, вул.Космічна»
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прийняте Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради рішення від 30.04.2015 р. №275 є регуляторним актом в розумінні ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а від так до оскаржуваного у цій справі рішення висуваються усі вимоги передбачені чинним законодавством, зокрема, приписи ст.9, ст.13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» за змістом яких кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, і проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Крім того, суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача у цій справі, виходив з положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до ст.1 якого, будь-які рішення, що приймаються органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції є публічною інформацією, а згідно ч.3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, мають бути оприлюднені не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм права, якими чітко визначено, що проект будь-якого рішення органів місцевого самоврядування повинен бути оприлюднений на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах в строк за 20 днів до його прийняття, суд першої інстанції визнав, що рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №275 від 30.04.2015 року «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережній Перемоги, вул.Космічній» - є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки всупереч положень ст.9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» зазначене рішення було прийнято без належного дотримання процедури оприлюднення повідомлення, проекту регуляторного акту і відповідного аналізу, без його обговорення, та без врахування громадської думки, а відповідачем не надано суду відомості про оприлюднення в установленому законом порядку проекту вказаного Рішення, та про проведення аналізу Рішення щодо регуляторного впливу.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі та комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міської ради, яке ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року залучено до участі у цій справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Апеляційні скарги відповідача та третьої особи по справі мотивовані неповним з'ясуванням судом першої інстанції всіх обставин справи, що мають значення при вирішенні спору, та не вірним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, зокрема положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» незважаючи на те, що оскаржуване у цій справі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №275 від 30.04.2015 року виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради не містить ознак регуляторного акта, оскільки не встановлює та не скасовує норми права, а його положення не спрямовані на регулювання господарських відносин.
Посилаючись на положення п.7 ст.30, ст.40, ч.6 ст.59, ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.10, ст.20, ст.21, ч.1 ст.35 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», а також на п.1 Концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську, затвердженою рішенням міської ради від 14.07.2004 № 27/18, і на приписи п.7.2. п.7.3. п.8.1. Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську, затвердженого рішенням міської ради від 30.08.2011 року № 1148, обидва апелянта вказують на те, що спірне рішення не є регуляторним актом, бо прийнято відповідачем з метою реконструкції місць розташування рекламних засобів, та застосовувалося одноразово до визначеного кола осіб - розповсюджувачів зовнішньої реклами і рекламних засобів, які розташовані на визначеній в рішенні території, а затверджені цим рішенням схеми з відповідними графічними додатками фактично є зміною містобудівної ситуації стосовно певних об'єктів (площі, проспекту, вулиці, провулку, бульвару, перехрестя, тощо), та відносяться до технічної документації.
За наведених обставин, обидва апелянта просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову ТОВ «ТОПСІСІ» в повному обсязі.
Позивач в письмових запереченнях на апеляційні скарги відповідача та третьої особи, акцентував увагу на тому, що у цій справі питання компетенції відповідача на прийняття регуляторних актів жодним чином не оскаржувалась та не ставилась під сумнів позивачем, а предметом оскарження у цій справі є факт порушення відповідачем способу реалізації владних повноважень що виразилось у порушенні порядку прийняття регуляторного акту від 30.04.2015 №275, який спрямований на регулювання господарських відносин, зокрема, обмеження здійснення господарської діяльності стосовно розміщення великогабаритних рекламних засобів. Вказує, що прийняття відповідачем рішення № 275 породжує та/або спонукає до певних змін у сталій діяльності невизначеного кола суб'єктів господарювання шляхом припинення певного роду діяльності взагалі, чи то певного направлення, і встановлює необхідність діяти саме певним зазначеним у рішенні чином. Тобто, цим рішенням регулюється діяльність суб'єктів господарювання, що її здійснювали на дату прийняття цього рішення, та тих, що мають на меті розміщувати великогабаритні рекламні засоби на вказаних територіях в майбутньому, стосовно надання послуг в сфері розміщення реклами на зовнішніх рекламних конструкціях. Крім того, позивач вказує на те, що Рішенням від 30.04.2015 №275 не встановлений строк дії вказаного офіційного документа, тобто він є необмежений та може втратити свою силу, лише на підставі прийняття такого рішення виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
За вказаних обставин, позивач вважає, що оскаржуване рішення врегульовує господарські відносини невизначеного кола суб'єктів господарювання протягом всього часу його дії, а від так має неодноразове застосування, тому наполягає на тому, що суд першої інстанції при вирішенні спору у цій справі дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 275 від 30.04.2015р. «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережній Перемоги, вул.Космічній» є офіційним письмовим документом, який встановлює заборону на розміщення рекламних конструкцій, застосовується неодноразово (забороняє встановлювати конструкції в подальшому) щодо невизначеного кола осіб (забороняє будь-яким особам здійснювали таке розміщення), і який (або окремі положення якого) спрямовані на правове регулювання господарських відносин (проведення демонтажу вже встановлених рекламних конструкцій, які розміщенні на підставі чинних дозволів і договорів), а також адміністративних відносин між суб'єктами господарювання, що в повній мірі відповідає визначенню регуляторного акта наданого Законом України № 1160 від 11 вересня 2003 року «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв'язку з чим просить апеляційній скарги виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволені вказуючи на те, що суд першої інстанції розглядаючи дану справі фактично вирішував господарський спір помилково застосовуючи до спірних правовідносин положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», та не звернув уваги на повноваження виконавчого комітету міськради по організації благоустрою міста та прийняття відповідних рішень у цій сфері, а також на відповідність оскаржуваного у цій справі рішення відповідача Законам України «Про місцеве самоврядування», «Про благоустрій населених пунктів», «Про рекламу», та Концепції розміщення і розвитку зовнішньої реклами в м.Дніпропетровську, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м.Дніпропетровську, затвердженого рішення міськради від 30.08.2011 р. № 1148.
Представники третьої особи по справі в судовому засіданні апеляційної інстанції також наполягали на задоволені їх апеляційної скарги вказуючи на те, що схема розташування великогабаритних рекламних засобів фактично є лише технічною документацією з питань благоустрою міста, яка була затверджена оскаржуваним у цій справі рішенням виконкому Дніпропетровської міськради № 275 від 30.04.2015р. з метою реконструкції місць розташування рекламних засобів та з дотриманням Порядку розміщення зовнішньої реклами в м.Дніпропетровську, а оскільки рішення застосовано одноразово та до визначеного кола осіб - розповсюджувачів зовнішньої реклами, відповідно це рішення не є регуляторним актом в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, просила залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін, вказуючи на невідповідність дійсності тверджень представників відповідача та третьої особи на те, що оскаржуване у цій справі рішення є індивідуально-правовим актом одноразового застосування, оскільки рішення виконкому Дніпропетровської міськради № 275 від 30.04.2015р. спрямовано на регулювання господарських відносин у сфері розміщення реклами на зовнішніх рекламних конструкціях, яке стосується не лише ТОВ «ТОПСІТІ», а й іншого невизначеного кола суб'єктів господарювання, що здійснювали діяльність стосовно надання послуг в сфері розміщення реклами на зовнішніх рекламних конструкціях на дату прийняття цього рішення, та тих, що мають на меті розміщувати великогабаритні рекламні засоби на вказаних територіях в майбутньому, і. строк дії вказаного рішення відповідача є необмежений.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи і заперечення позивача проти апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин по справі та правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне
Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПСІТІ» є діяльність по встановленню рекламних конструкцій і надання стороннім організаціям послуг з розміщення рекламної продукції на встановлених рекламних носіях.
Розміщення зовнішньої реклами продукції на великогабаритному рекламному засобі (щиті) площею 33,48 кв.м., розташованому за адресою: м. Дніпроптеровськ вул. Набережна Перемоги (кільце) -здійснюється позивачем на підставі Дозволу на розміщення зовнішньої реклами №1220/395 від 25.05.2006 року строком дії до 25.05.2019 року (а.с.13-14), виданого згідно рішення виконавчого комітету міської ради від 18.05.2006 р. № 1999, та у відповідності до умов укладеного з КП «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міської ради Договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №1220 від 01.10.2011 р. (а.с.37-42), діючого до закінчення строку дії дозволу (п.1.2 та п.7.1 Договору), в пункті 8 якого чітко визначено підстави для дострокового припинення Договору, до переліку яких не входить «зміна містобудівної ситуації», а в п.6.1 якого визначено, що демонтаж та переміщення рекламного засобу можливо лише після закінчення строку тимчасового користування місця розташування, у разі дострокового розірвання договору, а також у інших випадках, визначених у Порядку розміщення зовнішньої реклами у м.Дніпропетропетровську та Положенні про Порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів у місті Дніпропетровську, та/або у цьому договорі (в тому числі рекламного засобу, розміщеного з недодержанням зазначеного у Дозволі місця розташування рекламного засобу та/або конструкції рекламного засобу, рекламного засобу у разі тривалого або неодноразового порушення правил благоустрою території міста тощо) (а.с.40).
Згідно абз.5 розділу 1, абз.3 п.4.1 розділу 4 Концепції з метою впорядкування розміщення зовнішньої реклами на території міста Дніпропетровська розміщення рекламних засобів на території міста має здійснюватися за схемами розміщення рекламних засобів, у зв'язку з чим Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 31.08.2011 року № 1148 було затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпропетровська, яким було врегульовано правові відносини між органом місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, що виникають в процесі розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпропетровську та визначено порядок видачі, внесення змін, скасування та продовження строку дії дозволів, а також прописано вимоги до зовнішньої реклами і до оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами.
Саме на виконання згаданих в попередньому абзаці Концепції положень, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення № 205 від 28.05.2013 р. «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Космічній, пл.Перемоги та вул. Набережній Перемоги та демонтаж рекламних засобів», яким була затверджена схема розташування великогабаритних рекламних засобів.
Як встановлено за матеріалами справи, розміщений позивачем по вул.Набережна Перемоги (кільце) у м.Дніпроптеровськ великогабаритний рекламний засіб (щит) площею 33,48 кв.м. був включений до схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Космічній, пл.Перемоги та вул. Набережній Перемоги, яка затверджувалася Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 205 від 28.05.2013 р. «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Космічній, пл.Перемоги та вул. Набережній Перемоги та демонтаж рекламних засобів», яке приймалося відповідачем на виконання положень Концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську, затвердженої рішенням міськради № 27/18 від 14.07.2004 р. та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1148 від 31.08.2011 р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську".
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія визнає, що Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1220/395 від 25.05.2005 року позивачу був виданий в період виконання першочергових (2004-2005) і середньострокових (2005-2007) заходів, що були визначені розділом 6 Концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами в м.Дніпропетровську (а.с.181-190), затвердженої рішенням Дніпропетровської міськради № 27/18 від 14.07.2004 року (а.с.180), якою саме і визначено цілі, зміст, напрямки, пріоритети та завдання організації зовнішнього рекламного оформлення міста разом із визначенням принципів та засобів їх реалізації, і відповідно розміщення позивачем рекламного засобу по вул. Набережна Перемоги (кільце) у м. Дніпропетровськ було здійснено у повній відповідності до визначеного відповідачем по справі Порядку та схеми, розробленої з метою упорядкування рекламних засобів та їх розміщення відповідно до особливостей містобудівної ситуації, та визначених міськрадою заходів реалізації Концепції щодо розробки та реалізації схем пооб'єктного розміщення рекламних засобів.
При цьому, судова колегія акцентує увагу на тому, що ні Порядком розміщення зовнішньої реклами на території м. Дніпропетровська, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 31.08.2011 року № 1148, ні Концепцією розміщення та розвитку зовнішньої реклами в м.Дніпропетровську, на які посилаються відповідач та третя особа в своїх апеляційних скаргах, а також в Законах України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про рекламу", і в Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067 - не прописано підстави та процедури скасування раніше затверджених схем розташування великогабаритних рекламних засобів, а виходячи з загальних положень Закону «Про благоустрій населених пунктів» та Концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами в м.Дніпропетровську, умовами для внесення змін до вже затверджених пооб'єктних схем розташування великогабаритних рекламних засобів можуть слугувати зміна містобудівної ситуації.
Проте, в оскаржуваному по цій справі рішенні виконкому № 275 від 30.04.2015 року (а.с.11-12), відповідачем не було зазначено будь-яких підстав для затвердження нової схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережній Перемоги і вул.Космічній, і для визнання таким, що втратило чинність рішення виконкому міськради від 28.05.2013 р. № 205 «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Космічній, пл.Перемоги та вул. Набережній Перемоги та демонтаж рекламних засобів» (п.7 рішення від 31.08.2011 року № 1148).
Оскаржуваним у цій справі Рішенням виконавчого комітету міської ради № 275 від 30.04.2015 р. «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережній Перемоги, вул.Космічній» (а.с.11-12) другий раз було затверджено схему розташування великогабаритних рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги, вул. Космічній від пл.Перемоги до Запорізького шосе (пункт перший), а розповсюджувачі зовнішньої реклами були зобов'язані забезпечити демонтаж великогабаритних рекламних засобів протягом 3 днів з дати прийняття цього рішення у разі, якщо великогабаритні рекламні засоби не відповідають схемі (п. 1 цього рішення) за місцем розташування та видом, та зобов'язані у подальшому здійснювати розташування великогабаритних рекламних засобів тільки відповідно до затвердженої схеми (пункт другий). При цьому, пунктом сьомим цього ж рішення, без будь-яких обґрунтувань було визнано таким, що втратило чинність Рішення виконавчого комітету міської ради № 205 від 28.05.2013 р. «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів», яким розміщений позивачем по вул.Набережна Перемоги (кільце) у м.Дніпроптеровськ великогабаритний рекламний засіб (щит) площею 33,48 кв.м. був включений до схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Космічній, пл.Перемоги та вул.Набережній Перемоги.
За результатом дослідження апеляційним судом листа відділу з питань реклами Дніпропетровської міськради від 07.10.2014 р. № 8/3112 (а.с.190), на який посилається відповідач в преамбулі рішення виконкому № 275 від 30.04.2015 р. (а.с.11) встановлено, що у вказаному листі без будь-яких мотивованих обґрунтувань ініціювалося лише питання про надання доручення для підготовки проекту рішення виконкому міськради щодо затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережній Перемоги від Мерефо-Херсонського моста до пл.Перемоги, вул.Космічній від пл.Перемоги до Запорізького шосе та демонтаж рекламних засобів, та не обґрунтовано необхідність впровадження «нової» схеми оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами.
Відповідач по справі в оскаржуваному у цій справі рішенні № 275 від 30.04.2015 р. також не мотивував у будь-який спосіб підстави для затвердження «нової» схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережна Перемоги від Мерефо-Херсонського моста до пл.Перемоги, вул.Космічній від пл.Перемоги до Запорізького шосе, яка є відмінною від раніше затвердженої рішенням виконкому міської ради № 205 від 28.05.2013 р. схеми розташування великогабаритних рекламних засобів, та до якої не було включено вже розміщені розповсюджувачами зовнішньої реклами великогабаритні рекламні засоби.
Таким чином, ні відділ з питань реклами Дніпропетровської міськради, як розробник проекту оскаржуваного у цій справі рішення, ні відповідач по справі при прийнятті оскаржуваного рішення № 275 від 30.04.2015 року: не визначилися та не проаналізували проблему, яку вирішували шляхом прийняття вказаного рішення; не навели оцінки важливості цієї проблеми; не обґрунтували чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою інших механізмів, зокрема, внесення змін до існуючої схеми; не зазначили очікуваних результатів прийняття нової схеми розміщення рекламних засобів; не описали механізми і заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого рішення; та не обґрунтували, що досягнення оскаржуваним рішенням встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, територіальної громади та держави; і т.д., що у сукупності свідчить про необґрунтованість та невмотивованість прийнятого відповідачем рішення № 275 від 30.04.2015 року.
Згідно з частиною дев'ятою статті 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону № 280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення
Окрім цього, в Рішенні № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Вказана гарантія стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжує у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Оскільки рішення виконкому міськради від 18.05.2005 року № 1999 року, на підставі якого позивачу було видано дозвіл № 1220/395 на розміщення зовнішньої реклами по вул.Наб.Премоги (кільце), як ненормативний правовий акт місцевого самоврядування є актом одноразового застосування, і він вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасований чи змінений органом місцевого самоврядування після його виконання, та всупереч Порядку розміщення зовнішньої реклами на території м. Дніпропетровська, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 31.08.2011 року № 1148. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія визнає, що оскаржуваним у цій справі рішенням відповідача, яким затверджено «нову» схему розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережна Перемоги-вул.Космічна у м.Дніпропетровську, фактично було скасовано право позивача на розміщення зовнішньої реклами по вул.Наб.Премоги (кільце) шляхом не включення рекламного засобу позивача до нової схеми за вказаною адресою, внаслідок чого раніше розміщений позивачем по вул.Набережна Перемоги (кільце) у м.Дніпроптеровськ великогабаритний рекламний засіб (щит) площею 33,48 кв.м. підлягав демонтажу (і згідно змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 року (а.с.109-111) був демонтований КП «Адміністративно-технічне управління) незважаючи на чинний до 25.05.2019 року Дозвіл № 1220/395 від 25.05.2005 р (а.с.13-14) та діючий до наступного часу Договір № 1220 від 01.10.2011 року (а.с.37-42), що свідчить не лише про порушення прав позивача, а й про грубе порушення відповідачем положень Законів України «Про рекламу», «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.2003 р. № 2067, і Порядку розміщення зовнішньої реклами на території м. Дніпропетровська.
Так, частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Проте, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, органам місцевого самоврядування не надані повноваження щодо позбавлення розповсюджувачів реклами права на розміщення зовнішньої реклами згідно раніше виданих дозволів, шляхом не включення рекламних засобів до вдруге прийнятої нової схеми.
Частинами третьою та четвертою статті 16 Закону України "Про рекламу" встановлені певні обмеження та заборони щодо місця та об'єктів розташування засобів зовнішньої реклами та згідно з частиною п'ятою даної статті перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.
Пунктами 34-37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ № 2067 від 29.12.2003, також визначено перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, який є вичерпним.
Крім того, згідно з пунктом 31 Типових правил дозвіл на розміщення зовнішньої реклами скасовується до закінчення строку його дії на підставі рішення виконавчого органу ради за письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами лише у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців або не переоформлення дозволу в установленому порядку.
Отже, виходячи з наведених положень законодавства, розміщення зовнішньої реклами у відповідному місці передбачається на підставі строкового дозволу, що надається виконавчим органом сільських, селищних, міських рад. Скасування такого дозволу до закінчення строку його дії можливе лише у передбачених наведеними нормами випадках. Крім цього, законодавством обмежено підстави, за наявності яких можливе проведення демонтажу рекламних засобів.
Відповідачем та третьою особою у даному спірному випадку не заперечується, що правові підстави для скасування діючого для позивача Дозволу № 1220/395 на розміщення зовнішньої реклами по вул.Набережна Перемоги (кільце) у м.Дніпроптеровськ (а.с.13), та для дострокового розірвання з позивачем Договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №1220 від 01.10.2011 р. (а.с.37-42) - відсутні.
Пунктом 4 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську передбачено внесення відповідних змін у Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, але підпунктом 4.1 чітко визначено, що такі зміни можуть бути внесені протягом строк дії дозволу тільки в разі виникнення потреби у зміни технологічної схеми рекламного засобу і лише за зверненням розповсюджувача зовнішньої реклами до робочого органу (відділ з питань реклами Дніпропетровської міськради). В даному випадку такої потреби у ТОВ «ТОПСІТІ» не виникало і до робочого органу позивач з відповідною заявою не звертався, що не заперечується відповідачем та третьою особою.
Виходячи зі змісту підпункту 4.2 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську, демонтаж рекламних засобів, крім вище перелічених за текстом судового рішення випадків, можливий у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу. Але і в цьому випадку, у десятиденний строк з початку виникнення вказаних обставин розповсюджувачу зовнішньої реклами надається інформація про інше місце, і тільки в разі недосягнення згоди щодо нового місця розташування рекламний засіб підлягає демонтажу. В даному спірному випадку у вказаний спосіб позивач не повідомлявся про виникнення обставин зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування його рекламного засобу зовнішньої реклами по вул.Набережна Перемоги (кільце) у м.Дніпроптеровську, також як і не надавалася інформація про інше місце розміщення його великогабаритного рекламного щита. Відповідачем та третьою особою по справі зазначені обставини під час судового вирішення спору у цій справі не спростовані.
Пунктом 7 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську встановлено вимоги до оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами. Зокрема, реконструкція місць розташування на території міста виконується відповідно до пооб'єктних схем оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами, розроблених КП "Адміністративно-технічне управління" та затверджених відповідними рішеннями виконкому Дніпропетровської міської ради. Підпунктами 7.2 та 7.3 вказаного Порядку встановлено, що рішення про затвердження схеми оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами визнається рішенням про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об'єкта. При впровадженні пооб'єктних схем оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами ті існуючи рекламні засоби, які не зазначені в цих схемах, підлягають демонтажу силами розповсюджувача зовнішньої реклами. У разі невиконання такого демонтажу КП "Адміністративно-технічне управління" має право демонтувати рекламний засіб у примусовому порядку відповідно до порядку демонтажу та зберігання рекламних засобів, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради.
Положенням про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в м. Дніпропетровську, затвердженим рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1148 від 31.08.2011 р., також встановлений перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу, зокрема, згідно підпункту 1.4.6 у разі невідповідності місця розташування або самого рекламного засобу затвердженій пооб'єктній схемі оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами та у разі будь-якої реконструкції, ремонту, зміни містобудівної ситуації, будівництва на території з місцем розташування рекламного засобу (в тому числі за необхідності у разі реконструкції, ремонту, зміни містобудівної ситуації, будівництва на прилеглій до місця розташування рекламного засобу території (прилеглого району)) у випадку невиконання демонтажу у встановлений строк розповсюджувачем зовнішньої реклами.
Отже, згідно Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську, демонтаж рекламного засобу можливий у разі зміни містобудівної ситуації стосовно певного об'єкта, зміни схеми оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами, реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, та за умов розроблення КП "Адміністративно-технічне управління" та їх затвердження відповідними рішеннями виконкому міської ради пооб'єктних схем оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами.
При цьому, ані зміна містобудівної ситуації стосовно об'єктів реклами, що належали в тому числі позивачеві (по вул.Набережна Перемоги (кільце) у м.Дніпроптеровськ), ані рішення про зміну схеми оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами, чи проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламних засобів позивача не передували рішенню виконкому Дніпропетровської міської ради №275 від 30.04.2015 року «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережна Перемоги, вул.Космічна»
Доказів, які б підтверджували існування відповідних обставин, які зумовили затвердження схеми розташування рекламних засобів на відповідних місцях, на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем та третьою особо надано не було.
Посилання представників відповідача та третьої особи на відсутність будь-яких порушень прав позивача у спірному випадку, оскільки позивач має право в прописаному у розділі 4 Порядку внести зміни технологічної схеми рекламного засобу, що передбачено п.7.1 Порядку у разі реконструкції місць розташування рекламних засобів на території міста відповідно пооб'єктних схем, судова колегія визнає помилковими, оскільки таке право у позивача може виникнути лише: у випадку реконструкції місць розташування (в т.ч. реконструкції самих засобів або розташування нових рекламних засобів на цих місцях) - що в даному випадку не мало місця; або у разі виникнення у самого позивача потреби у зміні технологічної схеми рекламного засобу (п.4.1 Порядку) - але позивача по справі категорично заперечує проти наявності у нього такої потреби.
Твердження представників виконкому Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міської ради щодо того, що спірне рішення є рішенням про зміну містобудівної ситуації, а схема розташування великогабаритних рекламних засобів є технічною документацією - не узгоджуються з приписами Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 № 2067 та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпропетровську. Зокрема, наведене правове регулювання виключає можливість його тлумачення таким чином, що рішення виконкому міської ради про затвердження схеми розташування рекламних засобів та демонтаж рекламних засобів, може визнаватися рішенням про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об'єкта за відсутності підстав та умов зміни містобудівної ситуації, при відсутності змін в організації зовнішнього рекламного оформлення міста відповідно до Концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами в місті, а також недотримання вимоги щодо розроблення КП "Адміністративно-технічне управління" пооб'єктних схем оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Даний тип правового регулювання полягає в тому, що діяльність цих органів має бути максимально повно і точно визначена, врегульована, регламентована з тим, щоб упередити можливість з будь-яких причин завдати шкоди особі, суспільству чи державі, тобто таким чином забезпечується введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежується можливе свавілля з боку держави та її органів.
Таким чином, оскільки ні Порядком розміщення зовнішньої реклами на території м. Дніпропетровська, затвердженим Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 31.08.2011 року № 1148, ні Концепцією розміщення та розвитку зовнішньої реклами в м.Дніпропетровську, на які посилаються відповідач та третя особа в своїх апеляційних скаргах, а також в Законах України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про рекламу", і в Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067 - не прописано підстави та процедура скасування раніше затверджених схем розташування великогабаритних рекламних засобів, та не передбачено право невмотивовано скасовувати раніше затверджені схеми в цілому, з затвердженням інших схем без урахування вже розміщених на підставі чинних Дозволів та Договорів рекламних засобів, а виходячи з загальних положень Закону «Про благоустрій населених пунктів» та Концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами в м.Дніпропетровську, умовами для внесення змін до вже затверджених пооб'єктних схем розташування великогабаритних рекламних засобів можуть слугувати лише зміна містобудівної ситуації, наявність якої відповідач по справі не довів суду належними доказами, судова колегія визнає оскаржуване рішення виконкому Дніпропетровської міської ради таким, що прийняте без дотримання наведеного у статті 19 Конституції України принципу законності, необґрунтовано та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані вказані рішення.
З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку щодо протиправності рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від №275 від 30.04.2015 року «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережна Перемоги, вул.Космічна».
Підтримуючи правову позицію суду першої інстанції у цій справі стосовно скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від №275 від 30.04.2015 року «Про затвердження схеми розташування великогабаритних рекламних засобів по вул.Набережна Перемоги, вул.Космічна» в цілому у зв'язку з його прийняттям без належного дотримання процедури оприлюднення в установленому законом порядку проекту оскаржуваного Рішення, та без попереднього його обговорення і отримання громадської думки та проведення аналізу регуляторного впливу відносно цього рішення, судова колегія виходить з положень ст. 57 Конституції України, якою гаран товано право громадян України знати свої права і обов'язки, закони та інші нормативно правові акти, що визначають їх права та обов'язки, які мають бути доведені до відо ма населення у порядку, встановленому законом, а у разі недотримання цієї вимоги такі рішення суб'єктів владних повноважень вважаються протиправними або нечинними.
Суб'єкти владних повноважень зобов'язані Законом України «Про інформацію» від 13 січня 2011 року № 2938-VI (ч. 3 ст. 6) інформувати про свою діяль ність і прийняті рішення, які викладаються у нор мативно правовому акті і видаються у формі рішень, розпоряджень, наказів тощо.
Оскільки наведені вище правові норми містять в собі дію презумпцію знання закону, яка полягає в тому, що держава вправі вимагати від громадян, а останні повинні знати зміст нормативно правових актів, що визначають їх правове становище, відповідач по справі з метою реального забезпечення презумпції обізнаності розповсюджувачів реклами (в т.ч. і осіб, які мають намір займатися розповсюджувати рекламу) з умовами здійснення ними своєї господарської діяльності по розташуванню великогабаритних рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги, вул. Космічній від пл.Перемоги до Запорізького шосе, зобов'язаний був створити необхідні умови для ознайом лення суб'єктів господарювання міста Дніпропетровська з проектом рішення №275 від 30.04.2015 року.
Вирішуючи спір у цій справі, судова колегія також виходить з принципу верховенства права проявом якого є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає інші регулятори правовідносин, та складовою якого є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року "Брумареску проти Румунії" (пункт 61).
Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року N 10-рп/2011).
Принцип верховенства права на законодавчому рівні розкритий положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України. Принцип верховенства права в обов'язковому порядку застосовують адміністративні суди під час виконання завдань адміністративного судочинства щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
В даному випадку, перевіряючи діяльність відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення на відповідність принципу верховенства права, судова колегія визнає, що відповідач в даному спірному випадку мав би застосовувати принцип верховенства права, який гарантований статтею 8 Конституції України, в тому числі в умовах відсутності законодавства, яке чітко регулює порядок здійснення адміністративних проваджень, як і в цьому випадку розробки та затвердження «нової» схеми розташування великогабаритних рекламних засобів, які вже були розміщені на підставі Дозволів на розміщення зовнішньої реклами, Договорів про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, і раніше розроблених та затверджених схем.
На підтвердження необхідності дотримання відповідачем вищенаведеної поведінки, судова колегія спирається також на практику Європейського суду, зокрема: у справі Крюслен проти Франції від 24 квітня 1990 року (The Case of Kruslin v. Franse) Європейський суд констатує, що доступність, якість закону повинні відповідати принципу верховенства права, хоча закон і може утворити деякі обмеження для особи, але вимога передбачуваності не розрахована на те, що особа може передбачити, коли влада планує вчинити «певні дії» та, відповідно може скоригувати свою поведінку. Під терміном закон, суд розуміє його в «суттєвому», а не «формальному» сенсі, тому він вклю чає, як акти більш низької категорії, ніж закон, так і неписане право; у справі «Волосюк проти України» від 12 березня 2009 року Європейський суд зазначив, що «вимога «доступності закону» була дотримана, оскільки всі вказані нормативні акти були опубліковані. З цього слідує, що основними критеріями Євро пейського суду до вимог змісту закону, що визначає права і обов'язки громадян, є 1) відповідність прин ципу верховенства права; 2) якість закону; 3) перед бачуваність особою вчинення певних дій державою, 4) доступність закону - доведення до відома грома дян. Іншими словами наведені критерії обов'язкові для застосування при здійснені нормотворчої діяль ності органами місцевого самоврядуванню по виданню і опри людненню нормативних актів, якими регулюється суспільні та господарські відносини протягом всього часу дії цього акту (тобто, з ознаками неодноразового застосування), та якими визначаються правила поведінки невизначеного кола суб'єктів господарювання (що здійснювали діяльність на дату прийняття цього рішення, та тих, що мають на меті розміщувати великогабаритні рекламні засоби на вказаних територіях в майбутньому), в тому числі шляхом обмеження (або припинення) певного їх виду діяльності (надання послуг в сфері розміщення реклами на зовнішніх рекламних конструкціях).
При цьому, судова колегія виходить з наведеного в ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначення терміну «регуляторний акт», який має два трактування: перше - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; та друге - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами і іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Оскільки, законодавчо чітко закріплено, що регуляторним актом може визнаватися як нормативно- правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає певним ознакам, судова колегія бере до уваги, що для визнання нормативно-правового акта регуляторним необхідно, щоб такий акт або окремі його положення були спрямовані на регулювання: господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб'єктами господарювання або адміністративних відносин між іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Більш того, оскаржуваним у цій справі позивачем рішенням виконкому міськради № 275 від 30.04.2015 року: встановлюються, змінюються та скасовують норми права норми права (встановлена заборона на розміщення рекламних конструкцій не у визначеному схемою особами та місцях); предметом регулювання цього рішення є господарські відносини, а також адміністративні відносин між регуляторними органами або іншими органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання; і це рішення має локальний характер та розраховано на широке коло осіб, та на неодноразове його застосування; а також не містять конкретних приписів, звернених до окремого суб'єкта чи юридичної особи, - судова колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі про те, що рішення виконкому Дніпропетровської міськради № 275 від 30.04.2015 року має всі ознаки регуляторного нормативно-правового акту в розумінні ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», і відповідно приймаючи вказане рішення відповідач зобов'язаний був дотримуватися встановленої цим Законом та Законом України «Про доступ до публічної інформації» процедури прийняття регуляторного акту, зокрема, оприлюднення проекту спірного рішення № 275 з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, та попереднього отримання аналізу регуляторного впливу спірного рішення.
В даному випадку судом встановлено, що проект рішення виконкому міськради № 275 від 30.04.2015 р. - не оприлюднювався та не обговорювався ні у порядку, передбаченому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ні у визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку, судова колегія визнає, що оскаржуване у цій справі рішення відповідача правильно скасовано судом першої інстанції з мотивів його невідповідності Конституції та законів України, якими регулюються спірні правовідносини.
Колегія суддів вважає, що така правова позиція суду першої інстанції є правильною, оскільки ґрунтується на повно та всебічному встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Посилання представників відповідача та третьої особи на правову позицію ВАСУ, викладену в рішеннях: від 19.03.2014 р. у справі № К/9991/78094/12, та від 28.02.2013 року у справі № К/9991/74569/12, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки за змістом вказаних рішень суду ВАСУ оскаржувані рішення органів місцевого самоврядування стосувалися окремих чітко визначених осіб, які застосовувалися одноразово (тобто, стосовно окремого одного товариства: ТОВ Екосвіт» у справі № К/9991/78094/12; ТОВ «Октагон-Аутдор» у справі № К/9991/74569/12), а оскаржуваними рішеннями виконкому вирішувалися питання не продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, які були видані відносно рекламних засобів, що не зазначені в схемі. У зокрема: у справі № К/9991/78094/12. У справі № 21-256а14, постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16.09.2014 року взагалі йдеться про подібність рішень у вищезазначених справах № К/9991/78094/12 та № К/9991/74569/12 з обставинами по справі № К-21393/08, в якій предметом спору була компетенція встановлення розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламного засобу, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, що є суттєво відмінними від предмету спору у цій справі, який стосується саме нормативно-правового акту (рішення виконкому № 275 від 30.04.2015 р.), дія якого невизначена у часі та розповсюджується на необмежене коло осіб, які займалися діяльністю по розповсюдженню реклами на час прийняття цього рішення, та які мають намір займатися такою діяльністю в майбутньому, і яким встановлюються, змінюються та скасовують норми права норми права (встановлена заборона на розміщення рекламних конструкцій не у визначеному схемою особами та місцях).
Доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи не містять у собі переконливих посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, та не доводять відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 275 від 30.04.2015 р.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Дніпрпетровської міської ради -залишити без задоволення, а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -
Апеляційні скарги виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Дніпрпетровської міської ради - залишити без задоволення
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов