Справа: № 731/126/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ріпка І.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
05 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шостака О.О.,
суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
при секретарі Лебедєвій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернлася до Варвинського районного суду Чернігівської області з позовом до Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, як інваліду 3 групи з 01.06.2015 та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з 01.06.2015.
Ухвалою Варвинського районного суду від 14.04.2016 позов в частині позовних вимог з 01.06.2015 по 03.10.2015 залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Варвинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України з 23.07.2014, де їй довічно призначено пенсію як інваліду ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач з 16.11.2010 є посадовою особою органу місцевого самоврядування, та займає посаду секретаря Макіївської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.
Відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» вказана посада, дає позивачці право на призначення пенсії згідно з положеннями Закону України «Про державну службу».
З 01.04.2015 позивачці, як посадовій особі органу місцевого самоврядування, у зв'язку із внесенням змін до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» згідно із Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII, Закон № 213-VIII), припинена виплата раніше призначеної їй за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії. В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, обмеження в частині виплати пенсії продовжено до 31.12.2016.
15 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного фонду із заявою про поновлення їй з 01.06.2015 виплати пенсії, посилаючись при цьому на п. 5 Прикінцевих положень Закону від 02.03.2015 № 213-VIII.
У відповідь на вказане звернення, відповідач листом від 23.03.2016 № 3/С-2 повідомив заявника про відсутність правових підстав для поновлення виплати їй пенсії, зазначивши, що Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII норма щодо тимчасового призупинення виплати пенсії не була скасована, зміни до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не дають підстав для поновлення виплат.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування змін у ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», внесених Законом № 213-VIII, призводить до порушення реалізації права відповідної категорії осіб на соціальний захист та обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, та оскільки, до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, то з цієї дати норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів є скасованими.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Частиною 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
З 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, яким внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Згідно з п. 5 Закону № 213-VIII у статті 37 Закону України «Про державну службу» частину четверту замінено частиною такого змісту, зокрема: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.
Як встановлено судом першої інстанції, що станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, передбачала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено з 01.04.2015.
Разом з тим, відповідно до п. 5 «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.
З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що з 01.06.2015 посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку із чим, передбачені частиною першою статті 47 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону відпали, і з 01 червня 2015 року перешкоди для невиплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу Варвинського О УПФ України Чернігівської області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Мамчур Я.С