Справа: № 751/1210/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Овсієнко Ю.К. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
05 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шостака О.О.,
суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
при секретарі Лебедєвій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання права, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання права на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення, до якого включені: грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, та одноразова грошова допомога при звільненні;
- визнання протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні;
- визнання протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області, щодо не застосування до обчислення та виплаті пенсії ОСОБА_1 висновків Верховного Суду України, щодо застосування норм права щодо пенсійного забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб, викладених у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 по справі № 21-70а15 прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України;
- визнання протиправними бездіяльність (дії) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області, щодо не виконання завдань покладених на нього п. п. 1, 3 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, щодо здійснення контролю над управлянням пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших категорій громадян за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсії ОСОБА_1 ;
- визнання дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області, щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1 як людини, які передбачені ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразову грошову допомогу при звільненні, та подати зазначену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівський області після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислений з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні з 04.08.2015;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівський області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 04.08.2015 з нарахуванням компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області подати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2016 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення, до якого включені: грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні.
Визнано протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо невнесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат скласти довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразову грошову допомогу при звільненні та подати зазначену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовної вимоги, щодо зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату подати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення задовольнити, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно з яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки, постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2016 року позивачем в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, колегія суддів не знаходить підстав для перегляду зазначеного судового рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. Згідно наказу Заступника Міністра оборони України Командуючого Військово-повітряними силами України по особовому складу від 28.05.1998 № 0144, позивач був звільнений у запас за п. 65, п.п. «з» (за власним бажанням), відповідно до Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу.
Наказом Заступника Міністра оборони України Командуючого Військово-Повітряними силами України по особовому складу від 06.07.1998 № 0207 підполковник ОСОБА_1 був звільнений у запас за п. 65, п.п. «в» (за станом здоров'я).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.1998 № 137 по стройовій частині, позивач був виключений з 17.07.1998 зі списків особового складу частини.
Так, позивач отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як особа звільнена з військової служби та перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Однак, під час обчислення розміру пенсії позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не було враховано фактично отриманих позивачем у складі грошового забезпечення: грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні, з яких здійснювались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Не погоджуючись з такими діями (бездіяльністю), позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення та отримання пенсії за вислугу років в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Також зазначив, що вимоги, щодо зобов'язання відповідачів подати звіти про виконання рішення суду є правом суду, а не обов'язком, щодо решти позовних вимог то вони є передчасними.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині, що не оскаржується позивачем, на тих підставах та з тих мотивів, що викладені в постанові Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2016 року.
Таким чином, надаючи правову оцінку доводам апелянта, відносно того, що відмова суду першої інстанції у зобов'язанні ІНФОРМАЦІЯ_1 подати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, є порушенням вимог законності та не відповідає нормам процесуального права зазначених в п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Також принцип обов'язковості виконання судових рішень передбачає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», згідно із ч. 2 ст. 13 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виходячи з положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Разом з цим, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає загальні та спеціальні способи судового контролю. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС України.
Так, згідно ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС України, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Так, згідно ч. 1, ч. 2 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
З огляду на викладені норми, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо аналізу ст. 267 КАС України, відповідно до якого, законодавцем передбачено вид судового контролю за виконанням судового рішення, зміст якого полягає в тому, що суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Крім того, враховуючи, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату подати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Мамчур Я.С