21 червня 2016 рокусправа № 175/1152/16-а (2-а/175/21/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.
за участю представників:
позивача: - ОСОБА_1
відповідача-1: - Половяник О.А.
відповідача-2: - машталер А.А. дов від 17.05.2016.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 року
у справі № 2а-175/1152/16-а
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти третього батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську старший сержант поліції Половяника Олега Анатолійовича та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти третього батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську старшого сержанта поліції Половяника Олега Анатолійовича та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії посадової особи - інспектора роти третього батальйону Управління патрульної поліції у м.Дніпропетровську старшого сержанта поліції Половяника О. А. щодо складання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 21 березня 2016 р. серії ПС2 № 886873 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП;
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення віл 21 березня 2016 р. серії ПС2 № 886873 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП;
- закрити відносно ОСОБА_1 провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для накладення на ОСОБА_1 штрафу за порушення правил дорожнього руху та порушенням правил оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що складена інспектором патрульної поліції постанова прийнята на підставі та у межах наданих повноважень з достатньою доказовою базою для притягання позивача до адміністративної відповідальності. З урахуванням доказів у справі та наданих пояснень суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та ч.6 ст.126 КУпАП, а тому винесена інспектором патрульної поліції Половяником О. А. постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача є правомірною, а її зміст не суперечить нормам законодавства. Усі ствердження позивача, надані у позові, нічим не обґрунтовані, не підтверджуються жодним доказом та не відповідають дійсності.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що факти вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП, є недоведеним, тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною, також не відповідає, зокрема, вимогам ст.256 КУпАП, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано місце вчинення адміністративного правопорушення. Також позивач зауважує, що суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, але під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення до позивача не застосовувалась відповідальність за ч.6 ст.121 КупАП.
Крім того, судом протиправно стягнуто з позивача судовий збір у сумі 551,20 грн., оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: ч.4 ст. 228 КУпАП за подання адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Відповідач-1 - інспектор роти третього батальйону Управління патрульної поліції у м.Дніпропетровську старший сержант поліції Половяник О. А. проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що, як доказ вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем-1 надано суду рапорти інспекторів, пояснення ОСОБА_1 та фотоматеріал до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 886873 від 21.03.2016, де чітко видно номерний знак автомобіля позивача, який закрито маскувальною сіткою.
Відповідач-2 також проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 21.03.2016 відповідачем - інспектором роти третього батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську старшим сержантом поліції Половяником Олегом Анатолійовичем прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №886873 у відношенні позивача - ОСОБА_1 э(а.с.11).
Підставою для її прийняття стали наступні обставини: під час патрулювання 21.03.2016 відповідачем-1 встановлено, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_1, 21.03.2016 о 14.10 год., рухаючись по вул. Донецьке Шосе, м. Дніпропетровськ, не подав сигнали світловим покажчиком повороту відповідного напрямку під час зміни напрямку руху, чим порушив п.9.2(б) Правил дорожнього руху.
Також номерний знак автомобіля закритий стороннім предметом (маскувальною сіткою), що є порушенням п.п.2.9(в), 30.2 та 31.3(в) Правил дорожнього руху.
За результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення інспектор патрульної поліції Половяник О. А., керуючись ст.ст.33, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у загальному розмірі 425 грн.:
- на підставі ч.2 ст.122 КУпАП - за порушення п.9.2(б) Правил дорожнього руху;
- на підставі та ч.1 ст.126 КУпАП - за порушення п.п.2.9(в), 30.2 та 31.3(в) Правил дорожнього руху.
Позивач з постановою у справі про адміністративне правопорушення від 21.03.2016 серії ПС2 №886873 ознайомлений, проти встановлених відповідачем-1 обставин заперечував, про що ним надані письмові пояснення від 21.03.2016 (а.с.25).
Як вбачається з матеріалів справи, наведені в означеній постанові від 21.03.2016 серії ПС2 №886873 факти підтверджені відповідачем-1 рапортами від 21.03.2016 на ім'я начальника Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську відповідача-1 (а.с.23), інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську рядового поліції ОСОБА_3 (а.с.22), а також фотографією номерного знаку автомобіля позивача - НОМЕР_1 (а.с.24).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі,: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За загальним правилом ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Разом з тим, ч.3 ст.254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно вказаної норми ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції №1395).
Згідно п.4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
У відповідності до п.1 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 р.III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст.276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до п.1 р.IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача-1 як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч.ч.1, 6 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає відсутніми правові підстави для задоволення позову в частині оскарження дій відповідача-1 щодо складання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 21.03.2016 серії ПС2 № 886873.
При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб'єкта владних повноважень є такими, які порушують права і свободи особи, якщо відповідні дії не повинні вчинятись таким суб'єктом щодо цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.
В даному випадку дії інспектора патрульної поліції щодо виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі такого виявлення передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», наведеною вище Інструкцією № 1395. Відтак вчинення інспектором патрульної поліції законодавчо визначених дій має наслідком прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень - постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому самі по собі дії щодо складення постанови у справі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані протиправними.
Стосовно суті прийнятої відповідачем-1 постанови від 21.03.2016 серії ПС2 № 886873 у справі про адміністративне правопорушення колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням, наведеним у статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як встановлено вище, оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №886873 від 21.03.2015 позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на підставі ч.2 ст.122 КУпАП та на підставі ч.1 ст.126 КУпАП за виявлені порушення позивачем п.9.2(б) Правил дорожнього руху, а також п.п.2.9(в), 30.2 та 31.3(в) Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.9.2(б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Порушення позивачем п.9.2(б) Правил дорожнього руху підтверджено обставинами, зафіксованими посадовою особою Національної поліції в постанові у справі про адміністративне правопорушення, а також рапортами інспекторів патрульної поліції від 21.03.2016.
В результаті дослідження означених документів в їх сукупності вбачається, що вони в розумінні ст. 251 КУпАП є належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення та його вину у порушенні вимог п.9.2(б) Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
Позивач, заперечуючи проти порушення ним п.9.2(б) Правил дорожнього руху, не надав суду жодних відповідних доказів, як того вимагає ч.1 ст.71 КАС України.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність накладення постановою серії ПС2 № 886873 від 21.03.2015 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі ч.2 ст.122 КУпАП .
Стосовно виявленого порушення п.п.2.9(в), 30.2 та 31.3(в) Правил дорожнього руху колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пп.«в» п.2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Відповідно до абз.1, 3 п.30.2 Правил дорожнього руху на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.
У пп.«в» 31.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів.
При цьому відповідальність за порушення пп.2.9(в), п.30.2, пп.«в» 31.3 Правил дорожнього руху передбачена ч.6 ст.121 ПК України, згідно якої керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, оскаржуваною постановою серії ПС2 № 886873 від 21.03.2015 відповідача притягнуто до відповідальності на підставі ч.1 ст.126 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена зазначеною в оскаржуваній постанові серії ПС2 № 886873 від 21.03.2015 правовій нормі, не встановлений.
Наведе вище виключає накладення на позивача стягнення на підставі ч.1 ст.126 КУпАП.
Отже, колегія суддів вважає такою, що підлягає скасуванню постанова у справі про адміністративне правопорушення від 21.03.2016 серії ПС2 № 886873 в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст.126 КУпАП.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування постанови серії ПС2 № 886873 від 21.03.2015 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі ч.1 ст.126 КУпАП.
Водночас, з огляду на відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, підлягають задоволенню в цій частині і позовні вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Відповідно до вказаної норми відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, за якою провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Також апеляційний суд погоджується з позивачем про помилковість висновків суду першої інстанції про стягнення з позивача судового збору за подання адміністративного позову у сумі 551,20 грн.
Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір», яким визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, дійсно позивача не віднесено до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.
Разом з цим питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», регулюється іншим законодавством.
Зокрема, відповідно до частини четвертої статті КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону України «Про судовий збір», якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про судовий збір»).
Також слід зазначити, що ч.2 ст.87 КАС України не встановлює обмежень щодо правового регулювання питань розміру судового збору та порядку його сплати виключно Законом України «Про судовий збір».
Отже, в даному випадку застосуванню підлягають норми КУпАП, виходячи з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір.
Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, невірно застосував норми права, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2016 року у справі № 2а-175/1152/16-а скасувати, прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 21 березня 2016 року серії ПС2 № 886873 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, визнати протиправною та скасувати.
Адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко